a) термін «ефірне мовлення» означає передачу бездротовими засобами для приймання публікою звуків або зображень та звуків або їх відтворення; така передача за допомогою супутника, а також передача закодованих сигналів, якщо засоби для декодування надаються для публічного використання організацією мовлення або з її дозволу;
b) термін «оприлюднення» означає передачу для публіки за допомогою будь-якого носія, іншого ніж ефірне мовлення, звуків виконання або звуків, або відтворення звуків, записаних на фонограмі. Для цілей пункту 3 цієї статті термін «оприлюднення» включає створення звуків або відтворення звуків, записаних на фонограмі, що є чутними для публіки.
2. Сторони надають виконавцям виключне право дозволяти або забороняти ефірне мовлення бездротовими засобами і оприлюднення своїх виконань, за винятком випадку, коли передачі виконання здійснюється під час ефірного мовлення або є відтворенням запису.
3. Сторони надають право виконавцям та виробникам фонограм отримувати виплати одноразової справедливої винагороди, якщо фонограма, опублікована з комерційною метою, або відтворення такої фонограми, використовується для ефірного мовлення або для будь-якого публічного виконання, а також забезпечують розподілу цієї винагороди між відповідними виконавцями і виробниками фонограм. Сторони можуть, у випадку відсутності угоди між виконавцями і виробниками фонограм, визначати умови розподілу винагороди між ними.
4. Сторони надають організаціям мовлення виключне право дозволяти або забороняти ретрансляцію своїх передач бездротовими засобами, а також оприлюднювати свої передачі, якщо таке оприлюднення здійснюється у загальнодоступних місцях після внесення плати за вхід.
Стаття 171
Право на розповсюдження
1. Сторони надають авторам, стосовно оригіналів їхніх творів або їх копій, виключне право дозволяти або забороняти будь-яку форму публічного розповсюдження шляхом продажу або іншим чином.
2. Сторони надають виключне право доводити до загального відома шляхом продажу або іншим чином об’єкти, зазначені у підпунктах (а) -(d)» цього пункту, зокрема їхні копії:
(а) виконавцям щодо записів їхніх виконань;
(b) виробникам фонограм щодо їхніх фонограм;
(c) виробникам перших записів фільмів щодо оригіналу і копій їхніх фільмів;
(d) організаціям мовлення щодо записів їхніх передач, як це передбачено статтею 169(3) цієї Угоди.
Стаття 172
Обмеження
1. Сторони можуть встановлювати обмеження прав, передбачених статтями 169, 170 та 171 цієї Угоди стосовно:
(a) приватного використання;
(b) використання коротких витягів у зв’язку з повідомленням останніх подій;
(c) поодинокого відтворення організацією мовлення за допомогою своїх власних засобів і для своїх власних передач мовлення;
(d) використання лише з метою навчання або наукового дослідження.
2. Незважаючи на пункт 1 цієї статті, Сторони можуть встановлювати такі самі обмеження стосовно охорони прав виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення і виробників перших записів фільмів, які встановлюються стосовно охорони авторського права на літературні і художні твори. Проте, примусове ліцензування може запроваджуватися лише у тому обсязі, в якому воно є сумісним з Римською конвенцією.
3. Обмеження, встановлені пунктами 1 і 2 цієї статті, можуть застосовуватися лише в окремих особливих випадках, які не суперечать нормальному використанню об’єкта, що охороняється, і невиправдано не перешкоджають реалізації законних інтересів правовласника.
Стаття 173
Право на відтворення
Сторони надають виключне право дозволяти або забороняти пряме або опосередковане, тимчасове або постійне відтворення будь-якими засобами та у будь-якій формі, повністю або частково:
(a) авторам щодо їхніх творів;
(b) виконавцям щодо записів їхніх виконань;
(c) виробникам фонограм щодо їхніх фонограм;
(d) виробникам перших записів фільмів щодо оригіналу і копій їхніх фільмів;
(e) організаціям мовлення щодо записів їхніх передач, незалежно від того, чи транслюються вони за допомогою дротового або ефірного мовлення, в тому числі за допомогою кабельної мережі чи супутника.