ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи

1. Капіталізм вільної конкуренції: становлення і розвиток.

2. Економічна система монополістичного капіталізму.

3. Монополії, фінансовий капітал і антимонопольне законодавство.

Кінець XV — перша третина XVІІІ ст. ввійшли у світову еконо­мічну історію як період розкладу феодальних відносин і зародження у надрах феодального суспільства капіталізму. Започаткували цей процес суттєві зміни у сфері виробництва і стані продуктивних сил суспільства. З'явилися нові галузі мануфактурного виробництва, поглибився суспільний поділ праці, почала формуватися спеціаліза­ція окремих країн. Становлення капіталістичного виробництва в ок­ремих галузях промисловості було різним: інтенсивним розвитком відрізнялися галузі, в яких значно подорожчали й ускладнилися за­соби виробництва (металообробка, добувна промисловість, судно­будування тощо); повільніше капіталізм розвивався там, де зберег­лася реміснича техніка (текстильна промисловість, виробництво предметів розкоші і т. ін.). Активно прогресувала і сфера обігу: роз­вивалися кредит і банківська справа, з'явилися перші товарні й фон­дові біржі, ускладнився грошовий обіг.

Капіталістична економічна система в період свого формування та розвитку пройшла ряд етапів, що ознаменували її поступову еволю­цію та глибинну соціально-економічну трансформацію. Перебіг іс-торико-еволюційного розвитку капіталізму представлено на рис. 35.

Рис. 35. Еволюція капіталістичної системи господарювання

Закономірності формування мануфактурного

Капіталізму

Перший період розвитку капіталізму (з кінця ХV до останньої тре­тини ХVІІІ ст.) характеризувався тим, що мануфактура стала провід­ною формою капіталістичного виробництва. Звідси й назва цього пе­ріоду — мануфактурний капіталізм. Мануфактура як прогресивна порівняно з цехом організаційна форма підприємства дала змогу ви­користати переваги поділу праці, запровадити подетальну спеціаліза-

цію праці робітників, удосконалити засоби праці й технології. Спеці­алізовані знаряддя праці та інструменти, а також нові технології ста­ли основою переходу до використання машинної техніки в епоху про­мислового перевороту. Капіталістичне виробництво у ХVІ ст. значно впливало на господарське життя, однак не було домінуючим — біль­шу частину суспільного продукту виробляли застарілі форми органі­зації господарства, характерні для феодалізму.

Для остаточного формування капіталізму були необхідні дві ос­новні умови:

• наявність значної кількості людей (працівників), які були б юри­
дично вільні, позбавлені засобів виробництва й існування, отже,
змушені найматися на роботу до мануфактур; це забезпечує фор­
мування розгалуженого ринку найманих працівників (робочої
сили);

• нагромадження значних обсягів грошового багатства, необхідно­
го для створення капіталістичних підприємств.

Ці вирішальні умови були сформовані в епоху так званого первіс­ного нагромадження капіталу. З одного боку, було юридично офор­млено звільнення селян від кріпосної залежності та ремісників — від жорсткої цехової регламентації за допомогою скасування у Західній Європі кріпосного права і ліквідації цехової організації ремесла. Дрібних товаровиробників, передусім сільськогосподарських, різни­ми способами (через політику огороджувань, прийняття "кривавих" законодавчих актів проти жебрацтва, збільшення податків) примусо­во позбавляли землі та майна, перетворюючи на безправних продав­ців робочої сили. З іншого боку, активно відбувався процес форму­вання ринку капіталу, суб'єктами якого стали насамперед купці й лихварі, меншою мірою — фермери, цехові майстри, державні діячі. Первісне нагромадження капіталу здійснювалося за допомогою най­різноманітніших, а інколи — найжорстокіших методів: примусового вигнання селян з оброблюваних земель, продажу церковних земель, системи державних податків і позик, работоргівлі, колоніальних пог­рабувань, політики протекціонізму тощо. Історія переконливо дово­дить, що поява капіталістів-підприємців була б неможливою тільки внаслідок їх любові до праці, самовідданості, бережливості й старан­ності; вона є результатом використання насильницьких методів.

Позаекономічний примус до праці поступився місцем угоді між формально незалежними й рівноправними товаровласниками: капі-талістом-підприємцем як власником засобів виробництва та найма-

ним робітником як власником робочої сили, що перетворилася на товар. Повсюдне використання найманої праці заклало основи для поєднання економічного примусу до праці та особистої свободи кожного, що визначило внутрішньо суперечливу природу громадян­ського суспільства й буржуазної демократії.

Поиск по сайту: