Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Політика і законодавство у сфері профілактики адиктивної поведінки



Політика, як її визначає європейська конференція ВООЗ з політи­ки здоров'я, це згода, консенсус серед партнерів щодо того, які проб­леми необхідно вирішити, і яким способом чи за допомогою яких стра­тегій це треба робити. Контроль за адиктивною поведінкою сьогодні виходить за рамки чисто медичної проблематики. Тому політика в цій сфері перетворюється на самостійний напрямок діяльності державних структур і органів місцевого самоврядування, у її реалізації все більш помітну роль відіграють громадські організації. Профілактика, за ви­значенням ВООЗ, це дії спрямовані на зменшення ймовірності виник­нення захворювання чи порушення, на переривання чи уповільнення прогресування захворювання, а також на зменшення непрацездатності. У більш широкому контексті - це різнобічна діяльність, що перешкод­жає поширенню нелегальних наркотиків у суспільстві.

Говорячи про політику щодо наркотичних засобів, необхідно від­значити, що вона реалізується на трьох рівнях: міжнародному, держав­ному і регіональному. Вона може також реалізуватися на рівні громад­ськості, що поєднує свої зусилля не тільки в масштабі країни, але й у рамках транснаціональних рухів, таких як Анонімні Алкоголіки й Ано­німні Наркомани.

Політику щодо наркотиків можна також умовно розділити на три типи: ліберальну, репресивну і рестриктивну.

Ліберальна політика - політика дозволу торгівлі і споживання на­ркотиків проводиться, наприклад, у Голландії і Данії.

Репресивна політика характеризується переслідуванням осіб за споживання наркотиків. Така політика проводиться в Пакистані, Син-гапурі і деяких інших країнах. Там за вживання наркотиків ув'язнюють, а за торгівлю ними - страчують. До речі, у цих країнах рівень споживання наркотиків надзвичайно низький, так що в цілому говорити про невдачу репресивної політики неправомірно. Просто в європейській культурі, більш гуманній, її в такому жорсткому вигляді не проводять.

Рестриктивна ("стримуюча") політика ~ така, відпонідно до якої держава за вживання наркотиків не застосовує карне покарання, а на­магається допомогти хворим на наркоманію. У той же час немсдичний обіг наркотиків забороняється, а медичний сірого контролюється Вкрай важливим елементом рестриктивної політики є інтенсивна про­філактична робота з роз'яснення шкоди наркотиків (на превеликий жаль, у належному вигляді відсутня у нашій країні). Українська полі­тика ближче до рестриктивної, але яскравіше всього ця модель пред­ставлена в США і Швеції, країнах, де протягом 80-х і початку 90-х років мало місце стійке зниження споживання наркотиків. Щоправда, зараз спостерігається незначний ріст споживання, але його зв'язують саме з ослабленням контрпропаганди наркотиків і деякою "заспокоєніс-тю" суспільства щодо цієї проблеми.

Важливу роль у боротьбі з поширенням наркоман і в Україні по­кликаний грати Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зло­вживанню ними". Даний Закон установлює систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного використання наркотичних засобів на території держави і діє разом із Законом України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсо­рів" , а також карним законодавством України і низкою інших норма­тивних документів.

Так, відповідно до Закону України "Про заходи протидії незакон­ному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зловживанню ними" заходи протидії .члонживанню наркотичними мре паратами здійснюються Міністерством охорони здоровя України та іншими відповідними органами й успішними

Органи, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати

контроль за порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речо вин і прекурсорів, при виявленні порушень порядку цього обігу застосовують у межах своєї компетенції відповідні заходи для усунення та­ких порушень. А при наявності в діях осіб ознак адміністративного правопорушення або злочину зобов'язані направити інформацію чи представити матеріали у відповідні правоохоронні органи, що ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

До розряду профілактичних заходів можна також занести заходи, які здійснююються правоохоронними органами з метою протидії неза­конному обігу наркотичних препаратів: контрольоване постачання, опе­ративна закупівля, запити правоохоронних органів про розміщення коштів, отриманих від законного обігу наркотичних препаратів; огляд транспортних засобів, вантажів, здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Важливе значення в системі нормативних актів, що регулюють від­носини, пов'язані з використанням наркотичних препаратів відіграє Закон України "Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України". Він виник у зв'язку з прийняттям Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" і Закону України "Про заходи протидії неза­конному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсо­рів і зловживанню ними". У ньому вказуються доповнення і зміни до перерахованих вище нормативних документів. У тому числі і доповнен­ня до Кримінального КОДеКСу України у зв'язку з посиленням санкцій статей, що передбачають покарання за правопорушення, пов'язані зі зловживанням наркотичними препаратами і їхнім незаконним обігом. Це пов'язано і з включенням до кодексу ряду нових статей, що перед­бачають відповідальність за здійснення ряду правопорушень, пов'я­заних із незаконним виробництвом і поширенням наркотиків і залучен­ням неповнолітніх у процес споживання наркотичних засобів.

Про необхідність впровадження профілактичних заходів, спрямо­ваних на попередження наркоманій, також вказується в Законі України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді на Украї­ні", у якому визначаються основні напрямки реалізації державної мо­лодіжної політики щодо соціального становлення і розвитку молоді відповідно до міжнародних зобов'язань і Конституції України. Особли­вий інтерес представляє стаття 12 даного закону, де вказується на те, що державні органи охорони здоров'я забезпечують розвиток мережі медико-лікувальних установ наркологічного профілю, а також разом з органами державної виконавчої влади з питань освіти, культури й ін­шими розробляють і реалізують програми і заходи для профілактики серед молоді пияцтва, наркоманій, а також популяризації та утвер­дження здорового способу життя.

Таким чином, як і світове співтовариство, Україна йде шляхом відне­сення наркотичних засобів до предметів системи дозволу, коли більшість операцій з ними заборонено, а дозволи поширюються на обмежене коло суб'єктів їхнього обігу. Найбільш небезпечні, на думку суспільства, діяння відносяться до розряду злочинів, за які серйозно карають. Види корисного і необхідного використання наркотичних засобів жорстко регламентуються і повинні відбуватися з дотриманням строгих мір контролю.

Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує питання, що все час тіше останнім часом піднімається, про легалізацію деяких наркотиків. У його основі лежить уявлення про різний ступінь шкоди і повязаний з ним розподіл на так звані легкі і важкі наркотики. Поряд із пропага ндою наркотичної субкультури і впровадженням її в молодіжну свідо мість через ЗМІ, музику і фільми, виник порівняно новий для нашої держави феномен лобіювання ідеї легалізації легких наркотиків. Під даючи цей факт аналізу, неможливо випустити з поля зору те, кому це вигідно. Це вигідно в першу чергу тіньовим структурам, зацікавленим у зостанні незаконного обігу, полегшенні транзиту наркотиків через Україну і лібералізації антинаркотичного законодавства.

Офіційні структури вважають, що легалізація несумісна з науко вою медичною доктриною профілактики захворювань і охорони здо ров'я і суперечить думці міжнародного співтовариства. Легалізація суперечить ідеї контролю наркотичних засобів у рамках ООН і вимог діючих конвенцій, у тому числі конвенцій 1961 і 1971 pp. Неодноразово в рамках ООН вказувалося, що ослаблення чи зняття контролю над наркотиками в одній країні вплине на інші країни.

Вивчення правової літератури, що стосується розглянутого питан ня, звернення до практики і залучення експертних оцінок приводить до висновку, що вся історія боротьби з поширенням наркоманій в нашій країні характеризується зверненням саме до шляхів посилення санкцій і вдосконалення законодавства.

Проте абсолютно зрозуміло, що гуманна і гідна політика не повин на передбачати переслідування в судовому порядку споживачів адикти вних речовин, за винятком тих випадків, коли вони вчиняють злочин і повинні бути покарані як злочинці, а не (головним чином) Як спожива чі наркотиків чи наркомани.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.