Страхові продукти відносяться до внутрішньої структури страхового ринку.
Страхові продукти- це специфічні послуги, що пропонуються па страховому ринку, ціпа яких відображається у страховому тарифі і формується на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціпи визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня межа ціпи визначається потребами страховика.
Ціна послуги конкретного страховика залежна від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціпа його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно з своїми конкурентами і втратити клієнтів.
Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), видане покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).
Страхові послуги здебільшого реалізуються у такий спосіб:
♦ прямий продаж;
♦ продаж за допомогою посередників. Прямий продаж здійснюється:
♦ в офісі страхової компанії;
♦ спеціально найманими працівниками аквізиторами;
♦ за адресами у довідниках;
♦ поштовими відправленнями;
♦ по мережі Інтернет.
Продаж за допомогою посередниківвідбувається:
♦ через агентів;
♦ через брокерів;
♦ через альтернативну мережу посередників - банки, туристичні агенції тощо.
В Україні найбільшого поширення набула реалізація страхових продуктів через головних виконавців аквізиції. Розрізняють такі види аквізиторів:
1. Фахівці, які працюють у центральному офісі страховика або його регіональних філіях і представництвах. Потенційний клієнт прибуває сам - його запрошують на переговори. Ця форма спілкування з клієнтом дає змогу страховикові залучати до переговорів фахівців із інших підрозділів, використовуючи потрібні нормативні та рекламні матеріали, оперативно приймати рішення з кожної розглядуваної справи, коригувати чи розробляти положення страхових угод.
При цьому клієнт може знайомитися з рівнем фахової підготовки, організації роботи та сервісу страховика. Така форма спілкування дає можливість за відомих умов досягти бажаного впливу на клієнта, але є незручною для самого клієнта.
2. Працівники підприємства (юридичної особи), які с страховим агентом. Як правило, клієнт прибуває в офіс агента для переговорів з питань, що стосуються безпосередньої виробничої діяльності агента (транспортні агентства, туристичні фірми тощо)- При цьому спілкування з клієнтом в інтересах страховика торкається не більше як двох-трьох видів страхування, які добре опрацьовані і особливих ускладнень не викликають.
3. Страхові агенти і страхові брокери. Така форма сьогодні є найбільш поширеного у світовій практиці.
Разом з тим системи продажу страхових послуг постійно вдосконалюються, застосовуються нові форми та методи.
Нещодавно почала використовуватися форма реалізації страхових послуг через мережу Інтернет. Інтернет це досить потужне новітнє середовище передачі інформації, розвиток якого приводить до суттєвих змін у всіх галузях підприємницької діяльності, в тому числі й страхуванні. Страхові компанії використовують зазначену інформаційну систему як з точки зору удосконалення діяльності страхової компанії, так і розробки самого сайту. Також створюється сайт — екстранет, орієнтований виключно на клієнтів та партнерів, з метою забезпечення здійснення страхових послуг, надання інформації щодо страхових виплат, статистики і таке інше. Разом з тим в Україні використання Інтернету в страхуванні супроводжується такими проблемами:
♦ мала чисельність та низька купівельна спроможність Інтернет - аудиторії;
♦ відсутність законодавчого регламентування механізму електронного підпису та документування, відсутність правових основ електронних страхових полісів;
♦ не всі страхові послуги можна продавати по мережі Інтернет у зв'язку з тим, що падання деяких підвидів страхових послуг вимагає огляду об'єкта страхування (наприклад, авто-каско па умовах онлайн тощо).
В страховій діяльності використовують такі сучасні інформаційні технології:
1. Система одержання інформації Reuters terminal (інформаційний термінал «Рейтер»);
2. База даних новин агенства Renter Business Briefing;
3. Система аналізу інформації Reuters Graphics professional (технічний аналіз «Рейтер»);
4. Система електронного діліпгу Dealing 2000;
5. Спеціалізована телефонна система для діліпгу (WYFTTS).
Інформаційний термінал «Рейтер» дає широкий спектр інформації з усього світу в режимі реального часу. На екрані можуть одночасно висвічуватись кілька сторінок з різною інформацією у вигляді текстів та трафіків. Інформація передається через супутник зв'язку.
Всі послуги, що надаються Internet, поділяють па 2 категорії:
♦ обмін інформацією між абонентами мережі;
♦ використання баз даних мережі.
Користуючись цими послугами, спеціаліст страхової справи розширює можливості для отримання, дослідження, представлення, збереження інформації, необхідної для успішного виконання покладених на нього обов'язків.
Міжнародна страхова практика, проаналізована, систематизована, узагальнена в кшіцепційпому відношенні, має стати невід'ємною складовою розвитку українського ринку страхових послуг.