Ефективність запобігання діям неповнолітніх, пов'язаних із неза конним добуванням наркотиків або психотропів для особистого або внут рігрупового споживання, залежить від правильної організації боротьби з ним, ретельного вибору та вмілого використання методів впливу на суб'єктів явища, своєчасного виявлення причин і умов, що сприяють існуванню і поширенню незаконного попиту на наркотичні та психотропні речовини. Для цього інспектори ССН, вчителі, психологи, батьки повинні знати і враховувати основні закономірності існування наркотизму, психотропоїзму як асоціальних явищ, а також бути поінформованими про їх суб'єктивні сторони і, зокрема, про причетних до них неповнолітніх.
Наркотизм та психотропоїзм у наркологічному аспекті є одними з основних факторів поширення наркоманії і психотропоманії (соціально небезпечних захворювань), що не можуть виникнути і розвиватися поза вживанням наркотиків чи психотропів та їх незаконним добуванням. Разом із тим ці хвороби є одним із головних чинників наркоправопо-рушень тому, що особиста гіперпотреба у постійному вживанні наркотиків або психотропів є їх сутністю і супроводжується вчиненням незаконних дій, пов'язаних із цими речовинами, як способу задоволення цієї потреби. Існування наркоманії і психотропоманії є можливим за наявності умов, що сприяють немедичній наркотизації серед неповнолітніх (наркоманійна субкультура зі своїми "цінностями" і нормами поведінки, специфікою міжособистого спілкування; відповідні референтні групи, реанімація сатанинських сект, зорієнтованих на вживання галю-циногенних речовин; поширення серед молоді їх філософії; спеціалізація кримінальних груп, які займаються наркобізнесом, тощо). Як свідчить практична діяльність правоохоронних органів України, споживачі цих засобів є головною постаттю у системі незаконного обігу. Вони не тільки купують наркотики чи психотропи, але й добувають їх шляхом розкрадання, вироблення, є їх розповсюджувачами і, крім того, провокують інших неповнолітніх на вчинення незаконних наркооперацій, створення притонів для незаконного виготовлення і вживання наркотиків і психотропів.
У зв'язку з цим важливо враховувати й іншу закономірність: наркоманія і психотропоманія - стадійні патологічні явища, що мають свої початкову та кінцеву фази. Перш ніж стати наркохворим чи психотропоманом, людина послідовно проходить сім стадій цих хвороб із притаманними їм якісними особливостями: прагнення до немедичної наркотизації; експериментування з наркотиком чи психотропом із метою суб'єктивної оцінки ефекту їх впливу на організм; епізодичне приймання цих речовин після позитивної оцінки стану ейфорії: зловживання наркотиками чи психотропами через звикання до відчуття задоволеності; психічна залежність від цих речовин; приєднання до неї симптомів фізичної залежності; повна фізична залежність. Стосовно цих етапів можна виділити три основних групи неповнолітніх, які займаються немедичною наркотизацією і котрі внаслідок цього стали суб'єктами і поширювачами наркотизму та психотропоїзму. Усередині цих груп також можна виділити дві-три підгрупи:
а) група крайнього ризику:
- неповнолітні, які через різні обставини виявляють прагнення до немедичної наркотизації або психотропотизації;
- неповнолітні, які експериментують на собі з наркотиками чи психотропами;
б) група із загрозливим розвитком патологічного процесу захворювання на наркоманію чи психотропоманію:
- неповнолітні, які епізодично вживають наркотики чи психотропи;
- неповнолітні, які зловживають наркотиками чи психотропами без явних ознак психічної або фізичної залежності від них;
в) група хворих на наркоманію чи психотропоманію:
- неповнолітні з психічною залежністю;
- неповнолітні з фізичною залежністю;
- хронічні наркомани чи психотропомани.
Беручи до уваги ці стадії виникнення і розвитку явища, слід розрі-зняти донаркоманійну та постнаркоманійну поведінку. Під донаркома-нійною поведінкою розуміються дії, пов'язані з незаконним добуванням наркотиків чи психотропів неповнолітніми, які вживають їх епізодично (несистематично) або часто, але ще не визнані лікарсько-консультаційною комісією хворими на наркоманію чи психотропоманію. В основі донаркоманійної поведінки лежить прагнення до приведення стбе в стан ейфорії ("кайф"). Постнаркоманійна поведінка являє собою дії по добуванню зазначених речовин неповнолітніми, яким у вста-новленому законом порядку лікарсько-консультаційна комісія нарколо-гічного закладу встановила діагноз "наркоманія" або "токсикоманія". В основі даної поведінки лежить прагнення до задоволення гіпертрофова-ної потреби у наркотику чи психотропу з метою запобігання, абстинент-ного синдрому (наркотичного голодування, "ломки").
Розглянемо кожну з вищевказаних груп неповнолітніх - суб'єктів наркотизму і психотропоїзму.
Група крайнього ризику. Об'єктивно ризик виявляється у прагненні до немедичної наркотизації чи експериментування з дією наркотиків і психотропів без усвідомлення особистих і соціальних наслідків їх приймання. Прагнення (мотив, що сформувався, й активна спрямо-ваність особи до його задоволення) до немедичної наркотизації виявляється у таких діях, як встановлення довірчих стосунків із споживачами наркотиків чи психотропів для отримання інформації про технологію їх кустарного виготовлення, можливі способи придбання цих засобів або з метою залучення особи до групи наркоманів. Експериментування полягає у пробуванні (за своєю ініціативою чи під впливом інших осіб) наркотиків та психотропів з метою оцінити їх вплив на органом і психіку.
Дослідженням, яке проводилося науково-дослідним інститутом Національної академії внутрішніх справ України (далі - НДІ НАВСУ), встановлено, що групу крайнього ризику в основному складають неповнолітні з емоційною неврівноваженістю, слабовіллям, психопатичними рисами характеру і дефектами сімейного виховання, позбавлені ідейних і моральних чеснот. Серед них часто трапляються раніше судимі, до яких застосувалися примусові заходи виховного характеру; учні середніх і старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, ПТУ, технікумів, студенти медичних училищ та інститутів, інших вузів, а також неповнолітні, які ніде не працюють і не навчаються. Особи цієї категорії, як правило, проживають у неблагополучній сімейно-побутовій обстановці та часто вчинюють протиправні дії. Багатьом із них притаманна обмежена соціальна активність, небажання навчатися і працювати, гедонізм, споживацька психологія тощо. Вони переважно входять до складу «вуличних компаній з асоціальною спрямованістю чи нетрадиційних груп молоді (НГМ), зорієнтованих на наркоманійну субкультуру (панки, хіпі та інші категорії молоді, які шукають нездорових розваг).
Група крайнього ризику заслуговує на особливу увагу з боку інспекторів ССН тому, що саме з неї рекрутуються майбутні наркохворі і психотропомани. Дослідженням встановлено, що здійснення ранньої профілактики щодо цих осіб є складовою успіху попередження донар-команійної поведінки, в тому числі і незаконних дій, пов'язаних із добуванням наркотичних або психотропних речовин.
Група із загрозливим розвитком патологічного процесу захворювання на наркоманію чи психотропоманію. До неї належать неповнолітні, в яких експериментне вживання вказаних речовин викликало позитивний ефект і відчуття поліпшеного фізичного і психічного самопочуття. У них з'являється бажання повторити ейфорійний стан, викликаний вживанням цих речовин. Залежно від періодичності приймання наркотиків (психотропів) цих осіб можна розділити на;
- тих, які епізодично (несистематично) вживають наркотики чи психотропи, тобто тих, хто тільки почав долучатися до немедичної наркотизації. На цій стадії розвитку наркоманій чи психотропомани неповнолітній вживає наркотики чи психотропи нерегулярно, тому в нього ще не розвинувся синдром зміни реактивності організму на введену наркотичну чи психотропну речовину. Мотиви, що спонукають до продовження приймання, досить різноманітні: бажання наслідувати правила "своєї групи"; побоювання докоряння з боку "досвідчених" споживачів наркотиків чи психотропів; втеча з нудної повсякденності сім'ї, школи; намагання уникнути розв'язання складних життєвих проблем, бути неординарною постаттю тощо.
Неповнолітні цієї категорії є досить перспективними у плані формування добровільної відмови від дальшої немедичної наркотизації, оскільки їх ступінь ураженості наркотиками чи психотронами ще незначний; потяг до них можна попередити поки що без значних зусиль. Разом з тим при організації профілактичної чи попереджувальної роботи з ними необхідно враховувати суб'єктивні причини приймання наркотичних чи психотропних речовин. Важливо вчасно усунути, послабити (нейтралізувати) цей потяг до згаданих засобів;
- тих, хто зловживає наркотиками або психотропами. До них належать неповнолітні, які часто (від одного до кількох разів на тиждень) вживають згадані речовини. У цих споживачів спостерігається синдром зміни реактивності організму, але ще відсутні ознаки патологічної залежності від наркотичних або психотропних речовин. Приймання останніх може мати форму звички, звичаю у компанії, способу проведення дозвілля.
Група хворих на наркоманію чи психотропоманію. У цих споживачів сформувалася і виявляється патологічна залежність від наркотиків чи психотропів, внаслідок якої вони протягом дня здійснюють багаторазовий їх прийом з метою недопущення прояви абстиненції. У цій групі виділяють:
- хворих із синдромом психічної залежності. Вони приймають ці речовини не менше двох-трьох разів на тиждень, але не у звичному колі "однодумців по голці, цигарці з марихуаною, гашишем", а частіше наодинці, тобто в обстановці "спокою" і більш повного відчуття "кай фу" та ейфорії;
- власне наркохворих чи психотропоманів. Ці неповнолітні вже не уявляють свого життя без наркотику чи психотропа. Побоювання абстиненції (наркотичного голоду, "ломки") робить підлітка заручником цих речовин назавжди. Цей стан є досить характерним для наркохворих і психотропоманів і триває (поки не буде введено в організм відповідну речовину) від кількох днів до трьох-чотирьох тижнів. Для цих неповнолітніх у стані абстиненції характерні рухові збудження, підвищена злостивість, вибуховість, сум, позіхання, сльозо- та слинотеча, спітнілість, тремор кінцівок. Крім того, при звикненні до барбітуратів - припадки і психоз. Наркотичне чи психотропне голодування позбавляє наркомана чи психотропомана можливості регулярно працювати, навчатися, бо поновлення трудової активності його організму потребує щоденного і неодноразового приймання відповідної речовини. Приховуючи цей стан від навчального чи трудового колективу, не бажаючи звертатися до лікаря, особа не з'являється на навчання чи роботу, симулює грип, гіпертонію, дизентерію (абстиненцію супроводжують підвищені температура тіла та кров'яний тиск, розлад шлунку, блювання). Загальні ознаки абстиненції такі ж, як і у тяжкої хвороби;
- хронічних наркохворих чи психотропоманів. У період наркотичного чи психотропного голоду вони характеризуються тими ж ознаками поведінки, що й попередня група. Крім того, до них додаються виснаження організму, зміни у психіці та зовнішній поведінці. Внаслідок втрати працездатності вони залишають навчання (роботу), ведуть паразитичний спосіб існування та займаються протиправною діяльністю, пов'язаною з діставанням наркотиків чи психотропів або засобів для їх придбання.
Цю класифікацію подано з урахуванням стадійного розвитку наркомати і психотропоманії. Вона орієнтується не лише на необхідність раннього попередження виникнення цих негативних явищ, вжиття профілактичних заходів, спрямованих на своєчасне запобігання злочинній діяльності неповнолітніх, які страждають на наркоманію чи психотропоманію, але й покликана враховувати особистісний фактор при організації та виборі тактики індивідуально-профілактичної та запобіжної роботи.
Причини й умови, які сприяють наркотизму та психотропотизму серед неповнолітніх. Найбільш складним і важливим моментом у розумінні цих асоціальних явищ є визначення причин та умов, які сприяють їх виникненню, існуванню та розвитку. Будь-які соціальні явища і процеси мають своє "життя", свої цикли існування, тенденції розповсюдження. З різних причин вони виникають, розвиваються і відмирають.
Анкетуванням кримінальних справ про наркозлочини, які вчиненні неповнолітніми киянами, було встановлено вісім груп причин і умов, які їм сприяли.
1. Відсутність постійної роботи, заробітку (13,0%). Ця причина нами включена в окрему групу, оскільки вона відбиває одну з головних особливостей соціального становища неповнолітнього наркозлочинця -відсутність (втрату) нормального соціального статусу та легальних засобів існування. Ці дані зайвий раз підкреслюють важливість цієї соціальної причини, яка за загальним визнанням кримінологів є одним із головних факторів антисуспільної поведінки значної кількості злочинців. На жаль, результати анкетування не дозволяють визначити механізм впливу цієї причини на злочинну поведінку. Можна припустити, що в певних випадках вона відіграє роль першопричини, яка призводить до вчинення наркозлочину, а в інших - виступає як етап деградації особистості в процесі переходу до злочинної поведінки.
2. Наявність стійкої наркозалежності (54,0%). Дослідженням вста новлено, що більш ніж кожен другий засуджений неповнолітній відчував стійку залежність від наркотиків чи психотропів у момент вчинення злочину. Ця психофізіологічна причина відіграє роль чинника наркоти-зму і психотропотизму.
3. Причини, пов'язані з низьким культурним рівнем неповнолітнього злочинця та його оточення, - відсутність культурних потреб щодо використання вільного часу (13,9%), низький культурний, освітній, професійний рівень батьків, членів сім'ї, спільно проживаючих осіб (13,0%). Як бачимо майже по кожній сьомій кримінальній справі відмічаються причини культурологічного характеру, які зумовлюють вчинення наркозлочинів. Низький рівень культури особи злочинця та його оточення, невміння обрати певний вид або види соціальної активності, які б задовольняли потреби та інтереси, створює у неї особливий психологічний стан невдоволення, нудьги, установки на пошук будь-яких занять, розваг тощо. Таким чином, виникає сприятлива ситуація для зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами і відповідно - вчинення наркозлочинів.
4. Причини, пов'язані з розповсюдженням антисуспільних форм поведінки у близькому оточенні - жебрацтво, бродяжництво, проституція в сім'ї (26,2%).
Причини цієї групи мають соціально-психологічний характер і відображають вплив малої групи на поведінку неповнолітнього наркозлочинця. Розповсюдженість антисуспільних форм поведінки у близькому оточенні зазначеної категорії осіб протягом тривалого часу впливає на формування у них уявлення про припустимість такої поведінки, вироблення звички вчиняти так само. Іншою стороною такого процесу є блокування позитивного впливу на цих осіб з боку державних та громадських інституцій.
5. Причини, пов'язані з низьким рівнем матеріального забезпечення наркозлочинця, що не дозволяє задовольнити його елементарні потреби, -низькі заробітки, що не забезпечують прожиткового мінімуму (3,4%). Ця група причин є достатньо важливою для вчинення наркозлочинів, оскільки є серйозною соціальною умовою виникнення у людини стану невдоволеності, фрустрації. Якщо такий стан триває досить довго, то поступово втрачається здатність його переносити в рамках нормальних форм поведінки. Починається пошук виходу з несприятливої ситуації будь-яким шляхом, у тому числі, шляхом заняття протиправною торгівлею наркотиками і психотропами або незаконного добування коштів для придбання вказаних речовин для задоволення особистої потреби в них.
6. Приклади, отримані з телебачення, інших ЗМІ, книг (26,2%). Майже по кожному 4 випадку вчинення наркозлочину відмічається вплив такої психологічної причини, як наслідування форм поведінки, пов'язаної із вживанням та використанням наркотиків або психотропів, які демонструються в кінофільмах та телепередачах, описуються в пресі, художній літературі (наприклад, телесеріал "Бригада", роман М. Булгакова "Майстер і Маргарита"). Така невиважена, а іноді надмірна експлуатація даної теми формує у частини неповнолітніх уявлення про вживання наркотиків як розповсюджений та в певному смислі неминучий атрибут поведінки сучасної молоді. До того ж у значній кількості таких матеріалів не показуються у повному обсязі тяжкі наслідки, до яких веде наркотизація і психотропотизація.
У результаті значна частина неповнолітніх сприймає вживання наркотиків і психотропів як дещо небезпечну, але цікаву і захоплюючу гру, випробування або пригоду, яка не несе надто значної небезпеки і від якої можна згодом відмовитися. Таким чином, створюється дуже небезпечний механізм залучення до вживання наркотиків та психотропів і вчинення на цьому ґрунті наркозлочинів неповнолітніми.
7. Наявність "легкого" приробітку, "швидкого" доходу (18,8%). Вплив цієї причини зазначається майже в 1/5 частині справ. Такі доходи відіграють роль умови, яка полегшує вчинення наркозлочину, створюючи можливості для придбання наркотичних засобів або психотропних речовин та інших протизаконних дій з ними. Разом з тим дія причин такого роду проявляється тільки за наявності вже сформованої під впливом більш вагомих соціальних та психологічних чинників установки на вчинення наркозлочинів.
8. Причини, пов'язані з недоліками у роботі правоохоронних та інших державних органів щодо протидії наркозлочинності серед неповнолітніх, відображаються у відсутності належної антинаркоманійної роботи за місцем навчання (46,6%), низькій якості профілактичної роботи міліції (31,5%), низькій якості профілактики установ охорони здоров'я (29,0%), відсутності контролю органів влади за наркосередо-вищем (13,0%).
Ці причини найчастіше впливають на вчинення неповнолітніми наркозлочинів. Характер їхнього впливу полягає в тому, що вони створюють сприятливу ситуацію, полегшують вчинення злочинів особами, які мають схильність до цього, тобто відіграють роль умов вчинення наркозлочинів.