Організаційно-функціональні принципи правосуддя

1)Принцип здійснення правосуддя виключно судами.

Конституцією України у ст.124 визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функ­цій судів, а також привласнення цих функцій іншими органа­ми чи посадовими особами не допускаються.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кри­мінального, а також конституційного судочинства.

Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

Правосуддя є методом здійснення правозахисної функції держави.

Правосуддям у цивільних справах є розгляд та вирішення судами у встановленій законом процесуальній формі конкрет­них цивільних справ з винесенням у них законних, обґрунто­ваних та справедливих судових рішень.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і гос­подарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі за­конів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.

2)Принцип незалежності суддів та підкорення їх лише закону закріплено у ч. І ст.129 Конституції України, за якою судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються ли­ше закону.

Незалежність суддів полягає:

- в незалежності кожного судді під час розгляду та вирі­шення справи від думки інших суддів, що входять до складу суду, який розглядає справу.

- в незалежності від осіб, які беруть участь у справі.

- в незалежності від висновків, наданих певними органами та особами.

- в незалежності від судів вищестоящих інстанцій.

- в незалежності від державних органів, громадських орга­нізацій, посадових осіб та окремих громадян.

Підкорення суддів закону означає, що судді вирі­шують справи відповідно до Конституції, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Незалежність суддів забезпечується політичними, еко­номічними, правовими гарантіями.

До політичних гарантій суддів належать ті положення, що забороняють суддям входити до політичних партій та профспі­лок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат.

Економічними гарантіями незалежності суддів є положен­ня, що надають суддям матеріальне та соціально-побутове за­безпечення, безоплатне забезпечення благоустроєним житлом та інші соціальні пільги.

Юридичними гарантіями незалежності суддів є встановле­ний законом порядок здійснення правосуддя, встановлений порядок добору суддів на посаду та наділення їх повноважен­нями, право судді на відставку.

Незалежність суддів гарантується недоторканністю особи судді.

3)Принцип колегіального та одноособового розгляду справи закріплено у ч.2 ст.129 Конституції України, згідно з якою судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Суд першої інстанції розглядає цивільні справи одноособо­во суддею, який є головуючим і діє від імені суду. Колегіально у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді, у суді першої інстанції розглядаються справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної осо­би недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізич­ної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи ого­лошення її померлою; усиновлення, надання особі психіат­ричної допомоги в примусовому порядку, обов'язкову госпіта­лізацію до протитуберкульозного закладу.

Колегіальність забезпечує можливість ретельного дослід­ження всіх доказів, правильної та всебічної їх оцінки та ухва­лення законного та обґрунтованого рішення у справі.

В судах апеляційної інстанції цивільні справи розгляда­ються колегією у складі трьох суддів, один з яких є головую­чим.

У суді касаційної інстанції цивільні справи розглядаються колегією у складі п'яти суддів.

4)Принцип рівності громадян перед законом та судомє конституційним та означає, що громадяни мають рівні конс­титуційні права і свободи та є рівними перед законом (ст.24 Конституції України). Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжен­ня, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожний суб'єкт у цивільному процесі займає своє процесу­альне становище - позивача, відповідача, третьої особи, ко­жен з яких наділяється комплексом процесуальних прав та обов'язків.

5)Принцип гласності народу. Пункт 7 ч. 3 ст.129 Конституції України проголошує, що гласність судового процесу та його повне фіксування техніч­ними засобами є однією з основних засад судочинства.

Під принципом гласності в цивільному процесі розумі­ється вільний доступ до залу судових засідань всіх грома­дян, що мають бажання бути присутніми під час розгляду цивільної справи.

Розгляд справ у всіх судах проводиться відкрито. Відкри­тий розгляд справ позитивно впливає на суддів з точки зору публічного контролю, а особи, які беруть участь у справі, мо­жуть знати все, що відбувається у судовому засіданні, оскіль­ки процесуальні дії здійснюються у їх присутності.

Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої.

6)Принцип публічності полягає в участі державних орга­нів під час здійснення правосуддя в цивільних справах, що ха­рактеризує їх процесуальну діяльність від імені або в інтере­сах держави або суспільних інтересах.

Публічний характер мають насамперед повноваження су­ду, що здійснює правосуддя в цивільних справах, ухвалює су­дове рішення по суті заявлених позовних вимог. Суд здійснює керівництво процесом розгляду справи, забезпечує додержан­ня послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками процесу їх процесуальних прав і вико­нання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забез­печення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обста­вин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

7)Принцип державної мови судочинства. Згідно з ч. 1ст. 7ЦПК цивільне судочинство здійснюється державною мовою.

Конституцією України в ст.10 встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функ­ціонування якої в усіх сферах суспільного життя забезпечу­ється державою на всій території України.

Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недос­татньо володіють державною мовою, мають право робити зая­ви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

Особам, які беруть участь у справі та не володіють держав­ною мовою або володіють нею недостатньо, забезпечується участь у справі перекладача, який допускається до справи за заявою особи, що потребує перекладача, за ухвалою суду.

Це означає, що суд, здійснюючи правосуддя, має вести про­цес українською мовою. Дане правило є імперативним саме для суду (судді), що розглядає справу.

Судові документи складаються державною мовою.

Поиск по сайту: