Сфера застосування та визначення термінів

1. У цьому Підрозділі встановлюються принципи нормативно-правової бази для всіх фінансових послуг, які підлягають лібералізації відповідно до Частин 2, 3 та 4 цієї Глави.

2. Для цілей цього Підрозділу та Частин 2, 3 та 4 цієї Глави:

(a) «фінансова послуга» означає будь-яку послугу фінансового характеру, яка пропонується постачальником фінансових послуг відповідної Сторони. До фінансових послуг належать такі види діяльності:

(i) Страхові і пов’язані зі страхуванням послуги

1. пряме страхування (зокрема спільне страхування):

(a) страхування життя;

(b) страхування інше, ніж страхування життя.

2. перестрахування та ретроцесія;

3. страхове посередництво, таке як брокерські операції та агентські послуги; та

4. послуги, що є допоміжними по відношенню до страхування, такі як консультаційна діяльність, актуарні послуги, послуги з оцінки ризику та послуги з врегулювання претензій.

(ii) Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування):

1. послуги з прийняття вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, від населення;

2. послуги з кредитування всіх видів, у тому числі споживчий кредит, кредит під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій;

3. фінансовий лізинг;

4. усі платежі і послуги з переказу грошей, зокрема кредитні, розрахункові та дебетові картки, дорожні чеки та банківські тратти;

5. послуги з надання гарантій і поручительств;

6. укладання угод від власного імені або від імені клієнтів на біржі, поза нею або будь-яким іншим чином стосовно:

(a) інструментів грошового ринку (зокрема чеки, векселі, депозитні сертифікати);

(b) валюти;

(c) похідних продуктів, зокрема, але не обмежуючись ф’ючерсами та опціонами;

(d) курсових та відсоткових інструментів, зокрема такі продукти, як свопи та угоди щодо форвардної відсоткової ставки;

(e) переказних цінних паперів;

(f) інших оборотних інструментів та фінансових активів, зокрема дорогоцінні метали в злитках;

7. участь у якості агента в емісії усіх типів цінних паперів, зокрема андерайтинг та розміщення (як у відкритому, так і у закритому порядку) та надання послуг, пов’язаних із такою емісією;

8. посередницькі послуги на грошовому ринку;

9. послуги з управління майном, такі як готівкове або безготівкове управління, всі форми колективного управління інвестиціями, управління пенсійним фондом, послуги з довірчого зберігання, депозитарного та трастового обслуговування;

10. послуги з клірингу та фінансового управління майном, в тому числі цінні папери, похідні інструменти та інші обігові інструменти;

11. надання та передавання фінансової інформації, обробка фінансових даних і пов’язаного з цим програмного забезпечення;

12. консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у підпунктах 1-11, зокрема довідки про кредитоспроможність і аналіз кредиту, дослідження та поради з питань інвестицій та портфеля цінних паперів, поради з питань придбання та корпоративної реструктуризації і стратегії.

(b) «постачальник фінансових послуг» означає будь-яку фізичну або юридичну особу Сторони, яка прагне надавати або надає фінансові послуги. Термін «постачальник фінансових послуг» не поширюється на державні установи.

(c) «державна установа» означає:

1. уряд, центральний банк або грошово-кредитну установу відповідної Сторони, або юридичну особу, що належить або контролюється Стороною, яка переважно виконує урядові функції чи здійснює діяльність для урядових цілей, не зокрема юридичну особу, основним видом діяльності якої є надання фінансових послуг на комерційних умовах; або

2. приватну юридичну особу, яка виконує функції, які зазвичай виконуються центральним банком або фінансовим відомством, під час виконання таких функцій.

(d) «нова фінансова послуга» означає послугу фінансового характеру, зокрема послуги, які пов’язані з існуючими та новими продуктами, або із способом постачання таких продуктів, яка не надається будь-яким постачальником фінансових послуг на території однієї із Сторін, але яка надається на території іншої Сторони.

Стаття 126

Пруденційний виняток

1. Кожна Сторона може застосовувати або підтримувати певні заходи з пруденційних міркувань, таких як:

(a) захист інвесторів, депозитаріїв, власників полісів або осіб, перед якими постачальник фінансових послуг має зобов’язання довірчої особи;

(b) забезпечення цільності та стабільності фінансової системи відповідної Сторони.

2. Такі заходи не повинні бути більш обтяжливими, ніж це необхідно для досягнення їхньої мети, та не повинні бути дискримінаційними по відношенню до постачальників фінансових послуг іншої Сторони у порівнянні з подібними власними постачальниками фінансових послуг.

3. Жодне положення цієї Угоди не можна тлумачити як вимога щодо розкриття Стороною інформації, яка стосується справ та рахунків індивідуальних клієнтів, або будь-якої конфіденційної інформації або інформації, що є об’єктом приватної власності, яка знаходиться у розпорядженні державних установ.

4. Без шкоди для інших засобів пруденційного регулювання транскордонної торгівлі фінансовими послугами, Сторона може вимагати реєстрації транскордонних постачальників фінансових послуг іншої Сторони та постачальників фінансових інструментів.

Стаття 127

Поиск по сайту: