У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
Метою участі у справі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, є захист державних та суспільних інтересів, інтересів громадян та юридичних осіб, а тому їх заінтересованість у справі має державно-правовий або суспільний характер. їх право на звернення в суд обумовлено функціональними повноваженнями, компетенцією того чи іншого органу чи особи, при цьому зазначені органи та особи виступають у процесі від свого імені.
Крім того, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи сприяють суду у вирішенні справи, що стосується державних, суспільних або особистих інтересів.
Участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування в цивільному процесі можлива:
1) з власної ініціативи;
2) з ініціативи інших осіб, які беруть участь у справі;
3) з ініціативи суду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи беруть участь у цивільному процесі у двох процесуальних формах:
1) звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб;
2) участь у справі для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті.
19. Участь у цивільному процесі фізичних та юридичних осіб з метою захисту прав та інтересів інших осіб.
Згідно зі ст. 45 ЦПК законодавець наділяє правом на звернення до суду в інтересах інших осіб фізичних та юридичних осіб. Право таких осіб регламентується у окремих нормах галузевого законодавства.
Фізичні особи
Так, у СК має місце ряд норм, де передбачається коло суб'єктів - фізичних осіб, які мають право на звернення до суду з метою захисту прав та інтересів інших осіб.
Так, позов про визнання батьківства та заява про встановлення факту батьківства у порядку окремого провадження можуть бути пред'явлені матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину.
Частиною 2 ст. 132 СК передбачено, що заяву про встановлення факту материнства може бути подано батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину. У ч. 3 ст. 154 СК та ч. 2 ст. 29 ЦПК містяться положення про те, що батьки мають право звернутися та брати участь у процесі з метою захисту прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися до суду за таким захистом.
Згідно зі ст. 165 СК правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав наділяються один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Згідно зі ст. 237 ЦПК заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї.
Статтею 279 ЦПК передбачено, що заява про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку подається до суду лікарем-психіатром.
Юридичні особи
Статтею 165 СК передбачено, що заяву про позбавлення батьківських прав до суду може подати заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина.
Згідно з ч.1 ст. 237 ЦПК заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана наркологічним або психіатричним закладом. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана психіатричним закладом.
У статтях 283, 285 ЦПК йдеться про право пред'явлення заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування протитуберкульозним закладом.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 p. № 1023-ХІІ органи захисту прав споживачів можуть подати до суду позов щодо захисту прав споживачів.
Правом на звернення до суду за захистом прав інших осіб наділені відповідні державні органи, що здійснюють контроль за охороною навколишнього природного середовища, охороною атмосферного повітря, природно-заповідного фонду тощо.
20. Поняття та види підвідомчості.
Загальні повноваження судів мають називатися юрисдикцією, а для розмежування повноважень судової гілки влади з іншими доцільно використовувати термін «підвідомчість».
Загалом, питання підвідомчості, що віднесені до компетенції судової гілки влади, можна розцінювати за такими ознаками:
- пов'язані з порушенням або оспоренням прав, а також випадками неможливості здійснити свої права через неможливість довести певні юридичні обставини;
- які мають в своєму змісті неочевидні юридичні обставини;
- які потребують високопрофесійного вирішення за допомогою різноманітних засобів доказування.
Види: виключну та множинну (численну).
Виключна підвідомчість - це належність правового питання до компетенції лише одного юрисдикційного органу, наприклад, лише суду або РАЦСу. До належних лише суду питань можна віднести позбавлення фізичної особи дієздатності, оголошення фізичної особи померлою, позбавлення батьківських прав тощо. Реєстрація народження, смерті тощо також здійснюється тільки органами РАЦСу і це незважаючи на те, що суди вправі зобов'язати цей орган внести виправлення до актового запису тощо, але суд не має повноважень на реєстрацію безспірних (очевидних) юридичних фактів.
Множинна (численна) підвідомчість передбачає можливість вирішення правового питання декількома юрисдикційними органами.
Залежно від способу вибору юрисдикційного органу, який може вирішити правове питання, підвідомчість поділяється на: альтернативну, договірну.
Альтернативна підвідомчість встановлює можливість заявника обрати з двох або більше юрисдикційних органів той, який здатен вирішити правове питання найліпше.
Договірна підвідомчість визначає можливість двох або більше осіб домовитися щодо вибору того юрисдикційного органу, на розгляд і вирішення якого буде передане правове питання, що стосується всіх сторін такого договору і законом це не заборонено.