Індивідуальна профілактика наркомати

У навчальних закладах. Соціально-психологічний

І правовий аспекти

Індивідуальна профілактика наркоманій - сукупність захо­дів впливу на окрему особу з метою недопущення зловживання нею наркотичними засобами і психотропними речовинами з використанням правових, соціальних, психологічних, медичних та інших методу впливу.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповноліт-ціми - вжити вичерпних заходів, щоб як запобігти першій спробі вжи­ти наркотики, так і сприяти повній відмові від них у разі початку не-медичного їх уживання. Ця робота повинна проводитися в межах вирі­шення загальної задачі індивідуального впливу на проблемних підлітків та молодь, що полягає в нейтралізації негативних якостей особистості.

Вивчення практики профілактичної роботи з попередження розпо-всюдження наркоманій засвідчило важливість впровадження первинної профілактики з дошкільного віку, і це не передбачає розмови з дітьми про наркотичні засоби.

Першим кроком до проведення цієї роботи стане допомога підліт­кам краще засвоїти інформацію про шкоду від уживання наркотиків для організму людини, сформувати навички здорового способу життя, вплинути на розуміння особистої відповідальності за свою поведінку та здоров'я.

Для дітей з 12 років варто провести окремі заняття за темами, пов'язаними зі статевим дозріванням, де розглянути доброзичливі сто-сунки в сім'ї, дозвілля, правила особистої гігієни і наслідки їх невико­нання.

Для старших школярів доцільно проводити заняття з розвитку на-вичок спілкування, управління власними емоціями, акцентувати увагу на шкідливості наркоманій, але через призму розвитку людини як осо­бистості. На уроках фізкультури спільно з психологами шкіл - проводити заняття з уміння розслаблятися, навчити вправам із дихальної і психоемоційної гімнастики.

Проте найголовніше завдання індивідуальної профілактики нарко-маній - виянлення підлітків, які можуть бути потенційними спожива­чами наркотиків, або становити так звану "групу ризику", з метою по­дальшої роботи з ними.

До категорії "групи ризику" належать підлітки:

а) зі спадковими або придбаними в ранньому дитинстві психічними захворюваннями, розумово відсталі в тій або іншій мірі;

б) з вродженими аномаліями фізичного розвитку;

в) з психопатичними характеристиками, хворим психопатіями, не­врозами і та ін., що зовні проявляється в підвищеній збудливості, емо­ційності або, навпаки, в замкнутості, відлюдькуватості, загальмованій реакції на зовнішні подразники;

г) які проживають у сім'ях, де є особи, що вживають наркотики або хворі на алкоголізм;

д) які проживають у так званих "неблагополучних" сім'ях, є по­стійними відвідувачами дитячих приймачів-розподільників;

є) із сімей, де є особи, що відбували покарання за злочини в міс­цях позбавлення волі, а також особи, які не відбували покарання в місцях позбавлення волі, але вчиняли протиправні дії, пов'язані з не­законним обігом наркотиків;

ж) які повернулися з місць позбавлення волі або з навчально-виховних установ;

з) які входять до різних неформальних об'єднань або зараховують себе до прихильників різних модних молодіжних течій, релігійних сект або напрямів, невід'ємним компонентом стилю життя яких є вживання наркотиків;

і) які беруть участь у роботі спортивних гуртків і секцій з боді-білдінгу, культуризму і т. ін.;

к) які підтримують дружні відносини з особами, раніше судимими за злочини, пов'язаними з незаконним обігом наркотиків, або відомими як споживачі наркотичних або інших одурманюючих засобів;

л) які захоплюються наркогенною літературою - Дж.К. Ліллі, Ст. Грофф, К. Кастанеда, з яких перші два автори підносять філософ­ське і "медичне" обґрунтовування вживання ЛСД, а останній - псило-цибне як засіб шаманізму;

м) діти підприємців із кримінального середовища та представників елітних кіл суспільства, відвідувачі дискотек, барів, дорогих осередків розпусти;

н) неповнолітні повії та геї;

о) які безпідставно залишають свої домівки;

п) які перебувають в оточенні осіб, які допускають иемедичне вжи-вання наркотиків.

Для своєчасного і якнайповнішого виявлення неповнолітніх, які допускають немедичне вживання наркотиків, працівникам навчальних закладів та правоохоронцям необхідно знати:

1) характеристику неповнолітніх, що належать до так званих "груп ризику";

2) зразковий перелік об'єктів, місць концентрації і збору неновнолі-тніх, які вживають наркотики або інші одурманюючі засоби;

3) опис ознак наркотичного сп'яніння після прийому наркотичних засобів та психотропних речовин, найбільш поширених у підлітковому середовищі;

4) зовнішній вигляд і характерні зміни в поведінці, способі життя неповнолітніх, які систематично або неодноразово вживали різні види наркотиків;

5) перелік речовин та предметів, наявність яких свідчить про причет­ність підлітка до зберігання або вживання наркотиків;

6) зовнішній вигляд і характерні ознаки наркотиків, що найбільш поширені серед неповнолітніх.

Форми виявлення підлітків категорії "групи ризику" різноманітні:

• особисті спостереження вчителів, соціальних педагогів та психо-логів;

• чергові медичні обстеження підлітків;

• спеціалізовані групові заняття, рольові ігри, психологічні тренінги;

• відвідування місця проживання підлітків;

• інформація соціальних служб;

• проведення працівниками органів внутрішніх справ рейдів у мі­сцях концентрації молоді: пустирях, дворах, парках, скверах, підвалах, нежилих приміщеннях і т.д.

Під час відвідування місця проживання підлітка особливу увагу треба звертати на житлово-побутові умови, етичну атмосферу в сім'ї, характер впливу на підлітка з боку членів сім'ї, сусідів, друзів за міс­цем проживання. Обстежується санітарний стан, умови для навчання та інших занять.

Оскільки зайнятість підлітка навчанням (до тих пір, поки він справляеться з навчальною програмою) є одним із чинників, що проти­діє розвитку наркоманій, цю обставину слід використовувати у повному обсязі. Зокрема, в бесідах з батьками підлітка класному керівнику (психологу або соціальному педагогу) слід уважно вислухати їх думку про поведінку дитини, про її ставлення до навчання, роботи, способу життя (зміни у ставленні до оточуючих, замкнутість; поява нових зна­йомих, захоплень; зміна самопочуття підлітка тощо).

Наступним кроком індивідуальної профілактичної роботи є надан­ня соціально-психологічної допомоги підлітку. Природно, ефективність профілактики наркоманій залежить не тільки і не головним чином від заходів правової дії - необхідний комплексний підхід з використанням усіх відомих форм профілактичної роботи, з охопленням усіх сфер діяльності. Методи переконання і виховання слід поєднувати із захода­ми медичної, правової і соціальної дії.

Серйозну увагу при індивідуальній профілактиці необхідно приді­ляти психологічній консультації, превентивній освіті, яка може реалі­зуватися за допомогою проведення профілактичних бесід.

Якщо ви вирішили обговорити проблему наркоманій у тій або ін­шій аудиторії, настіймо радимо:

• якнайкраще нищити специфіку проблем (соціальних, медичних, психологічних, юридичних), пов'язаних із наркотиками;

• заздалегідь продумати найраціональнішу форму обговорення питань (тобто таку форму, яка найбільш підходить для конкретної ау­диторії в значенні сприйняття й активного залучення всіх присутніх до обговорення);

• з урахуванням вікових особливостей аудиторії чітко визначити тему, коло і рамки питань, що підлягають обговоренню, аби це не ви­лилося в спробу охопити неосяжне;

• поклопотатися про наочну підтримку і методичне забезпечення (фільми, слайди, аудіозаписи, плакати і т.д.), що несуть додаткову інформацію.

Необхідно пам'ятати, що молоді люди потребують того, щоб їм більш докладно і дохідливо розтлумачили, що ж є наркотик у реально­му людському житті, і як він може вплинути на стан організму і на долю людини.

Якщо педагог або шкільний психолог взялися обговорювати про­блему розповсюдження наркоманій, необхідно уникати голих твер­джень і констатацій, залякувань і погроз. Це може привести до неба­жаного ефекту відторгнення слухачами всієї подальшої інформації.

Не приховуйте свого ставлення до наркоманій, але робити це треба ненав'язливо і доречно. Надмірно часте підкреслення свого ставлення може породити думку про упередженість і відлякати аудиторію. Відвер­то виказуйте слухачам все, що думаєте, виступаючи з приводу зловживання наркотиками, але при цьому не намагайтеся різко висміювати чужу точку зору. Навпаки, необхідно проявляти повагу до думки ін­ших. У той же час корисно використовувати беззаперечні факти і логі­ку, що пояснюють, чому дотримується саме така позиція. При цьому бажано уникати численних посилань на авторитети. В основу доводів повинно бути покладено два принципи: оригінальність і доцільність.

Надати можливість всім присутнім брати активну участь в обгово­ренні, тобто виказувати свою думку і визначитися, які вчинки вони мають намір скоювати в тій або іншій ситуації.

Давно помічено, що найбільший ефект у концентрації уваги аудиторії і запам'ятовуванні матеріалу дають факти з особистої практики або пов'язані з життям школи, району, міста.

Зміст таких бесід на початковому етапі виховного процесу повинен обов'язково містити роз'яснення чинного законодавства, спямованого на боротьбу з розповсюдженням наркоманій. Особливу увагу має бути приділено роз'ясненню наслідків наркоманій.

При індивідуальній бесіді її необхідно будувати на основі глибоко­го вивчення особливостей особи, віку, професії, характеру, звичок. Бесіда повинна бути простою і дохідливою. Необхідно активно вплива­ти на особу, переконати її в згубності наркотиків і суспільної небезпеки дій, пов'язаних із ними, рекомендувати шляхи подолання пристрасті до наркотиків, роз'яснити чинне антинаркотичне законодавство, в першу чергу, щодо добровільного та анонімного лікування.

Важливою умовою є встановлення психологічного контакту, роз­криття внутрішнього світу підлітка, виявлення його соціально корисних інтересів і захоплень. Необхідно з розумінням поставитися до пережи вань і труднощів підлітка, що потрапив у залежність від наркотиків Важливо пояснити, що у вирішальному кроці до подолання сімейних негараздів, учнівському або трудовому колективі багато, що залежить від самого підлітка, від його бажання переглянути свої погляди, став лення до споживання наркотиків, виправити поведінку в цілому.

Нерідко споживачі наркотиків у ході бесіди поводяться замкнуто, на­сторожено і неохоче розказують про себе. Для забезпечення двосторонньо­го діалогу слід чітко формулювати і максимально деталізувати питання, що ставляться, висловлювати їх у доступній співбесіднику формі.

У ході бесіди, з урахуванням наявних відомостей, підлітку необ­хідно дати рекомендації, побажання, оцінити характер його провини. Запропонувати пройти курс добровільного лікування від наркоманій та реабілітації. З цією метою надати йому інформацію про адреси відпові­дних медичних установ, психологів тощо.

Успіх в індивідуальній профілактиці наркоманій багато в чому за­лежить від усебічного і глибокого аналізу мотивів залучення до вжи­вання наркотику, а також від об'єктивної оцінки мікросередовища під­літка, сімейної ситуації, від ретельно продуманого планування заходів.

Важливо використовувати в бесіді апробовані позитивні приклади з реального життя, які слід співставляти з деструктивною поведінкою підлітка.

Не зайвим буде пояснення, що своєю протиправною поведінкою підліток може поставити членів своєї сім'ї та близьких у скрутне мате­ріальне і моральне становище у разі його засудження, що може статися, якщо він не припинить протиправну діяльність.

Заходи щодо вивчення неповнолітніх осіб, схильних до вживання наркотиків, і впливу на цих осіб виховної профілактичної роботи пови­нні бути строго індивідуальними, гранично конкретними, обґрунтова­ними і повними.

Плани індивідуально-профілактичної роботи повинні передбачати:

• закріплення за підлітком соціального педагога, психолога та на­ставника;

• виявлення осіб, що користуються авторитетом у підлітка і здат­них зробити на нього позитивний вплив;

• залучення сил навчального закладу або трудового колективу;

• розвиток позитивних інтересів у підлітка шляхом залучення до спорту, самодіяльності, інших форм корисної зайнятості;

• відвідування місця проживання і роботу з батьками підлітка;

• проведення профілактичних бесід із підлітком та його батьками;

• інші заходи (залежно від особливостей особи підлітка).

Дотримання зазначених вище методичних порад допоможе зробити індивідуальну профілактичну роботу комплексною, конкретною щодо підлітка і його оточення та ефективною.

Поиск по сайту: