Оле́г О́льжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба) — український поет, археолог і політичний діяч. Син українського класика Олександра Олеся.
Дата
Подія
21.07.1907р.
1912–1919рр.
1919–1923рр.
1922 р.
Січень 1923рр.
1923 р.
1924 р.
1926 р.
1928 р.
1925–1930
1930 р.
1930 - 1932рр.
з 1930-х р.
1931-1940рр.
1941–1945рр.
1941- 1944 р.
1943 р.
1944 р.
25.05.1944 р.
в ніч з 9 на 10.06.1944 р.
Народився в Житомирі. Батько — відомий поет та письменник Олександр Іванович Кандиба (псевдонім — Олександр Олесь), мати — Віра Антонівна Свадковська, гімназійна вчителька.
Родина жила заможно та мешкала в дохідному будинку Файбишенко на Новій будові. Будинок вцілів, але перебуває в аварійному стані.
Здобував середню освіту в трудовій школі, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі.
Разом із матір'ю виїздить з України у Берлін.
Зустрівся з батьком, який у лютому 1919 був змушений поспіхом емігрувати до Австрії, користуючись придбаним дипломатичним паспортом з повноваженням аташе по культурі при консульстві УНР уБудапешті.
Родина Кандиб переїхала до Праги. Влітку родина переїхала до Ржевниців під Прагою, згодом далі — до Горніх Черношинець.
Олег разом з матір'ю повертається до Праги. Батько залишається в Горних Черношинцях, де він організував гурток з науковців, поетів та письменників.
Олег Кандиба поступає на платні річні матуральні курси Українського Громадського Комітету в Празі, які закінчує з відзнакою. Це надавало йому можливість записатись вільним слухачем на безкоштовній основі у будь-який вищий навчальний заклад.
Склавши додаткові іспити по латині, став студентом університету Карлового університету.
Отримав грант від Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові на експедицію в Більче Золоту.
Роки навчання та археологічних розкопок у Чехословаччині і в Західній Україні.
Захистив дисертацію на звання доктор філософії на тему «Неолітична мальована кераміка Галичини».
Асистент кафедри археології УВУ.
О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий Вістник», «Вістник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вістник», «Пробоєм».
На початку радянсько-німецької війни переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції.
Період інтенсивної наукової і академічно-педагогічної діяльности О. Кандиби, час появи його основних наукових праць в різномовних наукових виданнях, його кількарічної співпраці з Гарвардським університетом і УВУ. Цей період також охоплює заходи з організації Українського Наукового Інституту в Америці.
Період принагідної наукової роботи. В цьому часі О. Кандиба був членом Археологічної Комісії НТШ, яку очолював Я. Пастернак. Кандиба живе в підпіллю, але рівночасно збирає історичні і фольклорні джерела, співпрацює з українськими вченими в західній і східній Україні.
Заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного таборуЗаксенгаузен.
У селі Яблінка-Вижня біля Турки на Бойківщині одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та їх шлюб був недовгим. Вже після його смерті народився син Олег
Заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного таборуЗаксенгаузен.
Загинув під час чергового допиту, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).
Література
1. Абліцов В. Г. Ольжич Олег // Український Все-Світ. — Т. 1. — К.:КИТ, 2011.
2. Державин В. О. Ольжич — поет національного героїзму // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. — К.: Рось, 1994. — Кн. 2.
