Важливою і необхідною ланкою господарського механізму є по-літико-правові форми регулювання процесів економічного життя як надскладної мегасистеми. У господарському механізмі взаємодіють, стикаються, існують різні суспільні відносини та адекватні їм категорії. Через них реально спілкуються різні елементи суспільно-еконо-мічної формації, тому господарський механізм виступає у двох іпостасях — як система відносин об'єктивного характеру і як сфера цілеспрямованого регулювання економічної діяльності суспільства. Наприклад, удосконалення конкретних форм господарської діяльності нині здійснюється за умов реального рівноправного існування фізичних форм привласнення благ і послуг, становлення здорових ринкових засад. Це двоїстий (двоєдиний) процес або навіть інтегровані процеси, що органічно співіснують у суспільному виробництві, в цілісній системі народногосподарського відтворення.
Господарський механізм— це система організації народногосподарського організму відтворювальної діяльності, що ґрунтується на пізнанні дії і взаємодії економічних законів, це спосіб ведення господарства у суспільному масштабі з відповідними техніко-економічни-ми й організаційно-економічними відносинами та ринковими формами і методами функціонування суспільної економіки.
Соціально-економічні ознаки господарського механізму такі:
• націленість на оптимальне задоволення потреб суспільства;
• досягнення високого рівня народногосподарського і внутрішньо- фірмового стратегічного і поточного управління (мікрорівень);
• оптимальне поєднання державного регулювання економіки з ко мерційною діяльністю окремих підприємств різних форм власності;
• економічне стимулювання працівників в усіх сферах життєдіяль ності суспільства;
• найраціональніше поєднання особистісних і колективних інтере сів з інтересами суспільства;
• досягнення цілісної єдності матеріальних і морально-психологічних стимулів трудової діяльності на всіх напрямах господарювання;
• забезпечення високоефективного розвитку за всіма галузями ви робництва і соціальної сфери.
Суспільний господарський механізм є складним організмом. Він охоплює різноманітні елементи, що доповнюють один одного, складають окремі підсистеми (блоки), які співпрацюють, взаємодіють у
Структурні елементи інтегрованого народногосподарського механізму, які можна виокремити у його складі:
• стратегічне управління (стратегічне планування і прогнозування), що є стрижнем механізму господарювання, а також поточне (ін дикативне) планування народногосподарської діяльності. Плану вання сприяє впорядкуванню й узгодженню траєкторії розвитку макро- і мікроекономіки, оптимальному забезпеченню пропор ційності і збалансованості розвитку економіки загалом, допома гає сконцентрувати в розпорядженні держави ресурси і засоби для спрямування їх на ключові напрями соціально-економічного прогресу суспільства;
• економічне стимулювання, яке виявляється у системі економічних важелів і стимулів, спрямованих на працівників суспільного ви робництва. Воно органічно пов'язане з реальним використанням комерційних (ринкових) засад в економіці і поєднує в собі не ли ше матеріальну зацікавленість, а й певну відповідальність підпри ємств, органів господарювання усіх форм власності за якість, ефективність і кінцеві результати роботи;
• менеджмент підприємств. Можна виокремити такі суто виробни чі форми управління діяльністю підприємств як кооперування, спеціалізація, комбінування суб'єктів господарювання, ланок і підрозділів економічної діяльності на мікрорівні;
• політико-правове регулювання діяльності на різних ієрархічних рівнях (загальнонародний, регіональний, територіально-вироб ничий, мікроекономічний). До нього належать загальнодержавна економічна політика і законодавчо-правове забезпечення вироб ничого процесу, підприємницької діяльності в різних галузях і сферах народного господарства.
Отже, господарський механізм — це багатопланове утворення. Він є об'єктом вивчення цілої системи різних наук і насамперед економічних. Окремі його сторони аналізуються з точки зору права, соціології, психології тощо. Коротко перелічимо завдання щодо аналізу механізму суспільного господарювання, що стоять перед економічною наукою:
• пізнання законів і закономірностей, зокрема виробничих, які є со ціально-економічною сутністю, змістом господарського механіз му (техніко-економічні та організаційно-економічні відносини);
• дослідження форм і методів пізнання та реального використання у практичній діяльності системи економічних законів;
• вироблення загальнодержавної концепції механізму господарю вання й основних напрямів його послідовного, динамічного, нау ково обґрунтованого, комплексного вдосконалення як цілісного організму, а не лише за окремими господарськими утвореннями. Безумовно, господарський механізм було б неправильно розгля дати як арифметичну суму його елементів, оскільки він є цілісним живим організмом суспільства, а відтак, неузгодженість, розбалан- сування в роботі його складових (органів, підсистем) може знижува ти рівень ефективності його роботи на різних ступенях господарю вання аж до кризових ситуацій.
Неузгодженість, розбалансованість у роботі господарського механізму можуть негативно позначитися:
• на системах індикативних (рекомендаційних) показників страте гічного прогнозування і економічних регуляторів;
• на економічних регуляторах і законодавчо-юридичних нормах, що регламентують господарську діяльність, підприємництво на різних рівнях управлінської ієрархії;
• на формах господарювання в ринкових умовах, новітніх напря мах розвитку продуктивних сил під впливом прогресуючого роз витку науки, техніки й технології у світовому масштабі, спричи нивши їх відставання.
Нагальною потребою молодої Української держави, що обрала суверенний, самостійний шлях у структурі світового господарства, є комплексне узгодження розвитку й удосконалення всіх структурних елементів господарського механізму, від чого безпосередньо й опосередковано залежить рівень і масштаби ефективності функціонування сьогодні і в доступному для огляду майбутньому. Тільки скоординована взаємодія всіх ланок і функціональних підрозділів єдиного цілісного господарського механізму може забезпечити успіх у ринковій трансформації економіки.