Політика, як її визначає європейська конференція ВООЗ з політики здоров'я, це згода, консенсус серед партнерів щодо того, які проблеми необхідно вирішити, і яким способом чи за допомогою яких стратегій це треба робити. Контроль за адиктивною поведінкою сьогодні виходить за рамки чисто медичної проблематики. Тому політика в цій сфері перетворюється на самостійний напрямок діяльності державних структур і органів місцевого самоврядування, у її реалізації все більш помітну роль відіграють громадські організації. Профілактика, за визначенням ВООЗ, це дії спрямовані на зменшення ймовірності виникнення захворювання чи порушення, на переривання чи уповільнення прогресування захворювання, а також на зменшення непрацездатності. У більш широкому контексті - це різнобічна діяльність, що перешкоджає поширенню нелегальних наркотиків у суспільстві.
Говорячи про політику щодо наркотичних засобів, необхідно відзначити, що вона реалізується на трьох рівнях: міжнародному, державному і регіональному. Вона може також реалізуватися на рівні громадськості, що поєднує свої зусилля не тільки в масштабі країни, але й у рамках транснаціональних рухів, таких як Анонімні Алкоголіки й Анонімні Наркомани.
Політику щодо наркотиків можна також умовно розділити на три типи: ліберальну, репресивну і рестриктивну.
Ліберальна політика - політика дозволу торгівлі і споживання наркотиків проводиться, наприклад, у Голландії і Данії.
Репресивна політика характеризується переслідуванням осіб за споживання наркотиків. Така політика проводиться в Пакистані, Син-гапурі і деяких інших країнах. Там за вживання наркотиків ув'язнюють, а за торгівлю ними - страчують. До речі, у цих країнах рівень споживання наркотиків надзвичайно низький, так що в цілому говорити про невдачу репресивної політики неправомірно. Просто в європейській культурі, більш гуманній, її в такому жорсткому вигляді не проводять.
Рестриктивна ("стримуюча") політика ~ така, відпонідно до якої держава за вживання наркотиків не застосовує карне покарання, а намагається допомогти хворим на наркоманію. У той же час немсдичний обіг наркотиків забороняється, а медичний сірого контролюється Вкрай важливим елементом рестриктивної політики є інтенсивна профілактична робота з роз'яснення шкоди наркотиків (на превеликий жаль, у належному вигляді відсутня у нашій країні). Українська політика ближче до рестриктивної, але яскравіше всього ця модель представлена в США і Швеції, країнах, де протягом 80-х і початку 90-х років мало місце стійке зниження споживання наркотиків. Щоправда, зараз спостерігається незначний ріст споживання, але його зв'язують саме з ослабленням контрпропаганди наркотиків і деякою "заспокоєніс-тю" суспільства щодо цієї проблеми.
Важливу роль у боротьбі з поширенням наркоман і в Україні покликаний грати Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зловживанню ними". Даний Закон установлює систему заходів в Україні, спрямованих проти незаконного використання наркотичних засобів на території держави і діє разом із Законом України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" , а також карним законодавством України і низкою інших нормативних документів.
Так, відповідно до Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зловживанню ними" заходи протидії .члонживанню наркотичними мре паратами здійснюються Міністерством охорони здоровя України та іншими відповідними органами й успішними
Органи, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати
контроль за порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речо вин і прекурсорів, при виявленні порушень порядку цього обігу застосовують у межах своєї компетенції відповідні заходи для усунення таких порушень. А при наявності в діях осіб ознак адміністративного правопорушення або злочину зобов'язані направити інформацію чи представити матеріали у відповідні правоохоронні органи, що ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
До розряду профілактичних заходів можна також занести заходи, які здійснююються правоохоронними органами з метою протидії незаконному обігу наркотичних препаратів: контрольоване постачання, оперативна закупівля, запити правоохоронних органів про розміщення коштів, отриманих від законного обігу наркотичних препаратів; огляд транспортних засобів, вантажів, здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
Важливе значення в системі нормативних актів, що регулюють відносини, пов'язані з використанням наркотичних препаратів відіграє Закон України "Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України". Він виник у зв'язку з прийняттям Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" і Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зловживанню ними". У ньому вказуються доповнення і зміни до перерахованих вище нормативних документів. У тому числі і доповнення до Кримінального КОДеКСу України у зв'язку з посиленням санкцій статей, що передбачають покарання за правопорушення, пов'язані зі зловживанням наркотичними препаратами і їхнім незаконним обігом. Це пов'язано і з включенням до кодексу ряду нових статей, що передбачають відповідальність за здійснення ряду правопорушень, пов'язаних із незаконним виробництвом і поширенням наркотиків і залученням неповнолітніх у процес споживання наркотичних засобів.
Про необхідність впровадження профілактичних заходів, спрямованих на попередження наркоманій, також вказується в Законі України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді на Україні", у якому визначаються основні напрямки реалізації державної молодіжної політики щодо соціального становлення і розвитку молоді відповідно до міжнародних зобов'язань і Конституції України. Особливий інтерес представляє стаття 12 даного закону, де вказується на те, що державні органи охорони здоров'я забезпечують розвиток мережі медико-лікувальних установ наркологічного профілю, а також разом з органами державної виконавчої влади з питань освіти, культури й іншими розробляють і реалізують програми і заходи для профілактики серед молоді пияцтва, наркоманій, а також популяризації та утвердження здорового способу життя.
Таким чином, як і світове співтовариство, Україна йде шляхом віднесення наркотичних засобів до предметів системи дозволу, коли більшість операцій з ними заборонено, а дозволи поширюються на обмежене коло суб'єктів їхнього обігу. Найбільш небезпечні, на думку суспільства, діяння відносяться до розряду злочинів, за які серйозно карають. Види корисного і необхідного використання наркотичних засобів жорстко регламентуються і повинні відбуватися з дотриманням строгих мір контролю.
Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує питання, що все час тіше останнім часом піднімається, про легалізацію деяких наркотиків. У його основі лежить уявлення про різний ступінь шкоди і повязаний з ним розподіл на так звані легкі і важкі наркотики. Поряд із пропага ндою наркотичної субкультури і впровадженням її в молодіжну свідо мість через ЗМІ, музику і фільми, виник порівняно новий для нашої держави феномен лобіювання ідеї легалізації легких наркотиків. Під даючи цей факт аналізу, неможливо випустити з поля зору те, кому це вигідно. Це вигідно в першу чергу тіньовим структурам, зацікавленим у зостанні незаконного обігу, полегшенні транзиту наркотиків через Україну і лібералізації антинаркотичного законодавства.
Офіційні структури вважають, що легалізація несумісна з науко вою медичною доктриною профілактики захворювань і охорони здо ров'я і суперечить думці міжнародного співтовариства. Легалізація суперечить ідеї контролю наркотичних засобів у рамках ООН і вимог діючих конвенцій, у тому числі конвенцій 1961 і 1971 pp. Неодноразово в рамках ООН вказувалося, що ослаблення чи зняття контролю над наркотиками в одній країні вплине на інші країни.
Вивчення правової літератури, що стосується розглянутого питан ня, звернення до практики і залучення експертних оцінок приводить до висновку, що вся історія боротьби з поширенням наркоманій в нашій країні характеризується зверненням саме до шляхів посилення санкцій і вдосконалення законодавства.
Проте абсолютно зрозуміло, що гуманна і гідна політика не повин на передбачати переслідування в судовому порядку споживачів адикти вних речовин, за винятком тих випадків, коли вони вчиняють злочин і повинні бути покарані як злочинці, а не (головним чином) Як спожива чі наркотиків чи наркомани.