Монополія: сутність, форми і види

Монополія як економічний феномен характеризується двоїсто: по-перше, як інституціональне утворення (підприємство, фірма, кор­порація), що володіє значними матеріальними, фінансовими, трудо­вими ресурсами та можливостями і посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку; по-друге, як ринкова ситуація, що означає існу­вання одного виробника або продавця на відповідному товарному ринку ("чиста" ринкова монополія).

Відповідно до першого, інституціонального трактування монопо­лії, виокремлюють три етапи її розвитку: зародження перших моно­польних утворень (60-70-ті роки ХІХ ст.); посилення монопольних тенденцій (1873 р. — кінець ХІХ ст.); панування монополій (з почат­ку ХХ ст.).

Період панування монопольних союзів в економіці розпочався утворенням монопольних об'єднань у межах однієї галузі (горизон­тальна інтеграція). Цей напрям домінував перші два десятиліття XX ст., а його результатом стало виникнення потужних галузевих монополій у формі картелів, синдикатів, трестів і концернів.

Картель— це угода між самостійними підприємствами однієї га­лузі щодо поділу ринків збуту, квотування випуску продукції, вста­новлення відпускних цін, розподілу прибутків тощо. Квотування (обмеження) випуску продукції, за умовами якого весь надлишок до-

ходу внаслідок перевищення квоти йде у загальну касу картелю, має на меті стримуванням випуску товарів не допустити зниження цін. Картелі є найнижчою, але разом з тим досить еластичною й пошире­ною формою монополістичного об'єднання.

Синдикат— монополістичне об'єднання, в якому підприємства галузі зберігають юридичну й виробничу самостійність, об'єднуючи тільки комерційну діяльність. На відміну від картелю, синдикат лік­відує безпосередній зв'язок окремих виробників з ринком.

Трест— форма промислової монополії, де об'єднуються вироб­ництво і збут продукції, а також фінансова діяльність підприємств. Економічна основа тресту — спільна власність його учасників, орга­нізована, як правило, на акціонерних засадах.

Незалежно від конкретних організаційних форм, перші монопо­лістичні об'єднання істотно підірвали внутрішньогалузеву конкурен­цію. Картелі і синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу, оскільки укладення угод про специфічні умови реалізації товарів і по­діл ринків збуту зруйнувало повну незалежність і свободу ринкових зв'язків та забезпечило умови реалізації монопольного панування. Виникнення трестів означало проникнення монопольного регулю­вання у сферу виробництва. Ознаки планомірності, характерні для розвитку окремих підприємств, поширюються й охоплюють вироб­ничі і комерційні зв'язки між підприємствами — учасниками тресту. Монополізуючи виробництво окремих галузей, трести сприяли по­дальшій концентрації суспільного виробництва і капіталу, яка стала основою їх впливу на виробників інших галузей, проникнення у нові сфери економіки. Це привело до якісно нового етапу розвитку моно­полістичних об'єднань — утворення багатогалузевих монополій, які значно обмежують інтенсивність міжгалузевої конкуренції.

Еволюція одногалузевих монополій у багатогалузеві здійснюва­лася двома основними шляхами: по-перше, внаслідок вертикальної інтеграції (комбінування) — об'єднання підприємств технологічно пов'язаних між собою галузей промисловості, здебільшого організа­ція виробництва в межах єдиного технологічного процесу; по-друге, у результаті диверсифікації виробництва — проникнення монополій у галузі, безпосередньо не пов'язані з основною сферою їх діяльності.

Диверсифікація створює сприятливіші умови для переливання ка­піталу, посилює мобільність ресурсів, підвищує стійкість корпорації в період економічних спадів і криз. На основі диверсифікації з'являєть­ся нова форма монополії — концерн— велика багатогалузева корпо-376

рація, до складу якої входить значна кількість підприємств, що нале­жать до різних галузей виробництва. Процес переростання трестів у концерни був прискорений також прийняттям багатьма країнами ан-титрестівського (антимонопольного) законодавства, яке юридично заборонило стовідсоткову монополізацію галузі одним трестом.

Різноманітність організаційних форм і шляхів утворення монопо­лій не змінює їх сутності, яка має триєдиний характер:

• концентрація значної частини виробництва і збуту однієї або
кількох галузей;

• нав'язування іншим ринковим контрагентам несприятливих умов
функціонування — застосування методів недобросовісної конку­
ренції, цінової дискримінації, економічного шпіонажу тощо;

• можливість отримання монопольного прибутку як форми реалі­
зації свого економічного панування.

Існують кілька видів монополій, які можна звести до трьох основ­них: економічної (ринкової), адміністративної (організаційної) та природної (технологічної).

Економічна монополія (саме про неї йшла мова раніше) є резуль­татом перемоги у конкурентній боротьбі на ринку або наслідком до­мовленості (угоди) між господарюючими суб'єктами. Організаційна монополія має неринкову природу й представлена адміністративним об'єднанням однакових за профілем і видом діяльності підприємств та організацій (галузеві, відомчі монополії, концерни та асоціації в умовах командно-адміністративної системи). Природна монополія виникає внаслідок дії об'єктивних причин, коли в умовах застосу­вання певної технології виробництва попит на продукцію ефективно задовольняється одним або кількома підприємствами.

Поиск по сайту: