ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВЯ ОСОБИСТОСТІ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ПОВНОЛІТТЯ

Рух за дієвістю свого впливу може замінити будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дії рухів.

Тіссо, французький лікар ХУІІІ століття

Хочеш бути здоровим — потоваришуй з фізичною

культурою, чистим повітрям і здоровою їжею:

користуйся всім, але нічим не зловживай [16]

Кожен крок босоніж — зайва хвилина життя.

Севастян Кнейп

Кожна дитина може бути здоровою і щасливою, від цього залежить комфортність її життя. Якщо дитина має міцне здоров'я, повноцінний фізичний розвиток, багатоманітний руховий досвід, це слугує твердим підґрунтям її подальшого розвитку, основою оволодіння загальнолюдськими цінностями, формування її розумового, творчого потенціалу та власного особистісного становлення.

Фізичне здоров'я є одним із важливих компонентів у складній структурі стану здоров'я дитини й обумовлює життєздатність організму. Фізичне здоров'я кожного індивіда залежить від успадкованих генетичних задатків, здоров'я батьків та природних і соціальних умов, в яких він живе.

Основні поки тики фізичного здоров'я:

· рівень ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ (антропологічні показники маси тіла, росту, об'єму грудної клітки);

· рівень фізичної підготовленості (оволодіння руховими вміннями та навичками, розвиток фізичних якостей);

· рівень функціональних можливостей організму (гармонійний розвиток усіх фізіологічних систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, опорно-рухового апарату тощо);

· рівень фізичної працездатності, помірність енергетичних затрат при м'язовій діяльності, адекватність реакцій на фізичні навантаження;

· рівень розвитку адаптаційних механізмів організму до впливів різних факторів навколишнього середовища;

· рівень захворюваності, ступінь проти інфекційної стійкості.

Механізмами формування повноцінного фізичного здоров'я є: санітарно-гігієнічні умови, засоби загартування, раціональний розподіл процесів життєдіяльності, активної діяльності та Відпочинку, раціональне харчування, оптимальний рівень рухової активності та усвідомлене прийняття дитиною, підлітком чи юнаком їх вагомості.

Природа нам подарувала цілющі джерела енергії — сонце, повітря і воду. Вони примножують захисні сили людського організму. Тому однією з важливих передумов формування здоров'я є дотримання елементарних норм гігієни. Догляд за тілом (шкірою, зубами, ротовою порожниною), чистота одягу, взуття, помешкання — все це позитивно впливає на збереження та примноження рівня фізичного здоров'я. Чистота є запорукою стійкості проти інфекційних захворювань, повноцінного фізіологічного функціонування шкіри та інших органів і систем людського організму. Гігієнічні ванни мають стати звичною щоденною процедурою для кожної дитини чи молодої людини, починаючи з віку немовляти. Інколи дивують поради фахівців, які стверджують, що на першому році життя дитину слід обов'язково щоденно купати, ніби ця обов'язковість зникає, якщо дитина виростає. Щоденна гігієна — це перше правило у виборі здорового способу життя, та й просто повноцінної життєдіяльності людини. Зверніть увагу на щоденні копіткі гігієнічні процедури ваших домашніх тварин — і це лише на рівні інстинкту, а на рівні усвідомлення?

Якщо на першому році життя дитини основна роль належить дорослому, який залучає малюка до вмивання, купання тощо, то згодом зростає усвідомлення дитиною важливості особистої гігієни, і вже в дошкільному та шкільному віці формуються культурно-гігієнічні навички, які переростають у звички та стійкі погреби. Особливу увагу гігієні підлітки надають у період статевого дозрівання, і завдання дорослого — підтримати його в цьому, пояснити та закріпити правила гігієнічної поведінки.

Загартування має велике значення для зміцнення здоров'я, і розпочинати його слід якомога раніше. Для загартування ніг у пригоді стануть: ходіння босоніж; ходіння по вологій доріжці; сухе та вологе обтирання ніг; тупцювання у ванночці з морською водою, на дні якої знаходиться галька; обливання ніг водою, обливання ніг водою контрастних температур. Особливо хочеться зупинитися на ходінні босоніж. Усім добре відомо, що на ступні знаходяться терморецептори (холодові), і тому часто після комфортного перебування у теплому взутті будь-яке переохолодження ніг веде за собою застуду, що відбувається внаслідок зниження тепло регулятивної реактивності рецепторів. Стає зрозумілою необхідність загартування ніг — щоб бути здоровим. Крім цього, на ступні знаходяться багато чисельні біологічно активні точки, що відповідають за наше самопочуття, за функціонування всього організму. І найголовнішим є твердження, що на ступні знаходяться ще й рецептори, що впливають на центри позитивних емоцій, викликаючи хороший настрій, відчуття задоволення та щастя. Тож ходіння босоніж є прекрасним засобом профілактики застудних захворювань, повноцінного функціонування всього організму, порушень у формуванні стопи та ще й робить нас щасливими. Спробуйте побігати босими ногами зранку по росяній траві разом з дитиною — і хороший настрій, легкість і свіжість вам забезпечені впродовж дня, який, повірте, буде щасливим. Доцільно використовувати і загальні загартовуючи процедури: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання водою. Корисним для здоров'я буде купання у басейні та відкритих водоймах. Загартування потребує систематичності, послідовності, врахування індивідуальних особливостей дітей та позитивного ставлення дитини, лише за таких умов воно матиме оздоровчий ефект. Тобто, ваш особистий приклад, усвідомлення дитиною значення загартування для власного здоров'я стануть тими відправними моментами, які допоможуть дитині обрати здоровий спосіб життя.

Цілющою силою може наповнити нас свіже повітря, в якому міститься понад 20 відсотків кисню та інших елементів. Прохолодне свіже повітря є засобом загартування та забезпечує міцний сон. Найкраще, якщо помешкання, в якому знаходиться дитина, постійно провітрюється, відчинені кватирки. Щоденні прогулянки в різні пори року, туристичні походи, відпочинок на лоні природи є обов'язковою умовою охорони та зміцнення здоров’я дитини. На жаль, реалії сучасності засвідчують той факт, що,вже починаючи із молодшою шкільного піку, близько 18% дітей не бувають напрогулянках, близько 33% дітей середнього шкільного піку і 50—66% учнів старших класів відмовляються від щоденних прогулянок на свіжому повітрі [3]. Причинами цього є зайнятість дітей, велика кількість уроків, додаткових занять, захоплення комп'ютерними іграми, «телеманія», низька мотивація здоров'я тощо. А найвагоміша причина — бездіяльність батьків, які не бажають організовувати сімейне дозвілля.

Сонячні промені теж мають велике оздоровче значення для людського організму. Це і джерело енергії, і засіб зцілення від рахіту, радикуліту, хвороб шкіри, кісткової системи, і ще, крім цього, засмагле красиве тіло приносить естетичне задоволення. Проте довготривале нерозумне перебування на сонці може призвести до дуже небезпечних наслідків: сонячного удару, опіків шкіри, розладів нервової, серцево-судинної та дихальної систем. Зазвичай дітей дошкільного віку та молодших школярів не цікавить сам процес засмагання. Вони можуть захопитися цікавою діяльністю, не усвідомлюючи правил перебування на сонці, тому потребують контролю з боку дорослих. Діти-підлітки виявляють інтерес до цього процесу, тільки враховуючи його естетичний результат (засмагу), тому усвідомлення правил перебування на сонці (найкраще вранці — з 9 до 11 години, після обіду — з 15 до 17 години), поступового збільшення тривалості прийняття сонячних ванн (від 10-15 хвилин) мають велике значення для розумного, раціонального використання сонячного джерела здоров'я.

Дотримання раціонального розподілу процесів життєдіяльності, актив­ної діяльності та відпочинку (режиму) відповідно вікові дітей та підлітків теж є обов'язковою умовою формування їхнього фізичного здоров'я. Оскільки людина є біологічною істотою та частиною природи, то і їй вла­стива ритмічність, як і всім природним явищам (день, ніч, пори року тощо). Тому дотримання раціонального режиму діяльності і відпочинку, сну і харчування дає змогу формувати умовні рефлекси, які закріплюються у звички: своєчасно лягати спати, мати міцний сон, а отже повноцінно відновлювати працездатність та фізичні сили; їсти в один і той же час, коли організм готовий до цього, за наявності апетиту, що сприяє ефективному засвоєнню організмом продуктів харчування. Звичайно, режим має бути дещо гнучким, залежно від особливостей організму дитини, її потреб та вікових можливостей. Дотримання режиму сприяє зміцненню здоров'я і несе в собі великий виховний потенціал — забезпечує формування дисциплінованості, організованості, відповідальності, вміння підкоряти власні бажання певним вимогам, розвитку вольових якостей.

Харчування. Про те, що помірність у їжі — це запорука здоров'я і довголіття, повинна пам'ятати кожна людина. Починаючи з перших днів свого життя, дитина здатна керуватися власними фізіологічними потребами у їжі, що мають суто індивідуальний характер. Тож краще прислухатися до її потреб. Як потрібно годувати дитину? Відповідь на це ми знаходимо у низці наукових досліджень [46; 117; 173].

Не можна силувати їсти. Як виняток — зацікавлювати, заохочувати до вживання корисних, проте не зовсім смачних продуктів (лимон, кислі ягоди, цибуля, часник).

С. Лодкіна твердить, що харчове насилля є жахливим для організму й особистості, бо завдає фізичної і психічної шкоди. Дитина буде їсти лише тоді, коли їй цього хочеться, і тому не треба її силувати, як і недоцільно, посилаючись на режим, не давати їй їсти в ті часи, коли вона відчуває потребу.

Неможна допускати, щоб дитина швидко їла. Тільки повільне, старанне жування допоможе організму краще засвоїти їжу, збереже шлунок від хвороб.

Не пропонуйте «солодку» винагороду за котлету чи суп. Шоколад, цукерки мають бути на столі зрідка, від них мало користі, а значні по­рушення в обміні речовин будуть забезпечені з дитинства. Свіжо приготована їжа, овочі, фрукти значно корисніші і потрібніші організму.

Вживання їжі має бути приємною трапезою. Позитивні емоції забез­печать насолоду від їжі й оптимальність процесу травлення. Не перетво­рюйте обід у безкінечне повчання.

Не допускайте «перекусів» між сніданком, обідом і вечерею. Найшкідливіші бутерброди, солодощі між прийомами їжі.

Обирайте раціональне харчування. Організму для розвитку потрібні білки (як будівельний матеріал), жири (для відновлення витрачено теплової енергії) і вуглеводи (для роботи м'язів). Білки містяться у м'ясі рибі, яйцях, квасолі, молочних продуктах. Найбільше жирів у вершковому та рослинному маслі. Багаті на вуглеводи: хліб, картопля, крупи мед, цукор, фрукти та овочі. Для організму дитини їх співвідношення становити 1:1:4. Продукти мають бути свіжі, натуральні, з максимально* кількістю сонячної енергії (овочі, фрукти, зелень, мед, злаки, сир, молоко, яйця, горіхи). Страва корисніша, якщо вона тепла, а не гаряча варена чи притушена, а не смажена, — свіжоприготовлена. Звичайне раціональність харчування полягає в тому, щоб на кожен прийом був один вид їжі, не потрібно змішувати безліч страв. Мри цьому їжа мас бути різноманітною.

Вибирати продукти треба залежно від потреб організму. За твердженням Е. Вайнера, в основу раціонального харчування мають бути покладені генотипні особливості індивіда, вік, стать, характер життєдіяльності, звички, професія, сімейний стан та рівень рухової активності.

Які ж фактори реально впливають на вибір продуктів харчування?

Рис. 3.2. Фактори впливу на вибір продуктів харчування

Рухова активність. Механізація побуту, акселерація фізичного розвитку молодого покоління, зміни характеру і змісту всього процесу навчання, збільшення його напруженості — все це не може не позначатися і на руховій активності дітей та молоді, тобто на її зниженні. Кожному дорослому відомо, що дитині властива природна потреба в рухах, живий організм може розвиватися лише в русі. Природа подбала, щоб дитина реалізувала цю потребу, саме тому ми інколи дивуємося енергійності дитини, її активності, безперервній діяльності, непосидючості, хоч це зовсім не означає, що ми, дорослі, не повинні спрямовувати рухову діяльність дитини, стимулювати її. Мудрість природи полягає в тому, що вона нагороджує дитину від народження потребою в рухах, а у дорослого ця потреба зникає не тому, що не актуальна, а тому, що настає час свідомого ставлення до рухової активності, час твердих переконань, здоров'я зберігаючи потреб.

У руховій діяльності дитина пізнає навколишній світ і саму себе, рухаючись, вона розвиває своє тіло і пристосовується до умов довкілля. Діти, які систематично займаються фізичною культурою, бадьорі, більш працездатні, стійкі до інфекцій і негативного впливу навколишнього середовища. Здоров'я та фізичний стан — це основна база, від якої за­лежить розвиток усіх можливостей дитини, включаючи й розумові. Впродовж останніх років ми спостерігаємо, що, з одного боку, роль рухової активності є цілком очевидною і не потребує щоразу особливого обґрунтування. З іншого боку, саме рухова активність посідає досить скромне місце у житті дитини-дошкільника, а тим більше школяра. Рухова активність учнів 1—3-х класів знижується порівняно з дошкільниками приблизно в 2—2,5 рази, з віком вона лише зменшується. Так зване м'язове голодування для людського організму більш небезпечне, ніж кисневе чи харчове, адже його важче розпізнати, а тим більше задовольнити порівняно з потребою в повітрі та їжі.

Проблема рухової активності в наші дні набула особливої актуальності. «Хвороби століття» стають більш звичними супутниками життя, а спричинені вони недостатньою фізичною активністю, нервовим пере­напруженням, екологічним станом тощо. Збільшується кількість дітей, які страждають від накопичення зайвої ваги, захворювань верхніх дихальних шляхів, вегетативно-судинної дистонії та нервово-психічної неврів­новаженості, хронічної втоми, у них знижується опір до застудних та інфекційних захворювань. При зниженій руховій активності м'язовий апарат, серцево-судинна та дихальна системи працюють без достатнього навантаження, не отримують систематичного тренування і тому навіть на незначні фізичні зусилля реагують перенапруженням, що, в свою чергу, може призвести до стійких розладів їх функцій. У розвиткові скелетної мускулатури виявляється тенденція до зменшення її сили і працездатності, у дітей виникають різноманітні порушення постави, викривлення хребта, сплющення стопи — все це призводить до затримки моторного розвитку (швидкості, спритності, координації рухів, витривалості, гнучкості, сили і вправності).

За рахунок рухового дефіциту у таких дітей в 3-5 разів вище захворюва­ність респіраторними інфекціями, ніж у їх однолітків, які виявляють рухливість, займаються фізичними вправами, спортом. Особливо гостро проблема рухової активності постає в роботі зі школярами у зв'язку із збільшенням кількості та тривалості уроків, ускладненням навчального матеріалу, інформаційно-інтелектуальним навантаженням та довготривалим нерухомим положенням. Це одна проблема, яку мають усвідомити батьки та педагоги. Інша — це пасивний спосіб життя родини вдома.

Найбільш звичайним заняттям у вільний час для сучасних дітей є сидіння перед телевізором чи комп’ютером, що значно знижує питому увагу рухової активності.

Досить важливо в сім'ї встановити чітке правило щодо тривалості спілкування з комп'ютером і телевізором, якого повинні дотримуватися діти (не більше 0,5 чи 1 години у дошкільному і шкільному віці, не більше 2 годин на день у підлітковому та юнацькому віці).

Нині діти часто перебувають у стані між здоров'ям і хворобою, у них спостерігаються або підвищене збудження, або в'ялість та загальна при­гніченість, перевтома, порушення сну. Все це обумовлює порушення у нервовій системі та зниження працездатності. Взагалі, проблема працездат­ності вже тривалий час із суто педагогічної переросла у соціальну. Численні спроби педагогів та лікарів щодо вивчення природи цього явища поясню­ються тим, що через невміння поновлювати та підтримувати працездатність організму, починаючи з дитячого віку, у дитини на все життя підривається здоров'я, зменшується здатність до регулярної продуктивної діяльності. За загальним визначенням, працездатність дитини — не що інше, як здатність організму до виконання певної роботи. Для підтримки належного рівня розумової і фізичної працездатності дітей та молоді необхідно формувати у них установку й готовність до дії, потребу в руховій діяльності та сприяти забезпеченню її мотивації. Зміна пасивної і активно-рухової діяльності підвищує ефективність відновлювальних процесів в організмі, забезпечує оптимальну рухову підготовленість дитини, що є основою розвитку різних видів її діяльності (самообслуговування, трудової, навчальної та зображу­вальної тощо).

Лікарі Стародавнього Сходу стверджували, що у серця є 639 помічників, і сформулювали правило, яке має знати з дитинства кожна людина: «Допоможи своєму серцю (1) роботою всіх м'язів (639) — і ти житимеш довго». Підкреслює цінність рухів і той факт, що ще дві тисячі років тому на скелі в Елладі були висічені слова: «Якщо хочеш бути сильним — бігай, хочеш бути красивим — бігай, хочеш бути розумним — бігай».

Отже, якщо школяр після тривалих занять у школі займається активними фізичними вправами, бігає, їздить на велосипеді, виконує доручення по дому, тим самим він знімає психічну напругу, відновлює розумову працездатність, тренує своє тіло та зміцнює організм. Тому, якщо ваша дитина прийшла зі школи й одразу виконує домашні завдання, то на не можна назвати турботливими батьками, котрі дбають про її здоров’я.

Пам'ятайте, що відпочинок — це профілактика перевтоми, а не її «катастрофічний наслідок»

Зазвичай ми відпочиваємо тоді, коли надто перевтомлюємось і н можемо плідно працювати, а якщо вчасно подбати про свій організм забезпечувати зміну розумової і фізичної діяльності, відпочивати, н допускаючи перевтоми, то й діяльність буде набагато продуктивнішою.

І найголовніше: залучення дитини до здорового, активного способу життя має відбуватися на основі систематичного застосування дієвих оздоровчих процедур, власного прикладу та забезпечення усвідомлено особистісно прийнятої мотиваційної поведінки вашої дитини. Тобто ( дитина має не лише бачити зразок оздоровчої поведінки, а й свідомо реалізовувати у власному житті, розуміючи переваги тих чи інших оздоровчих дій, їх вплив на організм.

Поиск по сайту: