А) Що необхідно розуміти під процесом армування?

(під процесом армування слідує розуміти актуальність технологічних операцій з установки та фіксації в проектному положенні арматурних виробів і закладних деталей у формі).

Б) Назвіть основні різновиди арматурного каркасу?

(основними різновидами арматурного каркасу являються: об’ємний каркас, каркас арматурний плоский, каркас арматурний просторовий).

В) Що таке фіксатор?

(фіксатор – це прилад для багаторазового використання, яке забезпечує проектне положення арматурних виробів у формі).

г) Поясніть термін „захисний шар бетону”?

(захисний шар бетону – це шар бетону в залізобетонному виробі до арматури або шар антикорозійного покриття на арматурному виробі та закладному елементі).

Мотивація пізнавальної діяльності студентів.

В експлуатації будівель та споруд часто трапляються випадки прискореного руйнування конструкцій. Одним із головних факторів, який впливає на цей процес є неправильне розміщення арматури у бетонному виробі. Тому армуючи конструкції сітками та каркасами, потрібно забезпечити проектне положення їх у формі. Слідує також звернути увагу на правильне визначення захисного шару бетону.

Виконання цих вимог дасть змогу виготовити залізобетонну конструкцію надійною у застосуванні.

Повідомлення теми.

Отже темою сьогоднішньої лекції є: „Встановлення ненапружених арматурних елементів”.

План лекції.

1. Вимоги до захисного шару бетону.

2. Способи фіксації арматурних елементів у формі.

3. Фіксація сіток і каркасів.

4. Фіксація закладних деталей.

5. Різновиди фіксуючих елементів.

Завдання на самостійну роботу:

Законспектувати: „Армування конструкцій ненапруженою арматурою”.

Рекомендована література:

1.Волянський О.А. Технологія бетонних та залізобетонних виробів. Підручник для студентів вузів. – 4.1. Виготовлення залізобетонних конструкцій. – К.: Вища шк., 1994. – 271 с.

2.Морозов М.К. Механическое оборудование заводов сборного железобетона. – К.: Вища шк., главное изд-во, 1986. – 310 с.

3.Русанова И.Г. Технологія бетонних та залізобетонних виробів. Підручник. – К.: вища шк., 1994 – 334 с.

4.Сівко В.Й. Механічне устаткування підприємств будівельних виробів. Підручник. – К.: ІСДО, 1994. – 359 с.

ІІІ. Основна частина

А тепер розглянемо новий матеріал згідно плану. Отже перше питання.

1) Вимоги до захисного шару бетону.

Для поздовжньої робочої ненапруженої і напруженої арматури товщина захисного шару бетону повинна складати не менше від діаметра стержня або каната, але й не більше ніж:

- у плитах товщиною до 100 мм – 10 мм;

- у плитах товщиною понад 100 мм – 15 мм;

- у балках та ребрах товщиною до 200 мм – 15 мм;

- у балках та ребрах товщиною понад 200 мм – 20 мм;

- у колонах та фундаментних блоках – 20 мм.

Для поперечної, розподільної та конструктивної арматури товщина захисного шару береться також не меншою від діаметру зазначеної арматури і не меншою ніж 10 мм при висоті перерізу ‹ 250 мм, та не меншою ніж 15 мм при висоті перерізу › 250мм.

В одношарових конструкціях з легкого бетону класу В7,5 і нижче товщина захисного шару бетону повинна бути не менш як 20 мм, а для зовнішніх стінок панелей без фактурного шару не менш як 25 мм. Кінець питання.

Переходимо до другого питання.

2) Способи фіксації арматури у формі.

Існуючі способи фіксації арматури у формі можна умовно розділити на 2 групи:

а) Закріплення арматури інвентарними пристроями, які вилучаються для повторного використання;

б) Закріплення арматури за допомогою пристроїв одноразового використання.

Наступне питання.

3) Фіксація сіток та каркасів.

Для фіксації сіток і каркасів у касетах установлюють інвентарні фіксатори у вигляді шпильки, виготовленої з круглого стержня діаметром 16...18 мм. Із зовнішнього боку до стержня приварюють упорні пластини. Внизу фіксатори встановлюють на опорні столики. Фіксатори розміщують через 800-850 мм по довжині виробу. Перед закінченням формування фіксатори послідовно витягають краном.

Зварні сітки можна фіксувати у горизонтальному положенні або у вертикальному у кількох місцях розподільних стержнів сіток і вигинання відрізних кінців так, щоб вони упиралися у форму.

Арматурні сітки і каркаси масою до 10 кг встановлюються у форму вручну, більш важкі арматурні елементи повинні укладатися у форму за допомогою механізмів.

Наступне питання.

4) Фіксація закладних деталей.

Закладні деталі фіксують приварюванням їх до арматурного каркаса, а також прикріпленням у формах, притискуванням гвинтами та штирями. Правильно розміщена закладна деталь повинна виступати на 2 мм над поверхнею виробу або бути з нею врівень.

Для закріплення стропувальних петель застосовують тимчасове прикріплення до форми Г-подібних стержнів, які вводять в отвори під гострим кутом, або гвинтові фіксатори.

Останнє питання, яке ми повинні розглянути на сьогоднішній лекції:

5) Різновиди фіксуючих елементів.

Фіксатори одноразового використання виготовляють з металу, цементного розчину, азбестоцементу і пластмас.

Металеві фіксатори можуть бути штампованими і дротяними гнутими.

Фіксатори з цементно-пісчанного розчину можуть використовуватись без прикріплення до арматури (у вигляді підкладок) і з прикріпленням до арматури в’язальним дротом, закладеним у фіксатор.

Азбестоцементні фіксатори виготовляють у вигляді брусків, пластинок і підкладок різної форми з отворами для нанизування на арматуру.

Пластмасові фіксатори виготовляють у вигляді вільних підкладок-кілець, підкладок з замками.

ІV. Висновок

Давайте узагальнимо розглянутий матеріал.

Отже на сьогоднішній лекції ви ознайомились із теоретичними відомостями встановлення ненапружених арматурних елементів.

Так, товщина захисного шару бетону залежить від діаметру арматурного стержня та товщини виробу. Вона коливається від 10 до 20 мм.

Закріплення у формі арматурних елементів може здійснюватись пристроями одноразового та багаторазового використання.

Фіксацію сіток та каркасів необхідно проводити інвентарними фіксаторами, які розміщують через 800-850 мм по довжині виробу та послідовно витягують перед закінченням формування.

Закладні деталі фіксують приварюванням або кріпленням до арматурного каркаса.

Фіксатори виготовляють з металу, цементного розчину, азбестоцементу та пластмас.

V. Відповіді на питання студентів

В кого виникли запитання по даній темі?

Дякую за увагу! На цьому наша лекція закінчена.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ №

Тема: Визначення міцності бетону методом руйнування по контрольним зразкам.

Мета:освітня - сформувати у студентів уміння визначати міцність бетону методом руйнування бетонних зразків-кубів, а також сформувати навички роботи з лабораторним обладнанням;

виховна - виховувати у майбутніх спеціалістів бажання займатися дослідницькою роботою;

розвиваюча - розвивати у студентів пізнавальні здібності, логічне та технічне мислення.

Вид заняття:лабораторне

Тип заняття:формування вмінь та навичок.

Наочність:інструкційні картки, бетонні зразки-куби

Обладнання: прес ПСЦ-125, лінійка, ваги.

Міжпредметні зв’язки: фізика, опір матеріалів.

Місце проведення:лабораторія навчального закладу.

Час проведення:2 години.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Організаційний момент:

- привітання зі студентами;

- перевірка присутніх (перекличка).

Поиск по сайту: