Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Функціональна роль деяких бактерій, що використовуються при переробці молока



Культура мікроорганізмів Функція Використання
Propionibacterium P. shermanii P. petersonii Формування смаку, утворення вічок Виробництво швейцарського сиру
Lactobacillus L. casei L. helveticus L. bulgaricus Утворення кислоти Виробництво швейцарського сиру
Leuconostoc L. dextranicum L.citrovorum Утворення смакових речовин із лимонної кислоти (переважно із диацетилу) Виробництво сметани, вершкового масла, заквасок
Lactococcus L. thermophilus L. lactis L. cremoris Утворення кислоти Виробництво йогурту, швейцарського сиру

 

Для виробництва кисломолочних продуктів зазвичай застосовують закваски, які складаються із різних штамів, а часто – і з різних видів та родів мікроорганізмів. Це дозволяє одержати закваску, стійку до несприятливих впливів.

При підборі культур для заквасок враховують наступні фактори:

1. Специфічні властивості продукту. Наприклад, для продуктів, в яких передбачено відділення частини сироватки від згустка (сир кисломолочний), відбирають культури, що утворюють міцні згустки. Для надання продукту аромату в закваску вносять ароматутворюючі стрептококи;

2. Температурні режими;

3. Взаємовідносини між молочнокислими бактеріями. Види і штами молочнокислих бактерій повинні поєднуватися, тобто антагоністичні взаємовідносини повинні бути виключені;

4. Можливість озвитку бактеріофага. При підборі культур з метою попередження розвику бактеріофага необхідно враховувати специфічність впливу фага і підбирати культури таким чином, щоб при можливому інфікуванні закваски бактеріофагом процес сквашування молока не сповільнювався.

Найчастіше в якості заквасок використовують молочнокислі і пропіоновокислі бактерії, іноді – плісняві гриби. До складу природної симбіотичної закваски для кефіру крім молочнокислих бактерій входять також дріжджі та оцтовокислі бактерії.

Молочнокислі закваски завжди містять бактерії, що перетворюють лактозу на молочну кислоту. До них відносять L. lactis subsp. lactis, L. lactis subsp. cremoris, L. lactis subsp. lactis biovar diacetylactis. Якщо ароматичні сполуки, такі як диацетил, є бажаними для закваски, то в неї включають гетероферментативні культури, наприклад Leuconostoc mesenteroides subsp. cremoris, L. lactis subsp. lactis biovar diacetylactis, Leuconostoc mesenteroides subsp. dextranicum.

Залежно від кількості культур мікроорганізмів, які при цьому використовуються, закваски можуть бути як моноштамові, так і багатоштамові.

Закваски виробляють без упакування і зберігають шляхом заморожування у рідкому азоті. Від усіх культур, що знаходяться в заквасці, 90% становлять лактококи. Титруєма кислотність може досягати 0,8-1,0 %, зазвичай при рН на рівні 4,3 - 4,5.

Одержанням різних комбінацій заквасок для виробництва кисломолочних продуктів займаються спеціальні лабораторії чи заводи по одержанню бактеріальних препаратів, звідки закваски поступають безпосередньо на молочні виробництва.

Основні правила приготування заквасок. Закваску готують на цільному або зжиреному молоці доброї якості, яке стерилізують за температури 121 °С з витримкою 15-20 хв (при приготуванні лабораторної закваски) або пастеризують при 92-95 °С з витримкою 20-30 хв (при приготуванні виробничої закваски). Відразу ж після термічної обробки молоко охолоджують до температури заквашування і вносять в нього закваску в кількості 1-3 % залежно від умов.

У результаті биохімічних процесів у молоці відбувається утворення білого згустку, частково розщеплюються білки молока, формується смак і аромат продукту. При приготуванні лабораторної закваски проводять декілька послідовних пересівів щодоби у більші об’єми (1:10), до доведення об’єму, необхідного у виробництві.

Після кожного пересіву і перед випуском у виробництво закваску контролюють за органолептичними, хімічними і мікробіологічними показниками.

Види заквашувальних препаратів. У молочній промисловості застосовують в основному рідкі закваски та закваски, висушені сублімаційно, а також сухі, рідкі і глибоко заморожені бактеріальні концентрати, бактеріальні препарати. Термін зберігання сухих заквасок, бактеріальних препаратів і концентратів складає 3-4 місяці, рідких заквасок – 10 діб (в умовах холодильника).

Рідкі закваски готують на стерильному молоці. Фасують рідкі закваски у флакони по 20, 50 і 100 см3. Перевагою таких заквасок є висока активність мікрофлори, бактеріальна чистота, недоліком – незначний термін зберігання (до 3 тижнів при 4-6 0С і до 5 діб за кімнатної температури). Використовують такі закваски на молочних підприємствах, розташованих недалеко від лабораторій з виробництва бактеріальних препаратів. Концентрація живих клітин у рідких заквасках становить 107-108 клітин в 1 см3.

Сухі закваски – знезводнені рідкі закваски в захисному середовищі. Рідку закваску в кількості 30% вносять у захисне середовище – водний розчин, що містить: сахарозу (10%), цитрат натрію (5%), глутамат натрію (2,5%) і желатозу (5%). Суміш перемішують, фасують у флакони по 1 см3 (одна порція), заморожують і висушують шляхом сублімаційного сушіння. Суху закваску можна зберігати не більше 8 місяців за температури 3-8 0С. Кількість молочнокислих бактерій в 1 г сухої закваски становить 107-108 клітин. Допускається наявність сторонніх мікроорганізмів (не більше 1-2 клітин в 1 г закваски). Наявність БГКП в 1 г сухої закваски неприпустимо. До недоліків сухих заквасок відносяться зниження активності молочнокислих бактерій і можливість потрапляння сторонньої мікрофлори.

Сухі і рідкі бактеріальні концентрати готують шляхом культивування чистих культур молочнокислих бактерій на спеціальних рідких поживних середовищах з наступним відділенням клітин від культуральної рідини. Далі отриманий концентрат вносять у захисне середовище, охолоджують, розливають по пеніцилінових флаконах і для отримання сухих концентратів проводять видалення вологи способом сублімаційного висушування. В якості поживних середовищ використовують молочну сироватку з додаванням кукурудзяного екстракту (або амінокислотно-мінерально-вітамінного комплексу), буферних солей (цитрату або ацетату натрію) і стимуляторів росту (сульфату марганцю, аскорбінової кислоти та ін.) Концентрація клітин молочнокислих бактерій в рідких концентратах не менше 1,5 х1011 в 1 см3, у сухих – не менше 1,5-3,0 х1011 в 1 г. Термін зберігання сухих концентратів - не більше 8 місяців при температурі 3-80С, рідких - до 2 місяців при тій же температурі.

Деякі сухі закваски готують з бактеріальної маси (бактеріального концентрату) в захисному середовищі. Такі сухі закваски за складом мікрофлори ідентичні сухому бактеріальному концентрату і відрізняються від нього лише за кількістю клітин бактерій – містять приблизно в 100 разів менше бактеріальних клітин, ніж бактеріальний концентрат (за причини великого розведення бактеріальної маси захисним середовищем).

Кефірні грибки. Отримують шляхом культивування на знежиреному пастеризованому молоці безпосередньо на молочних підприємствах. У міру зростання грибків один-два рази на тиждень їх відділяють від культуральної закваски, фасують у стерильні флакони, заливають знежиреним молоком або сироваткою. Термін зберігання кефірного грибка – не більше 10 діб за температури 8-10 0С.

Сухі кефірні грибки отримують з натуральних (живих) кефірних грибків шляхом їх висушування в захисному середовищі, що складається з молочної сироватки з додаванням цукру (0,5%) і аскорбінової кислоти (0,01%). Відокремлені від культуральної рідини грибки поміщають у захисне середовище в співвідношенні 1:20 і витримують 5-6 годин за температури 20-22 0С для накопичення дріжджів, які є найбільш чутливими до заморожування і висушування. Після цього грибки відокремлюють від захисного середовища, укладають у стерильні лотки шаром 8 мм, закривають стерильною марлею і сушать після заморожування способом сублімаційного висушування.

Сухі кефірні грибки фасують порціями по 10, 20, 50 і 100 г в пакети з поліетилен-целофану і запаюють. Термін зберігання кефірних грибків 3 місяці за температури не вище 8 0С.

Заквашувальні препарати прямого внесення.Якість кисломолочної продукції в значній мірі визначається властивостями бактеріальних заквасок, що застосовуються. Тому отримання заквасок з виробничо-ціннними властивостями завжди було найважливішим завданням фахівців, що забезпечують промисловість бактеріальними заквасками.

Заквашувальні препарати прямого внесення, порівняно із звичайними бактеріальними концентратами, характеризуються рядом переваг. Вони мають сталий склад мікрофлори та гарантовану молокозгортаючу активність. Їх застосування виключає необхідність приготування материнської і виробничої заквасок, що суттєво зменшує ймовірність вторинної контамінації, а також дозволяє скоротити заквашувальні відділення. Використання заквашувальних препаратів прямого внесення навіть на основі багатовидових бактеріальних композицій виключає можливість зміни співвідношення між штамами протягом технологічного процесу, що гарантує відповідність продуктів розробленим на них НТД.

Використання заквашувальних препаратів прямого внесення зменшує матеріальні витрати на виробництво продукції і збільшує можливості випуску молочних продуктів гарантованої якості. Найбільш розповсюдженим методом їх виготовлення є метод сублімаційного висушування бактеріальної маси, оскільки дозволяє отримати життєздатні клітини мікроорганізмів і забезпечити їх виживання при зберіганні, крім цього сухі бактеріальні концентрати зручні в транспортуванні.

Таким чином, проблема одержання концентратів молочнокислих бактерій з високим титром клітин, стійких при збереженні в доступних умовах, є важливою ланкою в стабілізації та поліпшенні якості кисломолочних продуктів.

 

1.4. Класификація кисломолочних продуктів залежно

від використовуваної закваски

 

Залежно від складу мікрофлори заквасок і способу приготування кисломолочні продукти поділяють на такі, які одержують:

w з використанням багатокомпонентних заквасок (кефір, кумис). Мікрофлора цієї групи продуктів складається із молочнокислих бактерій (одного чи декількох видів), дріжджів і нерідко оцтовокислих бактерій. Дріжджі і оцтовокислі бактерії надають продуктам специфічні смак і аромат. При виробництві кефіру застосовують природню симбіотичну закваску – кефірні грибки, до складу яких входять молочнокислі бактерії Lactobacillus, дріжджі Saccharomyces kefir і деякі види стрептококів. Кумис одержують із кобилячого молока за допомогою молочнокислих бактерій (Lactobacillus casei та ін.), стрептококів і дріжджів, що зброджують лактозу. Сквашування молока при використанні таких заквасок проводять за температури 20-22 °С протягом 10-12 год.

w з використанням мезофільних молочнокислих стрептококів (сир кисломолочний, сметана, простокваша звичайна). Основними представниками мікрофлори таких продуктів є молочнокислі стрептококи: Lactococcus lactis, Streptococcus acetoinicus, Lactococcus cremoris, Streptococcus diacetylactis. Сквашування молока відбувається через 6-8 год при 30 °С.

w з використанням термофільних молочнокислих бактерій (ряженка, варенець, йогурт, простокваша Південна, Мечніковська). Для приготування цих кисломолочних продуктів використовують суміш молочнокислих бактерій (10:1) Streptococcus thermophillus і Lactobacillus bulgaricus (болгарська паличка). Заквашування молока цими культурами проводять при 40-42 °С протягом 3 год.

w з використанням термофільних і мезофільних молочнокислих бактерій (любительська сметана, сметана зі зниженим вмістом жиру, напої «Любительський» «Ювілейний»). Основними представниками мікрофлори таких продуктів є мезофільні і термофільні молочнокислі стрептококи. Температура сквашування молока при використанні змішаних заквасок – 33-38 °С.

w з використанням ацидофільних бактерій і біфідобактерій: ацидофільне молоко, афидофілін, біфідопродукти – продукти лікувально-профілактичного харчування. До складу мкрофлори цих продуктів входять: Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus bulgaricus, Lactococcus lactis, Streptococcus thermophillus з додаванням кефірної закваски; Bifidobacterium bifidum та ін.

Таким чином, розрізняють одноштамові закваски, що складаються з одного штаму, багатоштамові – з декількох штамів одного виду і змішані закваски, до складу яких входять багато штамів різних видів мікроорганізмів.

За складом мікрофлори основні закваски, що використовуються у молочній галузі, поділяють на 3 групи: бактеріальні, грибкові та змішані (табл. 1.3).

 

Таблиця 1.3




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.