Загальнолюдські принципи права безпосередньо визнаються досягнутим рівнем розвитку людства (політичним, економічним, соціальним, моральним, тощо) і повинні виступати універсальним критерієм та всезагальними вимогами до становлення національних правових систем.
Вони формуються в перебігу продуктивної взаємодії людського суспільства на тлі виникнення цивілізаційної ідентичності народів, які являють собою одне з найкращих досягнень людства. Вони закріплені міжнародно-правових документах і частково у внутрішньому законодавстві деяких держав.
Будучи визнаними загальнолюдськими ці принципи стають загальнообов’язковими для всіх держав.
Принцип гуманізму – одна з найважливіших ціннісних характеристик цивілізованого суспільства, що визнає самоцінність людини, її гідність, право на щастя, виявлення своїх здібностей. Його застосування є критерієм прогресивності соціальних інститутів.
Принцип справедливості передбачає його тлумачення як зовнішнього щодо права явища і як спеціально-юридичної категорії, що відбиває певні властивості самої юридичної форми. Йдеться про здатність права захищати політичні , економічні та інші інтереси різних соціальних груп, кожна з яких має свої уявлення про справедливість . Як спеціально-юридична категорія справедливість розглядається в масштабі відповідності, пропорційності, збалансованості і певної гармонійності між здійсненими витратами , зусиллями, звершеннями людей і відповідною реакцією на це суспільства, вираженою у вигляді винагороди, заохочення чи осудження. У цьому разі зазначений принцип виступає як принцип усієї правової системи.
Принцип свободи як можливість вибору варіанту поведінки являє собою абсолютне благо і може бути обмежений лише необхідністю забезпечити свободу інших осіб, що досягається шляхом встановлення певної міри свободи окремої особи. Діяльність органів держави і посадових осіб має бути спрямована на створення умов для реалізації і захисту свободи людини
Принцип рівності забезпечує однакові для всіх умови здійснення власної свободи. В праві він виражається у рівності правового становища всіх перед законом, наявності рівних загальносуспільних прав і обов’язків, рівному захисті перед судом незалежно від національної, статевої, релігійної, належності, походження, місця проживання, посадового стану та інших обставин.
43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
Загальні принципи характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специвіки регульованих ними суспільних відносин. Вони діють у всіх галузях права, тому їх називають загальними та основними. До них належать: 1. Принцип єдності прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин спрямовано на поєднання публічних і приватно правових засад у праві, узгодження інтересів різних соціальних груп, громадян і держави в цілому. Його сутність полягає в тому, що праву користування одним суб’єктом будь-яким соціальним благом кореспондує обов’язок іншого суб’єкта виконати необхідні для особи… 2. Принцип гарантованості прав і свобод громадян забезпечується системою політичних, економічних (матеріальних), ідеологічних (духовних), а також юридичних та організаційних гарантій, без яких реалізація права була б неможливою. До політичних – наявність розвинутої системи народовладдя і демократії форм її здійснення, реальної можливості брати участь в управлінні справами держави та суспільства тощо. ДО економічних – рівність форм власності, економ властивостей всіх суб’єктів суп відносин, єдність економ простору тощо. До ідеологічних (духовних) – ідеологічна різноманітність, заборона монополізації ідеології, розпалювання расової , національної , релігійної ворожнечі, загальнодоступн і безоплат загал освіти та ін. Юридичними є система правових засобів, за допомогою яких реалізується можливості використання або захистити свої права і свободи шляхом встановлення меж здійснення прав і свобод в законодавстві , пільг і засобів заохочення тощо. 3. Принцип відповідальності за вину одією з підстав юр відповідальності будь-якого виду є вина. Застосування міри юр відповідальності в усіх галузях права можливе лише за наявності вини. 4. Принцип законності виражається в системі вимог суворого і неухильного додержання законів і відповідних їм підзаконних актів усіма суб’єктами суспільних відносин. Виявляється у правотворчій і право застосовній діяльності. 5. Дія принципу поділу права на публічне і приватне. На відносно самостійні галузі та інститути притаманна праву України, бо цей поділ сформулювався і тяжіє до континентальної правової сім'ї. Галузі права, призначення яких є забезпечувати загальне благо. Виконувати функції соціального служіння, належать до публічно-правових (конституційне, адміністративне). Приватне (особисто вільне)право встановлює лише юридичні форми, рамки, в межах яких суб’єкти здійснюють права, що їм належать, у будь-якому напрямку з метою досягнення особистих інтересів і потреб, а також інтересів третіх осіб (цивільне, трудове, сімейне). 6. Принцип поєднання стабільності і динамізму – право активно впливає на регульовані відносини, і в разі адекватного відбиття у правові нормі існуючих соціальних тенденцій встановлюється правопорядок як головна мета механізму правового регулювання. Однак згодом правова форма старіє і не забезпечує потреб соціального регулювання , що тягне за собою її реформування. Міжгалузеві. Принципи, що діють одночасно в декількох галузях права. Більшість принципів мають міжгалузевий характер, бо вони більш-менше одноманітно виражені в нормах декількох галузей. До них належать принципи судоустрою, судочинства і правового становища осіб, які беруть участь у процесі: - незалежність суддів і підкорення їх тільки закону. - Здійснення правосуддя тільки судом. - Рівність прав учасників судового розгляду перед законом і судом. - Всебічність, повнота та об’єктивність з’ясування обставин справи - Ніхто не може бути суддею у власній справі - Гласність та відкритість судового розгляду - Змагальність сторін та диспозитивність судочинства - Національна мова судочинства - Доступність судового захисту - Обов’язковість судових рішень та ін. Галузеві – підкреслюють особливості конкретної галузі права і нарівні з предметом та методом сприяють індивідуалізації галузі як самостійної в загальній системі права.
