Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності

1. Конституційна відповідальність – політико-праоввий характер і настає за конституційний делікт – невиконання приписів Конституції, які політико-правового акта, ін конституційних актів держави, і спрямована на захист конституції шляхом застосування конституційних санкцій.

2. Кримінальна відповідальність – застосування до винної у вчинені злочину фізичної особи певного виду і міри кримінального покарання, передбач кримінальним законодавством встановлюється тільки законом – передбач КК України, закріпл вичерпний перелік діянь, що визнаються злочинами – застос тільки в судовому порядку.

3. Адміністративна відповідальність – за амін правопорушення. Підставою є проступки, які порушують правила, котрі діють у сфері державного управління та ін сферах (торгівля, пожежний, санітарний нагляд та ін.) урегульованих адміністративною та ін галузями законодавства (господарського, трудового).

4. Цивільно-правова відповідальність – за вчинення цивільно-правового делікту і полягає в накладені цивільно-правоих стягнень на дієздатну фіз. і юр особу з метою відшкодування збитків, неустойки, штрафу, пені – за майнову шкоду, завданю як у межах укладеного договору.

5. Дисциплінарна відповідальність – випадки порушень правил дисципліни – трудової, службової, військової, навчальної.

6. Матеріальна відповідальність – як обов’язок кожної із сторін трудових правовідносин (працівника і власника) відшкодувати майнову шкоду, завдану іншій стороні внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом розмірі та порядку.

За змістом санкції норми, що застосовуються за вчинене правопорушення (тобто за напрямком її впливу на винну особу та характером негативних для неї наслідків). Відповідальність поділяють на правопоновлюючу та штрафну.

Правопоновлююча – полягає у державно примусовому або добровільному відшкодуванні заподіяних збитків з правопорушника на користь особи, права якої порушено.

Штрафна – передбачена нормами кримінального, адміністр, трудового права і настає відповідно за вчинення злочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків.

Цілі юридичної відповідальності – визначення, формулювання того соціального ефекту, результатів до яких прагне суспільство і юридично визначає від його імені держава (законодавч і шлях правозастосування, правоохоронні діяльност) у випадках вчинення винною особовою правопорушення.

Цілі юр відповідальності можна поділяти на такі, що мають загально соціальне та індивідуальне (для конкретного правопорушника) значення. Загально соціальна мета юр відповідальності полягає в охороні існуючого ладу та суспільного порядку (забезпечені порушеного публічного інтересу). Конкретна (щодо правопорушника) мета юр відповідальності – державне примушення особи поводитись у будь-яких правових ситуаціях відповідно до встановленого законом правового порядку шляхом покарання винного, визначення правових наслідків до нього.

Загально соціальні:

А) захист правопорядку

Б) гарантування принципу непорушності прав і свобод людини і громадянина

В) запобігання правопорушності злочинності.

Індивідуальні: а )відновлення порушених субєктив прав і свобод суб’єктів права фіз. і юр осіб, компенсація особі завданої їй правопорушенням матеріальної і моральної школи

В) покарання правопорушника

Г) попередження вчинення нових правопорушень конкретною винною особою.

Функції – відображають основні напрямки її впливу на суспільство і особу, характеризують її сутність та призначення в суспільстві.

· Штрафна (каральна) з обмеження прав і свобод правопорушника (судове обмеження права винної особи на занття певними видами діяльності), а з другого – покладення на нього такі нові юридичні обов’язки та обтяження, яких до вчинення правопорушення він не мав (перебувати за вироком суду в місцях позбавлення волі, на виправних роботах).

· Правовідновлююча – спрямована на відновл незаконно порушених прав, притягнення до майнової (матеріальної, цивільно-правової) відповідальності, ще називають компенсаційною.

· Виховна – спрямована на сприйняття усіма громадянами цінності права, виховання поважливого ставлення до нього з боку суспільства, зростання правової активності з метою запобігання правопорушуваності (загальна превенція), а такоє на виховну корекцію заходами юридично\ відповідальності поведінки особи, що вже вчинила правопорушення, з метою запобігання вчиненню нею нових протиправних діянь (приватна превенція).

Принципи юридичної відповідальності – це такі вимоги до неї, які визначають її зміст, функції, підстави, гарантії, процедури здійснення.

Принцип справедливості – відповідальність здійснюється на основі принципу законності. Згідно з ним як правопорушення розглядаються лише ті діяння, які на даний час прямо передбачені чинним законодавством (юридична підстава.)

Принцип невідворотності – відповідальності, що правопорушення повинно неминуче за будь яких умов тягти за собою відповідальність правопорушника.

Принцип доцільності – втілюється як принцип відповідності заходів покарання, державно-правового впливу цілям юридичної відповідальності.

86. Поняття та форми реалізації норм права

Реалізація правових норм – зумовлена правовими приписами правомірна поведінка учасників суспільних відносин. Реалізацію правових норм не слід ототожнювати з іншим за змістом процесом – реалізацією права як такого, під яким розуміють усі шляхи набуття ним властивостей позитивного утворення, переведення з модусу лише потенційно можливих у даному соціумі юридичних форм, з рівня природного права на рівень реального чинника суспільного життя.

Залежно від юридичного механізму її забезпечення розрізняють реалізацію норм права, яка відбувається через загальні правові відносини, та реалізацію норм права,що здійснюється у конкретних правових відносинах.

За характером її суб’єктів реалізацію правових норм поділяють на індивідуальну і колективну. З огляду на методи, якими забезпечується реалізація правових норм, розрізняють добровільні та примусові акти їх реалізації. Враховуючи те чи вимагає реалізація правових норм здійснення якогось одного або ж декількох послідовних актів поведінки, вона може бути класифікована на просту і складну.

З огляду на характер поведінки, яку передбачають правові норми розмежовуютьактивну(пов’язану з необхідністю здійснення певних дій) тапасивну( що полягає в утриманні від деяких вчинків) форми їх реалізації. Залежно від проміжку часу, який вона займає, розрізняють негайну, тривалу із точно або відносно визначеним строком та тривалу реалізацію правих норм без визначення такого строку. За конкретними способами здійснення правових приписів. Використання є формою реалізації уповноважуючи норм права і полягає в обранні собою для задоволення своїх потреб та інтересів певного юридично дозволеного варіанту її поведінки. Використання може відбуватися як через активну та і через пасивну поведінку юридичних суб’єктів.

Виконання являє собою форму реалізації зобов’язуючих приписів, які покладають на особу юридичні обов’язки активного типу, і тому вимагає від неї здійснення дій, що становлять зміст таких обов’язків.

Додержанняє формою реалізації забороняючи правових норм, що встановлюють юридичні обов’язки пасивного типу, яка полягає у відмові зобов’язаних осіб від юридично заборонених видів поведінки. Використання, виконання і додержання становлять ординарні форми реалізації правових норм – проходить будь-який процес реалізації правових норм, і що здійснюється через власну поведінку осіб, яким вони адресовані.

Поиск по сайту: