 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
1) Принцип законності - це загальний принцип, що властивий всім галузям права. В загальному вигляді принцип законності сформульований в ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У цивільному судочинстві принцип законності означає, що цивільні справи мають розглядатися та вирішуватися у точній відповідності до норм матеріального права та з чітким дотриманням норм процесуального права. Принцип законності полягає в обов'язку суду та всіх учасників процесу керуватися у своїй діяльності нормами матеріального та процесуального права з метою досягнення завдань цивільного судочинства, з одного боку, та в обов'язку зважати на рішення судів, що набрали законної сили, які є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян. 2) Принцип здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом.Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу. 3) Принцип диспозитивності визначає механізм руху цивільного процесу. Його ще називають рушійною силою цивільного процесу. Принцип диспозитивності можна звести до таких аспектів: - відкриття, зміна, рух та завершення процесу в будь-якій стадії залежать від ініціативи заінтересованих у результатах справи осіб; - предмет спору та обсяг судового захисту визначається особами, які беруть участь у справі; - особи, які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються належними їм процесуальними правами, пов'язаними з розвитком та завершенням процесу. Отже, під принципом диспозитивності слід розуміти нормативно-керівні положення цивільного судочинства, що визначають рушійною силою цивільного процесу ініціативу та волевиявлення заінтересованих у результатах справи осіб, які реалізуються у межах закону. 4) Принцип змагальності визначає внутрішню структуру цивільного процесу. Закріплений на конституційному рівні як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності містить дві важливі складові: - зміст принципу змагальності складають рівність прав та обов'язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, у процесі доказування. - змагальна форма цивільного процесу. Сутність змагальної форми цивільного процесу в тому, що все цивільне судочинство від початку й до завершення провадиться у формі процесуального протиборства учасників спірних матеріальних правовідносин, інтереси яких, як правило, прямо протилежні. Отже, принцип змагальності в цивільному процесі полягає в правах та обов'язках сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо подання доказів та участі в їх дослідженні, а також у змагальній формі процесу, що спрямована на досягнення дійсних обставин справи, всебічній перевірці доводів та міркувань учасників процесу. 5) Принцип судової істини. Правильному застосуванню закону завжди передує процесуальна діяльність сторін щодо встановлення юридичних фактів. Специфіка судового пізнання обставин цивільних справ полягає в тому, що воно здійснюється спеціальним державним органом - судом. У апеляційному суді суб'єктом пізнання є колегія, яка складається з трьох суддів, що надає додаткові гарантії достовірності висновків суду. Отже, під принципом судової істини слід розуміти нормативно закріплену вимогу до суду, а також до осіб, які беруть участь у справі, всебічно, повно та об'єктивно встановити обставини справи. 6) Принцип забезпечення права на правову допомогувтілений у ст.12 ЦПК, де зазначено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом, та відображає положення ст.59 Конституції України щодо права кожного на правову допомогу. Правом на правову допомогу є сукупність процесуальних прав, що надаються особам, які беруть участь у справі, з метою реалізації та захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Даний принцип спрямований на досягнення у справі судової істини, ухвалення судом законних та обґрунтованих рішень. 7) Принцип процесуальної рівноправності сторін закріплено у ч. 1 ст.31 ЦПК і виявляється у наданні сторонам рівних процесуальних можливостей для відстоювання своїх суб'єктивних прав, свобод та інтересів. Наявність принципу процесуальної рівноправності сторін необхідна як вияв конституційної рівності громадян перед законом та судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. 8) Принцип поєднання усності та письмовості. Зазначений принцип трансформувався з принципу усності, оскільки усна форма процесу раніше була переважною. 9) Принцип безпосередності судового розгляду полягає в тому, що судді, які вирішують справу, повинні особисто сприймати зібрані у справі докази, а вирішення справи засновано лише на доказах, досліджених у судовому засіданні. Згідно зі ст.159 ЦПК суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Зокрема, суд першої інстанції при розгляді справи зобов'язаний безпосередньо дослідити докази: заслухати показання сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази, прослухати звукозаписи та подивитись відеозаписи, дослідити висновок експерта. 10) Принцип безперервності.Щодо існування принципу безперервності у сучасному цивільному процесі існують різні точки зору. У деяких підручниках з цивільного процесу взагалі не йдеться про принцип безперервності, інші вчені обґрунтовують явність цього принципу в цивільному судочинстві. Отже, принцип безперервності характеризується такими ознаками: - склад суду з початку розгляду справи і до ухвалення судового рішення є незмінним. У разі заміни (вибуття) одного із суддів під час судового розгляду справа починається спочатку; - у разі відкладення розгляду справи її новий розгляд має проводитися спочатку; - рішення суду має бути ухваленим негайно після закінчення розгляду справи.
Поиск по сайту: |