Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ УЛАСА САМЧУКА



Улас Олексійович Самчук — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово». Літературні псевдоніми — В. Данильчук і В. Перебендя, псевдоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930—40-х років,— Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак. Також цілком офіційно митець мав впродовж життя два прізвища — Самчук і Данильчук.

Дата Подія Примітка
20.02.1905 р.   1913 р.   1917–1920     1921–1925     1923 р.     1926 р.   1927 р.   1927 р.     1929 р.     1929- 1941   1938-1939     1940 — 1941   1941 р.     1942 р.   1944-1948   1948 р. 9.07.1987 Народився Улас Самчук у с. Дермань на Волині у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, —заможних селян. Батько— Олексій Антонович Самчук — мав від двох шлюбів п'ятеро дітей. Улас був серед них середульшим. Коли було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту. Навчався в чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії. Навчався у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка. Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). Самчук редагував рукописні журнали «Юнацтво» і «Хвиля». Він вступив до кременецької організації «Просвіта». Наступного року зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилась ув'язненням до польської в'язниці. У варшавському журналі «Наша бесіда» Улас Самчук опублікував перше оповідання «На старих стежках». Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку «в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої „Волині“». У с. Дермані Самчук організував школу «українського національного танку», кваліфікацію для чого отримав перед тим на курсах митця народного танцю В. Авраменка. Улас Самчук дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо. Навчався у Бреславському Університеті. «Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському університеті, мама Германа Блюме — Германіна фон Лінгейсгайм люб'язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецької мови. Переїжджає до Чехословаччини та навчається в УВУ в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без вчителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.Став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції). Самчук живе у Чехословаччині. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Самчук відносив Олександра Олеся, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Миколу Галагана. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. Письменник їздив Закарпаттям, агітуючи за проголошення незалежності Карпатської України, посідав місце референта пропаганди УНО (українське національне об'єднання) в Хусті, будучи одночасно «звітодавце» командування Карпатської Січі» до нью-йоркської «Свободи» і паризького «Українського слова». В Чехії, Німеччині, Польщі об'їздив з виступами десятки українських міст, містечок, селищ, сіл, громад і організацій. В складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943, з ним працював редактором і Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор. Його заарештувала німецька влада за звинуваченням у тому, що він надав редагованій ним газеті небажаного для окупантів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука випустили. Жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Переїхав до Канади.Був засновником ОУП «Слово». Письменник помер у Торонто.  

 

Література

1. Р. Гром'як. Розпросторення духовного світу Уласа Самчука (Від трилогії «Волинь» до трилогії «Ost») // Орієнтації. Розмисли. Дискурси.1997-2007. — Тернопіль: Джура, 2007.

2. С. Кузьменко. Улас Олексійович Самчук: До 90-ліття з дня народження // Нові дні. — 1995.

3. Я. Поліщук. Формули ідентичності Уласа Самчука на тлі доби // Дивослово. — 2004. — № 7.

4. Сергій Гупало. Невідомий Улас Самчук // Дзеркало тижня. — 2006. — № 18/13-19 травня.

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.