Законодавча техніка та її елементи

Законодавча техніка – розроблення проектів законів у звуженому (формальному) розумінні цього поняття.

Засоби і правила законодавчої техніки:

· Юридична конструкція – це засіб нормотворчої техніки, який забезпечує побудову норм-пр матеріалу. Юр конструкції прижаються зміст НПА, логічної стрункості, зумовлюють послідовність його викладу. Визначають зв'язок між нормами права, сприяють повному, чуткому врегулюваню його викладу, визначають зв'язок між нормами права, сприяють повному, чіткому врегулюванню тих чи інших суспіль відносин (або їх елементів).

· юридична презумпція – це припущення про те, що ймовірний факт має мічце в усіх випадках. За логікою свого утворення презумпція – явище, що має індуктивний характер. Іншими словами, це абстрактне положення, в якому на підставі окремих приватних ознак, ситуацій, положень шляхом умовиводу робиться заг висновок, формул презумпція.

· Юридична фікція – це техніко-юридичний прийом, за допомогою якого а) неіснуюче становище (відношення) оголошується існуючим і набуває загальнообов’язкового характеру внаслідок його закріплення у правовому приписі; б) штучно прирівнюється одна до другої такі речі, які в дійсності є різними або навіть протилежними.

· галузева типізація – сутність цього засобу полягає в тому, що за допомогою інших прийомів нормотворчої техніки (поміщ даного припису в галузевій термінології) нормативні приписи викладаються таким чином, або вони не тільки утворюють логічні норми і юридичні конструкції, а й включались у відповідну галузь права.

Залежно від ступеня узагальнення фактичних обставин і дій, про які йдеться в нормі права, вирізняють два способи формулювання правових приписів.

Абстрактний спосіб формулювання приписів, полягає у визначенні фактичних обставин, дій, явищ через родові ознаки. Прикладам використання абстрактного способу формулювання н-р припису є визначення поняття злочину в ч.1 КК України, викладення змісту закону з використанням оціночних термінів, які не мають чіткого значення та ін.

Сутність казуїстичного способу полягає у визнач фактичн обставин чи дій через вказівку на індивідуальні ознаки, в тому числі шлях переліку конкретн, індивід фактів, обставин, суб’єктів тощо.

Казуїстичний засіб викладення пов'язаний передусім з використанням прийому перерахування. За допомогою переліку нормативний припис оформлюється у випадках, коли необхідно надати нормативно-правовому змісту особливої конкретності , усунути чи обмежити будь-яку можливість вільного тлумачення, забезпечити водночас конкретність і гнучкість правового регулювання тощо.

Переліки можна поділити за:

А) ознакою їх розміщення в тексті: переліки, які розміщуються в основній частині НПА, слугують невід’ємною частиною його приписів, і переліки, які розміщуються в додатках та слугують як би доповненням до НПА.

Б) за функціональною ознакою переліки, за допомогою яких розкривається обсяг поняття (наприклад «адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село»); переліки, за допомогою яких формулюються складні гіпотези, альтернативні санкції.

В) за обсягом повноти: вичерпні (повні) переліки. Які не припускають розширювального тлумачення ,та приблизні (неповні), які передбачають можливість доповнення явищ, об’єктів, ознак, зазначених у переліку.

Терміни. Термінологія, поділяється на три основні види:

А) загальновживані терміни

Б) спеціально-технічні терміни

В) спеціально-юридичні терміни

До використання термінів ставляться такі вимоги:

· Терміни повинні мати чітке значення.

· Терміни мають бути простими і зрозумілими.

· Стабільність правової термінології

· Єдність, однаковість застосування правової термінології.

Вимоги щодо структурування закону:

· Логічна послідовність викладу змісту закону.

2.Приписи, що включаються в закон, мають бути тісно пов’язані за предметом свого регулювання.

68. Поняття систематизації нормативно-правових актів.

Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність зі зведення нормативно-правових актів у впорядковану систему.

Завдання:

1)Забезпечення уніфікації національного законодавства - його приведення до єдиної системи шляхом усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин.

2)Випливає з того, що сучасна цивілізована держава гарантує кожній людині право знати свої права і обов’язки. Систематизаціє є насамперед ефективним засобом реалізації цього права шляхом забезпечення вільного і оперативного доступу громадян до всього масиву національного законодавства.

Об’єктами систематизації виступають як система законодавства в цілому, так і її окремі частини (Н/ПА, їх статті тощо)

Суб’єкти поділяються на 2 групи:

· Спеціально вповноважені компетентні органи держаної влади та органи місцевого самоврядування. Систематизація здійснюється ними на підставі повноважень, наданих правовими актами. Така систематизація називається офіційною.

· Приватні особи – громадяни та організації. Систематизація здійснються ними за власною ініціативою, зазвичай з метою методологічного забезпечення їх господарської, наукової, освітньої та іншої діяльності. До цієї групи також входять суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють систематизацію Н/ПА з метою одержання прибутку від платного розповсюдження її результату. Така систематизація називається неофіційною.

Принципи систематизації Н/ПА : повнота, доцільність, оперативність, безперервність, професіоналізм здійснення тощо. Мета систематизації – приведення Н/ПА у впорядковану систему. 4 способи досягнення цієї мети:

· Збирання, фіксування в логічній послідовності, зберігання та підтримання Н/ПА в актуальному стані;

· Обєднання Н/ПА у збірники і зібрання за спільними ознаками;

· Обєднання декількох Н/ПА, що регулюють певний вид однакових суспільних відносин, в єдиний Н/ПА без перероблення їх змісту;

· Створення нового кодифікованого Н/ПА внаслідок суттєвого перероблення змісту чинних Н/ПА однієї галузі (підгалузі, інституту) законодавства.

Відповідно до зазначних способів в юридичній науці виділяють 4 види систематизації Н/ПА : 1) облік; 2) інкорпорація; 3) консолідація; 4) кодифікація.

Від систематизації слід відрізняти видання науково-практичних коментарів – до Конституції, кодексів, інших актів законодавства. Вони не мають офіційного характеру, є джерелами наукового тлумачення, у практичній юр. діяльності можуть використовуватися тільки разом з першоджерелами – текстами Н/ПА.

Поиск по сайту: