Так, саме цей чинник вагомо впливає на впровадження інклюзивної освіти .
Чи погоджуєтесь Ви з тезою , що дитина –інвалід це не вирок, а певна обмеженість організму , через яку вона заслуговує більшої уваги від суспільства ?
Так , безумовно погоджуюсь з даною тезою.
Протокол №2
Серовіцька Тетяна Михайлівна, 29 років
Соціальний робітник , м. Одеса 23.06.2013
На вашу думку, чи порушуються в Україні права дітей з обмеженими можливостями здоров’я в системі надання їм інклюзивної освіти?
Так .
Чи готові Ви до психологічного подолання бар’єрів в роботі з дітьми обмеженими можливостями здоров’я ?
З досвідом роботи , ці психологічні барєри мені вдалося подолати .
На Вашу думку , що буде ефективніше для соціальної інтеграції дитини з обмеженими можливостями здоров’я ?
Залучення її до система інклюзивної освіти.
Яку роль на Ваш погляд , відіграє сумісне навчання дітей з особливими освітніми потребами та здоровими дітьми ?
Сумісне навчання корисне тим , що учні з вадами розвитку звикають жити в середовищі своїх здорових чи то відносно здорових однолітків, беруть участь у шкільному й позашкільному житті навчального закладу, привчаючись таким чином до активного життя в соціумі. Їхні ж однокласники звикають толерантно сприймати людей з особливими потребами і ставитися до них як до рівних .
На Вашу думку , чи вплине спільне проведення дозвілля школярів,студентів з дітьми –інвалідами на покращення морального виховання особистості?
Авжеж , здорові діти призвичаюються сприймати фізичні вади цілком нормально, відчувати іншого як рівного, допомагати, стають чуйними та людянішими. Це і є природне, реальне виховання моральності.
Як Ви гадаєте , хто окрім сім’ї хворої дитини, мусть впершу чергу подбати про її майбутнє?
Окрім сімї , мабуть що держава . Щоправда політика дещо в неї затяжна. Приміром ,
якщо в містах вже давно відоме таке поняття як інклюзивна освіта , то в селах батькам про це залишається лише мріяти . То чи можем ми після цього говорити про успішність державних заходів , про ухвалення нових програм ранніх реабілітацій. Допомога потрібна в діях , але аж ніяк на словах .
Як фахівець своїє справи обгрунтуйте думку , чому діти –інваліди заслуговують на те, аби навчатися поряд з здоровими однолітками( в одному класі, групі)?
Мені як , соціальному працівнику особливо важливим , є те , аби діти –інваліди навчалися поряд із здоровими однолітками . Адже їм для того аби частково, або повністю інтегруватись у соціальне життя суспільства потрібно перш за все подолати труднощі розвитку, засвоїти побутові та соціальні навички, розвинути свої здібності і досягти цього вони зможуть лише за допомогою сумісного навчання .
Як Ви гадаєте , чи вагоме місце займає держава у вирішенні проблеми соціальної інтеграції дітей -інвалідів в Одеській області ?
Я схиляюсь до думки що ні, і не лише в Одеській області.
Чи погоджуєтесь Ви з тим , що головна проблема впровадження в школах, університетах інклюзивної освіти –це недостатнє фінансування держави?
Це дійсно так . На впровадження в школах , університетах інклюзивної освіти – потрібні кошти і чималі, адже це і відповідне обладнення класу , аудиторій і додаткове залучення на урок ще одного педагога і т д . Тому покищо недостатнє фінансування залишається дійсно головною запорукою на шляху інтегрованого освітнього впровадження .
Чи погоджуєтесь Ви з тезою , що дитина –інвалід це не вирок, а певна обмеженість організму , через яку вона заслуговує більшої уваги від суспільства ?
Так , безумовно погоджуюсь з даною тезою.
Протокол № 3
Леух Максим Леонідович , 37 років
Юрист , м . Одеса 23.06.2013
На вашу думку, чи порушуються в Україні права дітей з обмеженими можливостями здоров’я в системі надання їм інклюзивної освіти?
Ну авжеж порушуються , а хіба ж ні ! Прийнята ціла низка законів , постанов та розпоряджень про впровадження системи інклюзивної освіти , а що ми бачимо ? А нічого ! Класи та аудиторії як не обладнують для таких дітей так і не обладнитимуть , адже невистачає фінансування. Тому , це писані закони звуться , коли вони є , але толку з них немає .