Промисловий переворот: сутність і наслідки

Епоха промислових переворотів останньої третини ХVІІІ — ХІХ ст. зумовила остаточне утвердження капіталістичної системи господа­рювання, забезпечивши панування капіталізму вільної конкуренції. Фабрична система відтіснила мануфактуру, що сприяло бурхливому розвитку і розширенню виробництва. Матеріальною основою гли­бинних соціально-економічних змін стала технічна революція. Ета­пи промислового перевороту наведено на рис. 36.

Технічна революція в легкій промисловості

Винахід механічного ткацького верстата, поява прядильної фабрики

Енергетична революція

Винахід парової машини, нових методів виплавки чавуну і сталі, використання

кам'яного вугілля

Транспортна революція

Побудова системи річкових каналів, початок залізничного будівництва

Виникнення машинобудування

Рис. 36. Основні етапи промислового перевороту

Крім технічних вдосконалень виробництва й інфраструктури, промисловий переворот спирався на значне нагромадження капіта­лу, остаточну ліквідацію феодально-поміщицької системи у сіль­ському господарстві, використання економічних ресурсів і торго-

вельну експлуатацію колоній. Це сприяло забезпеченню умов для швидкого зростання продуктивних сил, формуванню капіталістич­ної власності на землю й засоби виробництва, прискоривши станов­лення національних ринків.

Промислові перевороти охопили безпосередньо економіку та ін­ші сфери життя суспільства. Вони привели до таких наслідків:

• остаточне формування капіталістичного ладу, підвищення його
ефективності на новій технічній основі та започаткування індуст­
ріалізації;

• циклічний розвиток капіталістичної економіки (з 1825 р.);

• поглиблення соціальної диференціації та поляризації суспільства,
формування двополюсної моделі ранньокапіталістичного ладу,
що складалася з функціонуючих капіталістів і найманих працівни­
ків;

• посилення класових суперечностей, виникнення робітничого та
профспілкового руху, які стали реакцією на погіршення соціаль­
но-економічного становища працівників, умов праці тощо;

• загострення основної суперечності ранньокапіталістичної систе­
ми — між суспільним характером виробництва, що утвердився
разом з перемогою фабричної організації над мануфактурою, та
приватнокапіталістичною формою привласнення.

Перехід до машинного виробництва розширив функції найманої праці: специфічна функція капіталу — управління підприємством — стала функцією особливих найманих працівників, які забезпечували, контролювали, організовували виробничий процес. Поглиблюючи суспільний поділ праці, концентруючи значну кількість працівників на окремих підприємствах, створюючи національні та єдиний світо­вий ринки, тобто усуспільнюючи виробництво й обіг, капіталістич­на система кінця ХVІІІ — ХІХ ст. не змінила приватного характеру привласнення й споживання.

Аналізувати відносини ринкової економічної системи доцільно у двох взаємопов'язаних аспектах: історико-цивілізаційному, розкри­ваючи зародження, об'єктивні основи та еволюційний розвиток ран­нього капіталізму, та політико-економічному, вивчаючи основні оз­наки та характерні особливості капіталізму вільної конкуренції. За­значимо, що природа, економічний зміст, функції і структура конку­рентно-ринкової господарської системи зумовлені товарним вироб­ництвом, його принципами й законами.

Поиск по сайту: