Тема. Клас Кісткові риби. Загальна характеристика класу.

Загальна характеристика класу Костисті риби

Костисті риби – це найчисленніша група хребетних тварин (понад 19 тисяч видів). Внутрішній скелет кістковий, у невеликої кількості – хрящовий, але в останньому випадку укріплений накладними покривними кістками. Зяброва щілина прикрита з боків зябровою кришкою. Є плавальний міхур. Запліднення в основному зовнішнє. У класі понад 40 рядів. (Саме наявність зябрових кришок і допомогла костистим рибам заселити стоячі водойми).

Форма тіла в більшості костистих риб більш-менш торпедоподібна, у найбільш швидких і невтомних плавців (тунець, макрель) наближена до ідеально обтічних контурів. Проте в багатьох риб, які ведуть інший спосіб життя, тіло має інакшу форму.

Тіло костистої риби зовні розчленоване на голову, тулуб та хвіст; їхніми межами вважають зовнішню зяброву щілину й, зазвичай, місце розташування відхідникового (анального) отвору. Для регулювання положення тіла служать плавники: парні грудні й черевні та непарні спинний (їх буває від одного до трьох), хвостовий і анальний (буває один або два).

Основний орган руху – хвіст. Проте в деяких риб, наприклад у морської голки, місяця-риби, спинорогів, пересування здійснюється переважно за допомогою хвилеподібних рухів непарних плавників.

З обох боків тіла та на голові зазвичай видно пори бічної лінії – органа особливого, притаманного тільки водним тваринам відчуття сприйняття рухів води. Завдяки бічній лінії навіть осліплена риба не натикається на перешкоди й здатна ловити рухому здобич.

Майже у всіх риб спина темніша, аніж боки, а найсвітліша частина тіла – черево. Таке забарвлення має захисне значення, ховаючи рибу як при погляді з повітряного середовища на поверхню води, що здається темною, так і при погляді знизу, назустріч світлу небозводу. У прісноводних риб спина зазвичай бура або зеленувата, відповідно до жовтуватого відтінку прісної води. У риб відкритого моря (тунців, летючих риб, океанічного оселедця) спина темно-синя або фіолетово-синя. На глибині від 100 до 200 м перебувають сріблясті риби. Глибше, від 200 до 500 м, чимало риби із червонуватим або червоним забарвленням. Ще глибше їх заступають бурі, фіолетово-чорні та чорні риби. Нарешті, придонні риби дуже великих глибин нерідко бувають безбарвними. Зовсім не мають забарвлення також сліпі риби печерних вод.

Надзвичайне багатство та химерна різноманітність візерунків і яскравих фарб усіх барв веселки притаманна рибам, які живуть серед коралових рифів, - в умовах яскравого сонячного освітлення й усіляких тіней, переважно в щетинозубих риб, риб-метеликів, губанів, рифових окунів та мурен.

Рот риби, як правило, озброєний зубами: зуби бувають не тільки на щелепах, але нерідко й на піднебінних кістках, на лемеші, на язиці, на кістках зябрового апарату (глоткові зуби).

Зябра є органом дихання риби. У риб двокамерне серце й лише одне коло кровообігу. Тільки у дводишних риб, у зв’язку з наявністю легенів, кровоносна система більш складна.

Нирки в риб мають вигляд темно-червоних стрічок, які розташовані відразу під хребтом і тягнуться вздовж усього спинного краю порожнини тіла. Між ними та кишечником міститься плавальний міхур, який у риб виконує функції гідростатичного апарата, а також органа, що регулює газообмін, а в деяких риб – функцію резонатора звуку.

Мозок у риб зазвичай зовсім невеликий і має дуже примітивну будову: кора переднього мозку в костистих риб абсолютно не розвинена.

Найбільші прісноводні риби: соми (довжина сягає 5 м, вага 300 кг); калуга, амурський родич білуги (6 м, 400 кг), південноамериканська арапайма (4,6 м, 200-400 кг). Рекордсменом серед них є білуга (колись ловили білуг завдовжки до 8-9 метрів, вагою до 1,5 тонни). Морські костисті риби не більші, аніж білуга: меч-риба – 4,5 м, 400-500 кг, зустрічаються із масою 700 кг; марліни – 5 м, 700 і навіть 900 кг.

Спосіб життя костистих риб

За способом життя риб поділяють на пелагічних, які плавають у верхніх шарах відкритого моря (оселедці, сардини, саргани, скумбрія, сайра, тунці), на придонних та донних, які мешкають на дні або біля дна (тріска, пікша, камбалові, бички тощо), а також на зграєвих та одиночних риб. Особливе угруповання становить глибоководні риби.

За характером живлення розрізняють планктоїдних риб, споживаючих планктон (дрібні рачки та інші організми, що «ширяють» у товщі води), бентосоїдних (бентос – організми, що живуть на дні) та хижих риб.

Узимку чимало риб припиняють їсти. Деякі види збираються в западинах дна, впадаючи в зимове заціпеніння. До них належать осетрові, коропоподібні, сом. камбала.

Зимове припинення живлення обумовлене щорічне зимове припинення росту, що позначається на кістках риб, зокрема на лусці, у вигляді ущільнених зон кісткової речовини – «зимових кілець».

Риби припиняють живлення також у період нересту (розмноження), нерідко сильно виснажуючись у цей час.

Статевого дозрівання риби досягають у віці від кількох місяців (тюлька) до 6-11 (тріска) та 16-20 (білуга) років. Дозрілі риби зазвичай нерестують щорічно, старі риби нерестують не кожного року й під кінець життя взагалі перестають розмножуватися.

Деякі види нерестують тільки один раз у житті, після чого гинуть (далекосхідні лососі, деякі оселедці, азовські та каспійські бички).

Плодючість риб коливається від кількох десятків ікринок (у деяких арктичних рогаток, у бичків) до 1-9 мільйонів ікринок (у камбалових та тріскових) і навіть до 28 мільйонів (у місяця-риби). Але із цієї величезної кількості ікринок тільки одиничні особини досягають дорослого стану. Деякі риби споруджують для відкладеної ікри спеціальні гнізда з водної трави.

Поиск по сайту: