Поняття, система та значення принципів цивільного процесуального права

Поняття, предмет та метод цивільного процесу.

Цивільне процесуальне право – система правових норм, за допомогою яких встановлюється порядок провадження у цивільних справах в судах та регулюються правовідносини, які складаються між судом та іншими учасниками процесу при здійсненні правосуддя по цивільних справах.

Цивільне судочинство складається з 3 видів проваджень: позовне, наказне та окреме.

Предметом ЦПП є процесуальний порядок провадження в цивільних справах, який визначається такими складовими елементами:

1) системою процесуальних дій, які виконуються судом, органами державного виконання судових рішень, відповідними суб’єктами процесу, а також особами, які є іншими учасниками цп;

2) змістом, формою та умовами виконання процесуальних дій;

3) системою цивільно-процесуальних ПО суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин, які визначають зміст цивільно-процесуальних дій;

4) гарантіями реалізації цивільно-процесуальних ПО.

Метод ЦПП – сукупність закріплених у його нормах способів і засобів впливу на відносини, які регулюються і поведінку їх суб’єктів. Метод ЦПП є імперативно-диспозитивним. При цьому, диспозитивність – вільне розпорядження особи своїми процесуальними правами, але в межах закону, а імперативність проявляється в тому, що всі відносини в цьому процесі є відносинами влади суду – органу держави, який уповноважений здійснювати правосуддя.

Метод забезпечується такими способами впливу на учасників цп як зобов’язання, заборона, дозвіл, примушення.

Сутність цивільного судочинства (процесу) та його завдання. Загальна характеристика видів проваджень та стадій цивільного процесу.

Цивільне судочинство - це врегульована нормами цивіль­ного процесуального права діяльність суду, що здійснюється у встановленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного вико­нання та учасників процесу з їх реалізації.

Завданням цивільного судочинства взагалі є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, а також держави.

Цивільне судочинство складається з таких проваджень:

1)позовне провадження - найбільш універсальна процедура розгляду справ. Предметом розгляду є спори, які виникають з цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних право­відносин. Правова сутність цього провадження - розв'язання спору, як мінімум, між двома су­б'єктами - позивачем і відповідачем;

2) наказне провадження - це виняток із позовного провад­ження і спрощений порядок вирішення безспірних правопо­рушень, коли видача судового наказу здійснюється на підставі безспірних вимог, передбачених законом;

3) окреме провадження, предметом його розгляду є справи, у яких встановлюються певні обставини, що породжують юридичні наслідки, тобто від їх встановлення виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини. Такі справи характери­зуються тим, що в них не можна встановити належного відпо­відача, оскільки заінтересовані особи, які залучаються до участі в справі, не порушували прав заявника, тому відпові­дачами не є.

Крім того, у ЦПК мають місце й інші види проваджень: 1) у суді першої інстанції; 2) у суді апеляційної інстанції; 3) у суді касаційної інстанції; 4)у зв'язку з винятковими обставинами; 5)у зв'язку з нововиявленими обставинами; 6) щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Ук­раїні; 7) щодо відновлення втраченого судового провадження.

Стадії:

1) Порушення цивільної справи або відкриття провадження по справі

2) Провадження у справі до судового розгляду

3) Розгляд цивільної справи по суті. Підстадія – постановлення та проголошення судового рішення

4) Звернення судового рішення до виконання.

Також можна додати такі стадії як перевірка законності і обґрунтованості законного рішення; перегляд справи у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами.

Поняття, система та значення принципів цивільного процесуального права.

Принципи цивільного процесуального права - основні по­ложення, що виражають його сутність, специфіку та зміст. Принципи визначають самостійність галузі права поряд з предметом та методом правового регулювання, а тому вони ви­ражають сутність конкретної галузі права. Принципи як основні нормативні положення визнача­ють структуру та суттєві риси цивільного процесуально­го права, його загальні положення.

Принципи цивільного процесуального права тісно взаємопов'язані між собою і в сукупності становлять систему. Кожний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства, дія одного принципу обумовлює дію інших. Кожний з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.

Система принципів:

1) За формою нормативного закріплення – принципи, закріплені в КУ і законодавством про судочинство

2) За змістом і сферою поширення – загальноправові, міжгалузеві, галузеві та окремих правових інститів

3) За об’єктом регулювання – організаційно-функціональні (ті, що є одночасно принципами організації правосуддя і функціональними), та функціональні - принципи, що визначають процесуальну діяльність суду і учасників процесу.

Значення принципів цивільного процесуального права в тому, що в них відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших Інститутів, у зв’язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.

Поиск по сайту: