Суб’єкт авторського права на бази даних

1. Суб’єктом авторського права на бази даних є фізична особа або група фізичних осіб, які створили цю базу, або, де законодавством Сторін допускається, юридична особа, визначена як правовласник законодавством Сторони.

2. Якщо створення у співавторстві творів визнається законодавством Сторін, майнові права інтелектуальної власності належить особі, яка володіє авторським правом.

3. Виключне авторські права на базу даних, створену спільно групою фізичних осіб, належать їм спільно.

Стаття 188

Обмежені дії, що стосуються баз даних

Автор бази даних, стосовно виразу бази даних, який охороняється авторським правом, має виключне право реалізовувати або дозволяти:

(a) тимчасове або постійне відтворення будь-якими засобами і у будь-якій формі, повністю або частково;

(b) перетворення, адаптацію, упорядкування або будь-яку іншу зміну;

(c) будь-яку форму поширення серед публіки бази даних або її копій;

(d) будь-яку передачу, виведення або публічне виконання;

(e) будь-яке відтворення, поширення, виведення, публічне виконання результатів дій, що згадуються у підпункті «b» цієї статті.

Стаття 189

Винятки щодо обмежених дій, що стосуються баз даних

1. Вчинення законним користувачем бази даних або її копії будь-яких дій, перелічених у статті 188 цієї Угоди, які є необхідними з метою забезпечення доступу до інформаційного наповнення бази даних і нормального використання інформаційного наповнення законним користувачем, не вимагає дозволу автора бази даних. Якщо законний користувач має право використовувати лише частину бази даних, це положення застосовується лише до цієї частини.

2. Сторони мають можливість запроваджувати обмеження прав, передбачених статтею 188 цієї Угоди, у випадках:

(a) відтворення бази даних не в електронній формі для приватних цілей;

(b) якщо використання здійснюється лише з метою демонстрації для навчальних або наукових досліджень, за умови зазначення джерела і в обсязі, необхідному для досягнення некомерційної мети;

(c) якщо використання здійснюється з метою забезпечення громадської безпеки в адміністративному або судовому процесі;

(d) у інших випадках, коли виключення з авторського права традиційно дозволяються кожною Стороною, без шкоди підпунктам (a), (b) і (c) цього пункту.

3. Відповідно до Бернської конвенції, ця стаття не повинна тлумачитись таким чином, що дозволяє її застосування у спосіб, який невиправдано перешкоджає законним інтересам правовласників або суперечить нормальному користуванню базою даних.

Стаття 190

Право слідування

1. Сторони надають автору оригінального художнього твору право слідування, яке має визначатись як невідчужуване право, від якого не можна відмовитись, навіть заздалегідь, на одержання роялті, що розраховується від ціни продажу, одержаної за будь-який перепродаж твору, що слідує за першим продажем твору автором.

2. Право, передбачене пунктом 1 цієї статті, застосовується до всіх перепродажів із залученням продавців, покупців або посередників професіоналів мистецького ринку, таких як аукціони, художні галереї і, взагалі, будь-яких торговців художніми творами.

3. Сторони можуть передбачити відповідно до їхнього законодавства, що право, передбачене пунктом 1 цієї статті, не застосовується до перепродажів, якщо продавець придбав твір безпосередньо у автора менше ніж за три роки до перепродажу і якщо ціна перепродажу не перевищує визначену мінімальну суму.

4. Роялті сплачується продавцем. Сторони можуть передбачити, що одна з фізичних або юридичних осіб, що згадуються у пункті 2 цієї статті, якщо вона не є продавцем, зобов’язана з сплачувати роялті самостійно або спільно з продавцем

Стаття 191

Трансляція програм з використанням супутника

Кожна Сторона надає автору виключне право дозволяти оприлюднення творів, що охороняються авторським правом, з використанням супутника.

Стаття 192

Кабельне мовлення

Кожна Сторона гарантує, що у випадку ретрансляції програми іншої Сторони за допомогою кабельної мережі на її території, застосовне авторське право і суміжні права дотримуються, і що така ретрансляція має місце на підставі індивідуальних або колективних контрактів між суб’єктами авторського права і суміжних прав та організаціями кабельного мовлення.

Підрозділ 2

Торговельні марки

Стаття 193

Процедура реєстрації

1. Україна та Сторона ЄС запровадять систему реєстрації торговельних марок, в якій відмова відповідного органу з реєстрації торговельних марок в реєстрації торговельної марки, є належним чином обґрунтованою. Підстави відмови мають бути повідомлені у письмовій формі заявникові, який матиме можливість оскаржити таку відмову та оскаржити остаточну відмову у судовому порядку. Україна та Сторона ЄС нададуть також можливість заявити заперечення проти поданих заявок на реєстрацію торговельної марки. Така процедура заперечення має бути змагальною. Україна та Сторона ЄС забезпечать загальнодоступну електронну базу даних заявок на торговельні марки та інформації про реєстрацію торговельних марок.

2. Сторони встановлять підстави для відмови у реєстрації або визнання недійсною реєстрації торговельної марки. Нижченаведені об’єкти не можуть бути зареєстровані як торговельні марки або у випадку, якщо вони зареєстровані, можуть бути визнані недійсними:

a) позначення, які не можуть становити торговельну марку;

b) торговельні марки, які не мають жодної розрізняльної здатності;

c) торговельні марки, які складаються виключно з позначень або даних, які можуть використовуватися у торгівлі для вказівки на вид, якість, кількість, призначення, вартість, географічне походження або на час виготовлення товарів або послуг, або інші характеристики товарів або послуг;

d) торговельні марки, які складаються виключно з позначень або даних, які стали загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та звичній торговельній практиці;

e) позначення, які відображають лише:

(і) форми, що обумовлені природним станом самих товарів; або

(іі) форми товару, яка обумовлена необхідністю отримання технічного результату; або

(ііі) форми, яка надає товарам істотної цінності;

f) торговельні марки, які суперечать публічному порядку або загальноприйнятим принципам моралі;

g) торговельні марки, які носять такий характер, що вводять споживача в оману, наприклад, щодо характеру, якості або географічного походження товару або послуги;

h) торговельні марки, які не дозволені компетентними органами і є таким, що підлягають відмові в реєстрації або визнанню недійсними згідно із статтею 6ter Паризької конвенції.

3. Сторони передбачають підстави для відмови у реєстрації або визнання реєстрації недійсною, у випадку суперечності з раніше зареєстрованими правами. Торговельна марка не реєструється або, якщо зареєстрована, може бути визнана недійсною:

a) якщо вона є ідентичною з раніше зареєстрованою торговельною маркою, і товари або послуги, для яких торговельна марка заявляється, є тотожними до товарів або послуг, для яких раніше зареєстрована торговельна марка охороняється;

b) якщо через свою тотожність або схожість до раніше зареєстрованої торговельної марки та тотожність або схожість товарів чи послуг, на які поширюються торговельні марки, існує імовірність, що споживач може їх сплутати, зокрема імовірність асоціації з раніше зареєстрованою торговельною маркою.

4. Сторони можуть також передбачити інші підстави для відмови у реєстрації або визнання реєстрації недійсною, у випадку суперечності з правами, які виникли раніше.

Стаття 194

Поиск по сайту: