Будь-яка страхова угода проходить декілька етапів:
♦ подання страхувальником заяви про прийняття об'єкта па страхування;
♦ вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг);
♦ укладання договору страхування (видача страхового полісу);
♦ відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору). Оформленню заяви на страхування передує аквізиційна робота, яка полягає у залученні страховиком чи страховими посередниками нових клієнтів та стимулюванні наявних клієнтів до укладання нових договорів страхування.
У країнах з високим рівнем страхування окремі страхові компанії дедалі частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом за допомогою телефону, надсилання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів. Ця форма аквізиції сприяє розширенню поля пошуку потенційних клієнтів, значно скорочує час ділового спілкування, дає змогу знизити накладні витрати й рівень тарифних ставок. Проте вона значно обмежує можливості аргументації з боку страховика (застосування наочної реклами, залучення інших фахівців тощо) і може бути застосована лише до окремих видів страхування з незначним обсягом відповідальності, де ефект дає масовість реалізації страхових полісів (наприклад, страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів). У вітчизняних умовах нині така форма спілкування дає добрий ефект для поновлення дії на новий термін договорів з обов'язкових видів страхування з клієнтами - юридичними особами.
Після заздалегідь проведеного маркетингового дослідження ринку та рекламної кампанії через один із каналів аквізиції вибирають потенційного клієнта (конкретний громадянин чи представник юридичної особи) і попередньо ознайомлюються з ним.
Робота починається зі складання заяви клієнтом, яка може бути в письмовій чи усній формі і має містити істотну інформацію про умови майбутнього страховою захисту.
На стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об'єкті страхування, інакше договір не буде укладено. Заява містить перелік питань, що стосуються об'єкта страхування. Страхувальник повинен відповісти на поставлені питання абсолютно чесно і якомога точніше. Зазвичай заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в яких страховик застерігає страхувальника про відповідальність за неправдиві відповіді па запитання стосовно об'єкта, що має бути прийнятий на страхування. Для падання юридичної ваги заяві разом з декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід'ємну частину договору страхування.
Додаткова інформація під час безпосередніх переговорів сторін отримується шляхом залучення вузькопрофільних спеціалістів (сюрвеєрів, медичних експертів у разі страхування життя). Крім того, страховик може отримувати дані про властивості ризиків, що подаються па страхування, використовуючи джерела інформації власної бази даних як про клієнта, так і про об'єкт страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі приймає рішення - чи приймати йому пропозицію страхувальника.
Уже на цьому етапі страховик розпочинає роботу з мінімізації ризику і розміру можливого збитку від страхового випадку. Водночас провадиться градація обставин, що можуть призвести до страхового випадку чи спричинити значні збитки. З метою мінімізації ризику та розвитку довготривалих ділових взаємовигідних стосунків з клієнтом здобуту інформацію доводять до його відома, аби він мав змогу прийняти відповідні ріотення та вжити профілактично-попереджувальних заходів, усунути чи локалізувати найімовірніші причини можливого страхового випадку щодо об'єкту страхування.
Одночасно приймаються принципові рішення, які в міжнародній страховій термінології називаються андеррайтингом- чи брати взагалі об'єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору.
Процес андеррайтингу складається з таких етапів:
♦ оцінювання ризиків, притаманних об'єкту, що пропонується взяти на страхування;
♦ вироблення рішення про страхування об'єкта або відмову у страхуванні;
♦ визначення строків, умов та розміру страхового покриття;
♦ розрахунок розміру страхової премії;
♦ підготовка та подання пропозицій відповідним службам страховика за схемою перестрахування.
Вказані види робіт здебільшого виконують фахівці страховика, які здійснюють аквізицію. У випадку значної суми страхової відповідальності, недостатньо вивченого ризику чи коли об'єкт і умови страхування нетрадиційні, залучають компетентних вузькопрофільних фахівців з інших підрозділів, служби фінансової безпеки страховика, а також із компаній, які мають необхідний досвід і котрим пропонуватиметься перестрахування. Корисно також звертатися й до незалежних експертів.
Завершальною стадією даного етапу є підписання договору страхування, яке може бути через засоби зв'язку, але обов'язково з невідкладним обміном оригінальними примірниками договорів, завірених відповідними підписами та печатками, як того вимагає законодавство, і отримання страхових платежів. Тільки після цього починає діяти страховий захист.