Лозов'ягін Іван Павлович — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.
Дата
Подія
02.10.1906р.
1912 р.
1920 р.
1921 р.
1922 р.
1925 р.
1926 р.
1930 р.
1932 р.
1937 р.
1938 р.
1940 р.
1944 р.
1945 р.
1948 р.
25.08.1963р.
1965 р.
Народився в місті Охтирка Сумської обл. в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду. У сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дві дочки — Неоніла та Єлизавета.
Почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. У 2 класі почав писати, згодом був редактором шкільного журналу.
Вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.
Виходить оповідання «Етюд».
Починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то завполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт.
Вийшов із комсомолу. Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші(видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», п'єсу «Бузок» про графоманів). Іван під псевдонімом І. Полярний власними силами видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». В оповіданнях описані враження від побаченого й пережитого автором під час поїздки по Україні.
Іван вступив до Київського художнього інституту, якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Навчаючись, виходить зі спілки «Плуг», вступає до опозиційного літературного об'єднання МАРС. Багряний активно працював і друкувався в журналах«Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.
Побачив світ історичний роман у віршах «Скелька».
Письменника заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг». Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ.
Звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину.
Утеча в Україну та арешт у дорозі, новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.
Повторно арештований та відсидів у Харківській в'язниці УДБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'являють нове звинувачення — участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації. Хоч тривали довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства (26 березня 1939 року) з висунутими проти нього обвинуваченнями Багряний не підписав. Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя письменник використав у романі «Сад Гетсиманський».
З відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН. Під час окупації працює в Охтирці редактором місцевої газети. У Львові налагоджує зв’язок з УПА. За його ініціативою створюється підпільний уряд – Українська Головна Визвольна Рада.
Перебуваючи у Тернополі, написав поему «Гуляй-Поле»
Багряний емігрував до Німеччини. організовує літературне об’єднання МУР – Мистецький український рух. Іван Багряний мешкає у Західній Німеччині, де й розгортає активну політичну діяльність.
Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету „Українські вісті“. Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.
Помер Іван Багряний. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір. Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Л. Моложавий.
Пам'ятника на могилі освячено.
Література
1. Загребельний П. Багряний Іван // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988.
2. Гаврильченко О., Коваленко А. Штрихи до літературного портрета Івана Багряного // Багряний І. Сад Гетсиманський. — К., 1992.
3. Правдюк О. Про творчість Багряного // Критика. — 1931. — № 10.
4. Шугай Олександр. Іван Багряний (1906–1963), письменник, громадський діяч // 100 найвідоміших українців. — К., 2005.
5. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012.
