Інтенсивні антропогенні навантаження на природне середовище обертаються негативними наслідками прямої чи непрямої дії на людину. Пряма неґативна дія на людину:
· зовнішнє опромінення (радіація та ін.);
· через повітря під час дихання.
Непрямий неґативний вплив:
· забруднення ґрунту і подальше забруднення відбувається за ланцюгом ґрунт – рослина – продукти харчування, тварини – людина;
· забруднення водних ресурсів, а через них людей та тварин.
Об’єктивна наявність неґативних екологічних наслідків антропогенного походження вимагає в процесі суспільно-господарської діяльності людини виділяти фінансові й матеріально-технічні ресурси для зменшення і ліквідації утворених економічних збитків.
Економічні збитки (витрати) суспільства антропогенного походження у природному середовищі формуються за такими основними напрямами:
1. Ліквідація забруднення природних ресурсів (земля, вода та повітря).
2. Витрати, необхідні для зниження або ліквідації шкідливих рівнів забруднення для людини хімічними елементами, що надходять із землі, води і повітря до сільськогосподарської сировини для одержання продуктів харчування або безпосередньо до самих продуктів.
3. Додаткові витрати на одержання екологічно чистих продуктів харчування в умовах існування забруднення природних ресурсів.
4. Фінансово-матеріальні витрати суспільства, які необхідні для ліквідації захворювань людей, викликаних вживанням екологічно забруднених продуктів харчування.
Витрати на ліквідацію забруднення природних ресурсів визначаються за формулою 7.1:
Ел = О + Пр + В (7.1)
де Ел – сумарні ліквідаційні витрати забруднення;
О – витрати на виконання підготовчих та обстежу вальних робіт;
Пр – вартість виконання проектних інженерно-технічних робіт;
В – вартість виконавчих робіт з реалізації проектно-вишукувальних робіт.
Витрати на одержання екологічно чистих продуктів харчування визначають за формулою 7.2:
Ех = Вп+Вч (7.2)
де Ех – сумарна вартість робіт щодо одержання екологічно чистих продуктів харчування;
Вп – вартість робіт, щодо очищення сільськогосподарської сировини, одержаної на забруднених землях;
Вч – вартість витрат на одержання чистих продуктів харчування на землях, не забруднених шкідливими хімічними токсикантами.
Витрати (Вч) визначають за формулою 7.3:
Вч =Вс+Вт+Вк (7.3)
де Вс – витрати на підвищення врожайності сільськогосподарських культур;
Вт – витрати на вдосконалення технологій вирощування сільськогосподарських культур;
Вк – витрати на здійснення культуртехнічних робіт щодо підвищення родючості грунтів.
Загальносуспільні витрати держави, що виникають внаслідок антропогенного забруднення природних ресурсів, визначають за формулою 7.4:
Ес = Ел+Ех+Ез (7.4)
де Ес – загальносуспільні витрати держави:
Ел – сумарні ліквідаційні витрати забруднення природних ресурсів;
Ех – витрати на одержання екологічно чистих продуктів харчування;
Ез – витрати суспільства на ліквідацію захворювань, викликаних вживанням забруднених продуктів харчування.
З погляду визначення суспільно-державної ефективності здійснення заходів щодо ліквідації еколого-небезпечних забруднень природних ресурсів для одержання високоякісних продуктів харчування треба порівнювати економічні показники (Ел) та (Ех).
При цьому необхідно розглядати декілька варіантів порівняння загальних витрат на ліквідацію забруднення земельних ресурсів і витрат, пов’язаних з одержанням продуктів харчування на землях, де відсутнє будь-яке забруднення хімічними елементами антропогенного походження. Це, так би мовити, крайні (максимальні) погляди на розв’язання питання, як одержати екологічно чисті продукти харчування при наявності антропогенного забруднення природних ресурсів.
По-перше, розглядається варіант (Ел), коли передбачається комплекс заходів щодо повного знищення шкідливих хімічних забруднень на даній території земельних ресурсів. Тобто після здійснення таких заходів можна на цих сільськогосподарських землях одержувати екологічно чисті продукти харчування, застосовуючи звичайні технології вирощування сільськогосподарських культур.
По-друге, розглядається варіант (Ех), коли екологічно забруднені землі підлягають повній консервації, а одержання продуктів харчування для людей передбачається на екологічно чистих землях, розміщених в іншому місці.
Доцільно розглянути третій (проміжний між двома першими варіантами) варіант, коли передбачається часткове зниження рівнів забруднення земельних ресурсів, що дасть можливість частково одержувати чисті продукти харчування з цих територій.
Іншу частину продуктів харчування можна одержувати на чистих землях, розміщених в іншому місці.
Порівнюючи три варіанти, для реалізації необхідно брати той, який потребує найменших фінансових витрат.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про моніторинг”.
2. Козаченко Л.М. Застосування ГІС-технологій у формуванні моніторингової мережі забруднених земель /Вісник геодезії та картографії, № 4 (35), 2004. – С.42-44.
3. Кулініч В.В., Мартин А.Г., Євсюков Т.О. Деякі аспекти вдосконалення земельно-кадастрового обліку для потреб еколого-економічної оцінки земель / Землевпорядний вісник, № 4, 2004. – С.11-15.
4. Методичні рекомендації щодо здійснення ерозійного районування (зонування) земель.
5. Сесін В.А. Картографічне забезпечення охорони лісів України / Вісник геодезії та картографії, № 3 (34). – С.26-31.
6. Степанчук О.В. екологічний моніторинг земель сільськогосподарського призначення / землевпорядний вісник, № 4, 2004. – С.22-25.
7. Євсюков Т.О., Мартин А.Г. Деякі підходи до екологічної оцінки стану землекористування на основі даних земельного кадастру / Землевпорядний вісник, № 2, 2004. – С.65-69.
Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт з навчальної дисципліни “Моніторинг та охорона земель” для студентів денної форми навчання зі спеціальності 8.070904 – “Землевпорядкування та кадастр”
Укладач Н.П.Гальченко
Відповідальний за випуск д.т.н., проф. В.В.Артамонов