Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Страхова угода та її основні етапи



Будь-яка страхова угода проходить декілька етапів:

♦ подання страхувальником заяви про прийняття об'єкта па страху­вання;

♦ вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг);

♦ укладання договору страхування (видача страхового полісу);

♦ відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору). Оформленню заяви на страхування передує аквізиційна робота, яка полягає у залученні страховиком чи страховими посередниками нових клієнтів та стимулюванні наявних клієнтів до укладання нових договорів страхування.

У країнах з високим рівнем страхування окремі страхові компанії дедалі частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом за допомогою телефону, надсилання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів. Ця форма аквізиції сприяє розши­ренню поля пошуку потенційних клієнтів, значно скорочує час ділового спілкування, дає змогу знизити накладні витрати й рівень тарифних ставок. Проте вона значно обмежує можливості аргументації з боку страховика (застосування наочної реклами, залучення інших фахівців тощо) і може бути застосована лише до окремих видів страхування з незначним обсягом відповідальності, де ефект дає масовість реалі­зації страхових полісів (наприклад, страхування цивільної відповідаль­ності власників автотранспортних засобів). У вітчизняних умовах нині така форма спілкування дає добрий ефект для поновлення дії на новий термін договорів з обов'язкових видів страхування з клієнтами - юри­дичними особами.

Після заздалегідь проведеного маркетингового дослідження рин­ку та рекламної кампанії через один із каналів аквізиції вибирають по­тенційного клієнта (конкретний громадянин чи представник юридич­ної особи) і попередньо ознайомлюються з ним.

Робота починається зі складання заяви клієнтом, яка може бути в письмовій чи усній формі і має містити істотну інформацію про умови майбутнього страховою захисту.

На стадії подання заяви починається реалізація принципів наяв­ності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подаєть­ся за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об'єкті страхування, інакше договір не буде укладено. Заява містить перелік питань, що стосуються об'єкта стра­хування. Страхувальник повинен відповісти на поставлені питання аб­солютно чесно і якомога точніше. Зазвичай заява містить також де­кларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформа­ція є правдивою, а також застереження, в яких страховик застерігає страхувальника про відповідальність за неправдиві відповіді па запи­тання стосовно об'єкта, що має бути прийнятий на страхування. Для падання юридичної ваги заяві разом з декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід'ємну частину договору страхування.

Додаткова інформація під час безпосередніх переговорів сторін отримується шляхом залучення вузькопрофільних спеціалістів (сюрвеєрів, медичних експертів у разі страхування життя). Крім того, стра­ховик може отримувати дані про властивості ризиків, що подаються па страхування, використовуючи джерела інформації власної бази да­них як про клієнта, так і про об'єкт страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі приймає рішення - чи приймати йому пропозицію страхувальника.

Уже на цьому етапі страховик розпочинає роботу з мінімізації ри­зику і розміру можливого збитку від страхового випадку. Водночас провадиться градація обставин, що можуть призвести до страхового випадку чи спричинити значні збитки. З метою мінімізації ризику та розвитку довготривалих ділових взаємовигідних стосунків з клієнтом здобуту інформацію доводять до його відома, аби він мав змогу прий­няти відповідні ріотення та вжити профілактично-попереджувальних заходів, усунути чи локалізувати найімовірніші причини можливого стра­хового випадку щодо об'єкту страхування.

Одночасно приймаються принципові рішення, які в міжнародній страховій термінології називаються андеррайтингом- чи брати вза­галі об'єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору.

Процес андеррайтингу складається з таких етапів:

♦ оцінювання ризиків, притаманних об'єкту, що пропонується взя­ти на страхування;

♦ вироблення рішення про страхування об'єкта або відмову у стра­хуванні;

♦ визначення строків, умов та розміру страхового покриття;

♦ розрахунок розміру страхової премії;

♦ підготовка та подання пропозицій відповідним службам страхо­вика за схемою перестрахування.

Вказані види робіт здебільшого виконують фахівці страховика, які здійснюють аквізицію. У випадку значної суми страхової відпові­дальності, недостатньо вивченого ризику чи коли об'єкт і умови стра­хування нетрадиційні, залучають компетентних вузькопрофільних фа­хівців з інших підрозділів, служби фінансової безпеки страховика, а також із компаній, які мають необхідний досвід і котрим пропонува­тиметься перестрахування. Корисно також звертатися й до незалеж­них експертів.

Завершальною стадією даного етапу є підписання договору стра­хування, яке може бути через засоби зв'язку, але обов'язково з невід­кладним обміном оригінальними примірниками договорів, завірених відповідними підписами та печатками, як того вимагає законодавство, і отримання страхових платежів. Тільки після цього починає діяти страховий захист.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.