Особливості функціонування страхових брокерів в Україні

Страхові брокери- це юридичні особи або громадяни, які за­реєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та отримують винагороду за посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надава­ти послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Страхова діяльність в Україні може проводитися за участю стра­хових або перестрахових брокерів як виключний вид діяльності. Вона може включати консультування, експертпо-інформаційпі послуги, ро­боту, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супрово­дом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо вре­гулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою зі страхувальником або перестрахувальником. Також до неї входять інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Державного комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Реєстрацію страхових та перестрахових брокерів здійснює Дер­жавна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (до 26 квітня 2003 року цю функцію здійснювало Міністерство фінансів Укра­їни) відповідно до Положення про особливі умови діяльності страхо­вих брокерів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.99 № 747, та Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів та регулювання їх діяльності, затвердженої наказом Коміте­ту у справах нагляду за страхового діяльністю від 26 жовтня 1999 р. № 78. При цьому посередницька діяльність на території України з укла­дання договорів страхування з іноземними страховиками не допуска­ється, крім договорів перестрахування з дотриманням вимог статті 30 Закону України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 р.

Станом на 1 січня 2003 року в Україні зареєстровано 68 страхо­вих брокерів (табл. 1.1), перевалена кількість яких знаходиться у містах: Києві - 139, Харкові - 5, Дніпропетровську - 6, Запоріжжі - З, Івано-Франківську - 2, Маріуполі - 2, Львові - 2, Чернівцях - 2, а також по 1 в Луганську, Луцьку, Черкасах, Рівному, Севастополі, Броварах, Красному Лучі та Житомирі.

Таблиця 1.1

Розподіл страхових брокерів за організаційно-правовою

формою на 1 січня 2003 р.

В Україні сьогодні найбільші статутні фонди мають такі страхові брокери як ТОВ «Страховий брокераж» (м.Київ) 50017,5 тис. грн.; БТОВ «Росток» (м.Київ) 47 059,9 тис. гри.; ТОВ «Брокерська стра­хова компанія» (м.Київ) - 8307,0 тис. грн.

Слід зазначити, що па противагу вимогам законодавства України щодо мінімального розміру статутного фонду страховика та порядку формування його виключно грошовими коштами, до страхових броке­рів аналогічної вимоги не передбачено. Враховуючи відсутність пря­мих норм, формування статутних фондів страхових брокерів може здійснюватися іншими активами, ніж грошові кошти, в т.ч. майном, інтелектуальною власністю тощо.

У деяких країнах через страхових брокерів здійснюється переваж­на більшість усіх видів страхування, в інших - тільки страхування невеликих, нових та маловідомих ризиків. Найбільшого розвитку інсти­тут брокерів досяг у Великій Британії.

Страхові брокери, як і страхові агенти, поділяються на кілька ти­пів. Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, у вигляді брокерської контори з найманим персоналом. Великі корпорації мо­жуть мати свого так званого «кептивного брокера». Найвідоміші у всьому світі брокери акредитовані розміщувати страхові ризики в кор­порації «Ллойд» - це так звані брокери «Ллойда». Процедура розмі­щення ризиків у Ллойді не є унікальною, але вона найдавніша. У загаль­них рисах її можна представити за такого схемою. Брокер готує сліп, на якому він розміщує всю необхідну інформацію щодо конкретного виду страхування під такими рубриками:

♦ найменування страхувальника/перестрахувальника;

♦ предмет (інтерес) страхувальника/перестрахувальника;

♦ тин (наприклад, факультативне перестрахування);

♦ клас (страхові ризики);

♦ ліміт відповідальності (страхова сума/фрапшиза);

♦ дата та період;

♦ премія (ставка або сума);

♦ загальні умови або винятки;

♦ спеціальні умови (гарантії);

♦ брокераж;

♦ андеррайтиногова інформація.

Щоб отримати ціпу для конкретного ризику, який брокер бажає розмістити в «Ллойді», він показує сліп та апдеррайтипгову інформацію гак званому андеррайтеру лідеру.

Після докладного вивчення всієї інформації, що пов'язана з конкрет­ним ризиком, призначається ціна. Якщо клієнт брокера погоджується па таку ціпу, лідер формально приймає ризик і ставить свій штамп на сліпі та зазначає частку (відсоток) ризику, яку він бере па себе. Частина ризику, що залишилась, розміщується серед інших апдеррайтерів.

Діяльність брокера тісно пов'язана з «життєвим циклом» страхо­вого полісу, а саме:

1) знайти клієнта за своєю власною стратегією пошуку клієнта;

2) добре зрозуміти потреби клієнта з мстою їх найкращого задово­лення. Якщо страховий брокер не знає свого клієнта та його бізне­су, він не може ефективно виконувати свої зобов'язання щодо нього. Послуги, які брокер надає своєму клієнтові, можна об'єднати під назвою «найкраща порада». На цій стадії брокер відіграє роль кон­сультанта з ризик-менеджменту і розробляє спеціальну програму з управління ризиком клієнта. Така програма може включати в себе самострахування, а також заходи щодо «поліпшення» ризику, наприклад, установлення додаткових пристроїв пожежогасіння або систем охорони;

3) пропонування брокером ризику на страховому ринку і початок переговорів про укладання договору страхування згідно з прави­лом «попиту та пропозиції», які тривають до моменту досягнення умов договору;

4) коли ризик є повністю розміщеним, брокер надсилає формальне повідомлення як своєму клієнтові, так і андеррайтеру;

5) у разі можливості висунення вимоги страхового відшкодування страхувальник повідомляє про страховий випадок не лише страхо­вика, а й брокера. Допомога клієнтові в підготовці необхідних до­кументів для висунення вимоги є дуже важливою послугою брокера, а коли клієнт не обізнаний з тонкощами проведення формальних процедур - конче необхідною. Великі брокери мають вплив на ринку і можуть його використати, наприклад для здійснення задовільного страхового відшкодування.

Коли «життєвий цикл» страхового полісу наближається до кіпця, страховий брокер звертається до свого клієнта з пропозицією понови­ти дію договору на новий термін, і цикл починається спочатку.

Страховий брокер має певну кількість клієнтів, яких він представ­ляє на ринку. Брокер постійно вивчає ситуацію на ринку, де ставки і розміри страхового покриття коливаються, а з розвитком страхової індустрії з'являються нові страхові продукти. Окрім знань ринкової інформації, брокеру потрібні, наприклад, відомості про зміни в законо­давстві, що можуть мати вплив на бізнес клієнта. Великі брокери ви­трачають значні кошти на дослідження та прогнози. Вони не чекають запитань від свого клієнта, а намагаються попередити їх. Персональ­на увага брокера не залишається непоміченою. Клієнт цілком довіряє йому, а в умовах конкуренції це вельми важливо.

Комісійна винагорода брокера має такі ж складові як і у страхових агентів. Проте деякі брокери пропонують так звані «директорські бонуси» за управлінську роботу та участь у прибутку з можливістю їх успадкування членами сім'ї таких високооплачуваних працівників. Для розрахунку комісійних за основу береться схема розрахунку комісійних, де вказується підстава для розрахунку (річна премія / 100), термін дії договору, фактор та фінансова таблиця:

Розмір комісійних брокера залежить від обсягу річної премії, тер­міну дії договору, рівня посади працівника страхового брокера та ро­боти, організованої конкретним працівником команди (одиниці заяв додаються, а комісійні виплачуються за різницею ставок оплати за посадами).

Поиск по сайту: