Загальні принципи та правова доктрина як джерела права

У деяких правових системах особливого значення набуває правова доктрина (Греція, Франція, Швеція), а також так звані загальні принципи права. Останнім традиційно надають велике значення в системі джерел романо-германського права, відносячи їх до первинних джерел права поряд із нормативно-правовими актами та санкціонованими звичаями.

Загальні принципи права виходять як з норм позитивного права так і з самого існуючого в країні правового порядку та являють собою положення об’єктивного права, які можуть виражатися або не виражатися в текстах писаного права, але мають загальний характер та обов’язково застосовуються в судовій практиці. До таких принципів належать принцип додержання прав людини, принцип національного суверенітету, принцип висловленості загальної волі в законі, принцип «дозволено все що прямо не заборонено законом», принцип можливості вчиняти все, що не завдає шкоди іншим та ін. До загальних принципів права як джерел права відносять також принципи «морального порядку, які не записано в законі», до них належать: «обман спростовує всі юридичні наслідки», «ніхто не може бути суддею у власній справі», «гнів не виправдовує порушників» тощо.

Правова доктрина традиційно належить до вторинних джерел як романо-германського так і англосаксонського права. Правова доктрина являє собою концептуальні ідеї, теорії та погляди щодо права, державно-правової дійсності в цілому. Вона проявляється в наукових працях видатних учених юристів.

Вперше в історії людства професійна думка видатних юристів була використана як джерело права в Стародавньому Римі. Правова доктрина відіграла значну роль у процесі становлення континентального права, що сформувалося під впливом відомих наукових шкіл. Не менша значення мала правова доктрина і для становлення англосаксонського права. На ранніх стадіях розвитку релігійно-традиційних правових систем , зокрема іудейського права, вирішальну роль відіграла релігійна доктрина. Вона розумілася у гранично широкому сенсі: і як писання богословів, і як думки різних іудейських академічних шкіл, і як равинські погляди на ідеї стосовно розуміння та тлумачення різних біблейських текстів. Правова доктрина як сукупність ідей, поглядів, теорій, уявлень про необхідні суспільству права, нерідко втілюється в правових приписах як на конституційному рівні, так і на рівні звичайного законодавства. Такі ідеї та концепції набувають нормативного загальнообов’язкового характеру і визначають основні напрямки нормотворчості та правозастосування. В такому разі правова доктрина відтворюється у змісті первинних джерел права. З іншого боку все більшого значення при розв’язанні правових конфліктів великої суспільної значущості набуває думка видатних учених-юристів сучасності, а також провідних наукових та навчальних юридичних закладів України.

Істотний вплив на юридичну практику правова доктрина справляє через науково-практичні коментарі до актів законодавства України. Конституційно-правова, кримінально-правова, цивільно-правова, адміністративно-правова та інші галузеві доктрини виступають основою потужних коментарів основних галузевих кодифікованих актів ( Кримінального Кодексу, цивільного кодексу та ін.), які слугують важливими орієнтирами для правозастосовної практики України.

41. Поняття, риси і класифікація принципів права
Принципи – найбільш загальні вимоги, що становляться до суспільних відносин та їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і впливають з ідей справедливості та свободи, визначають загальну спрямованість і найістотніші риси чинної правової системи.
Значення принципів (риси):
1. Властивість вищої імперативності, загальності, універсальності,, значущості, їм притаманні стійкість і стабільність протягом невизначеного тривалого часу.
2. Спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи.
3. Зумовлюють напрямки правотворчої, право застосовної та інших форм юр діяльності.
4. Виступають найважливішим критерієм законності дій громадян, посадових осіб та інших суб’єктів права
5. Сприяють заповненню прогалин у праві.
6. Забезпечують підвищення рівня правосвідомості в суспільстві.
Класифікація принципів:
1. За формою нормативного виразу принципи можна поділити на такі, що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві.
2. За сферою дії вирізняють загальні. Міжгалузеві принципи та принципи правових інститутів.
3. Зі змістом можуть бути загально соціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи.
4. За сферою суспільних відносин, на які поширюються принципи, та характером суспільних закономірностей, що ними відбивається в науці виділяють такі принципи:
- загальнолюдські
- загальні принципи права
- міжгалузеві
- галузеві
- окремих інститутів права
Можлива і інша класифікація пов’язана з дослідженням специфічних принципів, притаманних певним структурним спільнотам (загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та ін.)

Поиск по сайту: