Вимоги до рівня неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних та магнітних полів

Вимоги щодо рівня неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних та магнітних полів встановлюються відповідно до ДсанПіН 3.3.2-007–98.

Допустимі параметри електромагнітних неіонізуючих випромінювань і електростатичного поля

Охорона праці при використанні технічних засобів

Основні шкідливі та небезпечні фактори, що можуть впливати на організм людини під час роботи з персональним комп'ютером (ПК), такі:

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

- підвищений рівень статичної електрики;

- підвищена напруженість електростатичного поля;

- підвищена чи понижена іонізація повітря;

- підвищена яскравість світла;

- пряма і відбита блискітливість;

- підвищене значення напруги в електромережі, замикання якої може статися крізь тіло людини;

- статичні перевантаження кістково-м'язового апарату та динамічні локальні перевантаження м'язів кистей рук;

- перенапруження зорового аналізатора;

- розумове перенапруження;

- емоційні перевантаження;

- монотонність праці.

До шкідливих випромінювань комп'ютера належать низькочастотні електромагнітні поля та іонізуюче (рентгенівське) випромінювання моніторів на електронно-променевих трубках (ЕПТ).

Попри невисокий рівень електромагнітного випромінювання, навіть порівняно з побутовими приладами, та недостатню вивченість впливу цього поля на людський організм, численними дослідженнями доведено можливість порушення перебігу вагітності жінок, якщо вони працюють на комп'ютері. Крім того, встановлено, що тривале перебування дітей в середовищі впливу низькочастотних магнітних полів збільшує ймовірність появи в них пухлин мозку. У зв'язку з цим існують певні обмеження в розміщенні комп'ютерів у робочому приміщенні, а також у допуску персоналу до роботи на комп'ютері.

Аби запобігти несприятливим наслідкам для здоров'я, у приміщеннях, де застосовується комп'ютерна техніка, потрібно:

- провести інструментальний контроль - заміряти та спінити виробничі фактори на робочих місцях і в приміщеннях (виконують спеціально акредитовані/атестовані лабораторії);

- нормалізувати стан фізичних факторів на підставі рекомендацій, розроблених нарезультатами інструментального контролю;

- оцінити ергономічні параметри робочих місць, зокрема спеціальних меблів для користувачів ЕОМ;

- розробити та включити до посадових інструкцій доповнення, що враховують специфіку праці з використанням ЕОМ.

Працівники, які працюють з ЕОМ і ПЕОМ, підлягають обов'язковим медичним оглядам:

- попереднім - коли влаштовуються на роботу;

- періодичним - протягом трудової діяльності.

У Порядку проведення медоглядів працівників певних категорій, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 р. № 246, наведено перелік протипоказань, коли не дозволено працювати з ЕОМ. Тому лікар, який здійснює медогляд, у разі потреби зробить відповідний запис у картці пацієнта.

Проте слід указати, що медогляди повинні проходити користувачі ПЕОМ з ВДТ, тобто моніторів з електропроменевими трубками. Для ТFТ, плазмових та інших моніторів Міністерство охорони здоров'я України на цей час таку вимогу не встановило.

Перевіряючи виконання вимог охорони праці стосовно роботи на ЕОМ, ПЕОМ, передусім вивчають такі питання:

- проходження працівниками медогляду та наявність відповідних документів;

- проведення вступного і первинного інструктажу, наявність відповідних програм;

- інструктаж з електробезпеки;

- наявність і ознайомлення працівників з інструкціями з охорони праці;

- відповідність ЕОМ вимогам безпеки (підтвердження відповідності (сертифікація) їх як засобів обчислювальної техніки);

- проведення атестації робочих місць;

- ознайомлення працівника з умовами праці, письмово засвідчене під час укладення трудового договору.

Принтер

Якщо заходи безпеки під час роботи на ПЕОМ регламентуються нормативними документами, то стосовно решти офісного обладнання належної уваги нема. Скажімо, щодо принтера, вся робота з яким зводиться до вмикання та вимикання, додавання паперу та вилучення відбитків. Проте принтер є складним електроприладом, тому, працюючи з ним, належить виконувати стандартні вимоги пожежо- та електробезпеки. Також існує загроза термоопіків, оскільки під час роботи окремі елементи можуть нагріватися до високої температури.

Використовуваний в лазерних принтерах тонер може подразнювати слизові оболонки й шкіру, містити канцерогенні речовини. При вдиханні цей порошок може призвести до нещасних випадків або спричинити захворювання. Тому слід обережно поводитися з відпрацьованими картриджами, не розбирати їх самостійно.

Застосовуваний у лазерних принтерах лазерний промінь, невидимий людиною, попадаючи на сітківку ока, може завдати непоправної шкоди зору.

Працюючі лазерні принтери дуже впливають на якість повітря в приміщенні - підвищується вміст озону, оксидів азоту і вуглецю. Також можливе виділення таких шкідливих речовин, як трихлоретан, ізооктан, толуол, бензол, ксилол, газоподібні з'єднання кадмію та селену. Отже, слід подбати про вентиляцію чи регулярно провітрювати та робити вологе прибирання приміщення.

Шкідливим фактором є шум від працюючого матричного принтера. Рівень шуму від нього можна порівняти з максимально допустимим на робочих місцях, обладнаних ПЕОМ.

Копіювальний апарат

Класичний копіювальний апарат відрізняється від нині поширеного копіру на основі лазерного принтера способом формування зображення на світлочутливому барабані - замість лазера застосовується високовольтне коронорування. Внаслідок цього відбувається вища концентрація озону та оксиду азоту в повітрі. Решта шкідливих факторів аналогічна, як під час роботи з лазерним принтером. Отже, такими самими мають бути й правила безпеки. Апарати копіювально-розмножувальної техніки настільного типу, а також одиночні стаціонарні копіювально-розмножувальні апарати, що експлуатуються періодично, допускається встановлювати в приміщеннях, де проводяться інші види робіт. Приміщення оснащують пристроями місцевої витяжної вентиляції. Апарати з вмонтованими озоновими фільтрами можна експлуатувати без цього, але за умови контролю повітря робочої зони. Періодичність заміни озонових фільтрів залежить від строків їх служби та обсягу виконуваних робіт.

Приміщення мають бути оснащені аптечками для надання першої медичної допомоги.

Телефон

Користування телефонними і факсимільними апаратами потребує уваги через високу напругу, яка в телефонній лінії при вхідному дзвінку досягає 120 В змінного струму, а факсимільні апарати від’єднують до електромережі змінного струму 220 В.

Також слід пам'ятати, що використання мобільних телефонів є небезпечнішим, аніж стаціонарних, оскільки вони - джерело високочастотного електромагнітного випромінювання. При користуванні мобільними телефонами варто взяти до уваги такі рекомендації:

- тривалість розмови не має перевищувати 3 хв.;

- перерва між розмовами – не менше 15 хв.;

- в умовах нестійкого прийому, коли потужність випромінювання мобільного телефону автоматично зростає, слід утриматися від тривалих переговорів або знайти місце зі стійким прийомом;

- використання гарнітури «вільні руки», спілкування за допомогою SМS багаторазово знижують вплив випромінювання від мобільного телефону.

Розрахунки щодо інформаційних технологій (оператори ПЕОМ, бухгалтера, фінансисти, економісти) повинні включати розробку заходів щодо зниження зорового стомлення, вибір і обґрунтування ергономічних параметрів робочого місця користувача ПК, типу монітору, вибір пристроїв, що входять до складу ПК за ергономічними характеристиками, розробка схеми розташування робочих місць у приміщенні при використанні декількох ПК одночасно розробка схеми розташування пристроїв що входять в ПК на робочому місці користувача ПК.

Оскільки стрімке впровадження комп’ютерів в сферу управління виробництвом призвело до того що максимальна кількість професій, в тому числі економістів і юристів, залучено в роботу системи «людина-комп’ютер-середовище».

Тому студенти, тема диплому яких стосується роботи на комп’ютерах, в своїх випускних роботах повинні розробити заходи безпеки при виконанні таких робіт. Якщо є така можливість, то самостійно провести інструментальне дослідження або використати готові вихідні данні. Це стосується ергономічних вимог до робочого місця, освітлення виробничого приміщення та робочої поверхні, шуму, електромагнітного випромінювання, вимоги безпеки при роботі або в аварійних ситуаціях, медичний огляд працівників, режим праці і відпочинку.

Характеристика приміщення

Відповідно до теми дипломної роботи як об’єкт дослідження в розділі «Охорона праці» нами взято відділ виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштів Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Сум у зв’язку з отриманням у даному відділі необхідної вихідної інформації для написання роботи.

Приміщення відділу знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі. Загальна площа приміщення становить 27 м², висота – 2,5 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 6 чоловік. Отже, на одного працюючого в приміщенні припадає: 27/6 = 4,5 (м²/чол.) робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04–87 на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м²/чол.) робочої площі. Висота приміщення – не менше 2,5 м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в офісі дотримано.

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих .

План приміщення наведений на рисунку 1.

Рис. 1 – Планування приміщення.

В аналізі стану охорони праці необхідно визначити місця приміщення, де можливий вплив на працюючих небезпечних або шкідливих факторів та джерела їх виникнення. Для офісних приміщень відповідно до ГОСТ 12.0.003–74 основними небезпеками можуть бути:

- небезпека ураження електричним струмом;

- небезпека отримання термічних опіків;

- небезпека виникнення пожежі;

- небезпека падіння з висоти при розташуванні приміщення стосовно поверхні землі на значній висоті (високий поверх);

- підвищений рівень шуму;

- відхилення санітарно-гігієнічних умов від нормативних вимог.

При аналізі санітарно-гігієнічних умов необхідно дослідити:

- достатність природного освітлення;

- достатність штучного освітлення;

- достатність вентиляції;

- метеорологічні умови на робочих місцях;

- за наявності – джерела підвищеного рівня шуму, збиткового тепла, електромагнітного та іонізуючого випромінювання;

- стан підлоги і спосіб її прибирання;

- забезпеченість працюючих санітарно-побутовими приміщеннями.

Згідно з нормативними вимогами ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення» освітленість на даних робочих місцях повинна дорівнювати Е = 300-500 лк (III розряд зорової роботи).

Метод розрахунку вибирають в залежності від типу джерела світла, системи освітлення, схеми розміщення світильників в приміщенні, орієнтації робочої поверхні обладнання у просторі.

При використанні люмінесцентних джерел світла в системі загального рівномірного штучного освітлення горизонтальних робочих поверхонь для розрахунку фактичної освітленості використовується метод коефіцієнта використання світлового потоку.

При використанні джерел світла в системі загального локального освітлення горизонтальних поверхонь, а також при визначенні загального рівномірного освітлення нахилених або вертикальних робочих поверхонь застосовується точковий метод. У випадку. коли приміщення мають велику площину і є багато робочих місць з різними умовами освітлення, може бути використано комбінований метод розрахунку.

Сутність метода коефіцієнта використання світлового потоку.

Загальна розрахункова формула має вигляд:

, (1)

де F - світловий потік лампи, лм;

Е - мінімальне нормоване освітлення, лк, для заданого розряду зорової роботи;

S – площа приміщення, м²;

N – число світильників;

п - число ламп в кожному світильнику;

К - коефіцієнт запасу;

S- площа приміщення, м²;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення;

η - коефіцієнт використання світлового потоку.

Розв'язати формулу можна відносно F –світлового потоку лампи. В цьому, випадку треба спочатку визначити число світильників N та загальну кількість ламп (N х n) підставити в формулу, або спочатку обрати тип люмінесцентної лампи з її світловим потоком (F)і підставити це значення в розрахункову формулу. Тоді визначаємо N та п - кількість світильників та кількість ламп у кожному світильнику.

Світильники з люмінесцентними лампами рекомендується встановлювати рядами паралельно довгій стороні приміщення або стіні з вікнами. При цьому відношення L\h = λ повинно бути в межах 0,8 – 1,5. Тобто, λ = 0,8 – 1,5, де L – відстань міжрядами люмінесцентних світильників, h - висота підвісу світильників над робочою поверхнею. Взагалі люмінесцентні світильники розміщують у перекритті стелі, тобто h дорівнює висоті приміщення мінус висота робочої поверхні. Із цього співвідношення знаходять значення L - відстань між світильниками. Відстань крайнього ряду світильників до стін повинна дорівнювати β = (0,25 – 0,50) L. Таким чином, відстань між рядами світильників повинна задовольняти умовам:

(2)

(3)

Коефіцієнт Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення – приймається для люмінесцентного освітлення 1,5. Коефіцієнт використання світлового потоку η- співвідношення падаючого світлового потоку на розрахункову поверхню до сумарного потоку

(4)

де F_c – світловий потік усіх світильників, F_Σ - сумарний світловий потік, що враховує вплив відбитого світла від поверхонь стелі, стін, робочої поверхні, який залежить від розмірів приміщення, типу світильників.

Значення коефіцієнта η можна знайти в табл. 1:

і = f (N_ГР.СВ., і, ρ_п, ρ_с; ρ_р), (5)

де N_ГР.СВ. – номер групи світильника (табл. 2);

і – індекс приміщення (коефіцієнт геометрії), який обчислюється за формулою:

(6)

де А, В - довжина, ширина приміщення, м; h - висота підвісу світильників, м.

Також необхідно, визначити коефіцієнти відбиття світлового потоку від стелі – ρ_пстін – ρ_с; робочої поверхні – ρ_р.

Таблиця 1

Коефіцієнти використання світлового потоку

для світильників з люмінесцентними лампами, %

Таблиця 2

Розподіл люмінесцентних світильників на групи

з усередненими світлотехнічними характеристиками

При дослідженні ефективності природної вентиляції в офісному приміщенні потрібно враховувати, що відповідно до СНиП 2.09.04–87 за умови, якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого, менше 20 м³, необхідний повітрообмін повинен становити не менше L' = 30 м³/год на одну особу. При об’ємі 20 м³ і більше на одного працюючого повітрообмін повинен становити не менше L' = 20 м³/год. При об’ємі 40 м³ і більше на одного працюючого за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.

Таким чином, необхідний повітрообмін L_н обчислюється за формулою

, м³/год, (7)

де n - кількість працюючих.

Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції як неорганізовано – через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано – через кватирку у віконному прорізі.

Фактичний повітрообмін L_ф, м³/год, обчислюється за формулою

(8)

де F_кв - площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м²;

коефіцієнт витрат повітря, береться в межах 0,4 – 0,6;

V_п - швидкість виходу повітря через кватирку, м/с.

Її можна розрахувати за формулою

(9)

де g - прискорення вільного падіння, g =9,8 м/с²;

∆Н₂ - тепловий тиск, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кГ/м²:

(10)

де h₂ - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (рис. 6).

Її можна визначити з такого співвідношення: відстані від площини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно h₁ та h₂, обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів S_дв та F_кв, тобто:

(11)

З геометричних розмірів приміщення h₁+h₂=h,

де h – відома висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.

Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h₂ (див. рис. 2).

Рис. 2 – Схема розрахунку природної вентиляції.

γ_з та γ_вн – відповідно об'ємна вага повітря зовні та всередині приміщення, кГс/м³.

Об'ємна вага повітря визначається за формулою

(12)

де Р_б – барометричний тиск, мм рт.ст., в розрахунках береться таким:

Р_б = 750 мм рт.ст.;

Т – температура повітря у градусах Кельвіна.

Для офісних приміщень, в яких виконується легка робота, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для теплого періоду року температура повітря повинна бути не вище +28⁰С, або T = 301 К, для холодного періоду року відповідно t=17⁰С, або T=290 К.

Для повітря зовні приміщення температура визначається за СНиП 2.04.05–91:

для теплого періоду: t = 24⁰С, T = 297 К;

для холодного періоду: t = -11⁰С, T = 262 К.

Визначивши фактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновок про ефективність природної вентиляції у відділі. Якщо виявиться, що вона не ефективна, тобто L_ф < L_н, або L_ф набагато більше L_н, необхідно дати рекомендації для поліпшення вентиляції і перевірити їх дієвість розрахунками. Зокрема, якщо у холодний період року фактичний повітрообмін набагато перевищує необхідний, що може викликати переохолодження працюючих, можна рекомендувати скорочення часу провітрювання приміщення пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.

Приклад розрахунку ефективності природної вентиляції:

Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рисунку 3.

Рис. 3 – Схема розрахунку природної вентиляції.

Розрахуємо об’єм приміщення

V = 2,5*4,5*6 = 67,5 (м³).

Розрахуємо об’єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого:

V₁ = 67,5/6 = 11,25 (м³/чол.)

Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 – 87 об’єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м³), що більше ніж фактичне значення даного показника – 11,25 (м³/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L₁ = 30 (м³/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін L_н, м³/год за формулою

L_н = L₁*n, (13)

де n – найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

L_н =30*6 = 180 (м³/год).

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 3, за формулою:

L_ф = m*F*V*3600 , (14)

де m – коефіцієнт витрати повітря (m = 0,55);

F – площа кватирки (F = 0,3*1,2 = 0,36 м²);

V – швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою:

, (15)

де g – прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с²));

H₂ – тепловий тиск, який розраховується за формулою

H₂ = h₂*(g_з - g_c), (16)

де g_з та g_с – відповідно об’ємна вага повітря ззовні приміщення та всередині його, кГ/м³.

Об’ємна вага повітря розраховується за формулою:

(17)

де Р_б – барометричний тиск мм рт. ст. ( Р_б = 750 мм рт. ст.);

Т – температура повітря, К (для теплого періоду року у приміщенні t = 28 ⁰С, або Т = 310 К, для холодного періоду року – t = 17 ⁰С або Т = 290 К; ззовні приміщення для літа t = 24 ⁰ С, або Т = 297 К, для зими t = - 11 ⁰ С, або Т = 262 К (СНиП 2.04.05-91)).

Знайдемо h₂ із співвідношень:

(18)

h = 0.8+1.4 - 1 - 0,15 = 1,05 (м)

= (0,36)² = 0,1296 (м²)

= (2*(1,6/2))² = 2,56 (м²)

Розв’яжемо систему:

Звідси

Н_2(л) = 1*(1,174 – 1,125) = 0,049 Н_2(з) = 1*(1,331 – 1,203) = 0,128

= 0,924(м/с) = 1,444(м/с)

L_ф(л) = 0,55*0,36*0,924*3600 = 658,63 (м³/год)

L_ф(з) = 0,55*0,36*1,444*3600 = 1029,28 (м³/год).

Оскільки фактичне значення повітрообміну значно перевищує нормативне значення як взимку, так і влітку, то природна вентиляція (аерація) неефективна. Тому для підвищення ефективності вентиляції в приміщенні необхідні додаткові заходи.

При оцінці метеорологічних умов у досліджуваному приміщенні необхідно порівняти фактичні значення параметрів мікроклімату: температури повітря, відносної вологості, швидкості переміщення повітря, інтенсивності теплового випромінювання за наявності його джерел у приміщенні з нормованими значеннями, встановленими ДСН 3.3.6.042-99.

Фактичні значення можна одержати за допомогою безпосередніх власноручних вимірів або використати готові дані вимірів, якщо вони є в санітарно-технічних паспортах досліджуваних приміщень. Швидкість переміщення повітря у приміщенні, крім того, можна знайти із формули 11, якщо за площу, через яку буде переміщуватися повітря кількістю L_ф, взяти вертикальну площу перетину досліджуваного приміщення:

V_п= L_ф /(висота×глибина× ×3660) м/с.

Для нашого прикладу:

V_п = 1029,28/(2,5×4,5×0,5×3600) = 0,051м/с.

Беручи до уваги, що в адміністративно управлінських приміщеннях виконуються за енерговитратами легкі роботи, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для холодного періоду року нормованими будуть:

- температура оптимальна 21-24⁰С, допустима 20-25⁰С;

- відносна вологість оптимальна 40 – 60 %, допустима не більше 75 %;

- швидкість переміщення повітря оптимальна 0,1 м/с, допустима не більше 0,2 м/с.

Для теплого періоду року:

- температура оптимальна 22-25 ⁰С, допустима 21-28⁰С;

- відносна вологість оптимальна 40 - 60 %, допустима не більше 60 %;

- швидкість переміщення повітря оптимальна не більше 0,2 м/с, допустима 0,1 - 0,3 м/с.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в аналізованому підрозділі, необхідно звести в підсумкову таблицю. Приклад підсумкової таблиці для результатів див. у табл. 3.

Таблиця 3

Підсумкова таблиця

При аналізі протипожежних заходів, які вжиті на об’єкті дослідження, треба визначити:

- категорію приміщення з пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86 (А, Б, В, Г, Д);

- можливі причини пожежі і необхідні заходи щодо її попередження;

- шляхи евакуації працівників і матеріальних цінностей;

- наявність засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації і зв’язку.

План евакуації з досліджуваного приміщення на випадок пожежі необхідно зобразити на окремому рисунку. Це буде останній, п’ятий, рисунок з п’яти необхідних у розділі.

Приклад аналізу пожежної безпеки:

Аналізоване приміщення за небезпекою виникнення пожежі відповідно до ОНТП 24–86 належить до категорії В (пожежонебезпечні – в ньому наявні легкозаймисті речовини - папір, дерево).

Можливими причинами пожежі можуть бути:

- коротке замикання в електричній мережі, що може спричинити загоряння наявних легкозаймистих речовин;

- займання паперу, дерева через необережне поводження з вогнем;

- поширення вогню з сусідніх приміщень.

Попередити пожежу можна шляхом розроблення правил безпечної поведінки із вогнем, усуненням можливості виникнення короткого замикання.

У разі виникнення пожежі своєчасно та з мінімальними наслідками дають можливість загасити її наявні пожежна сигналізація та вогнегасники.

План евакуації працівників та матеріальних цінностей на випадок пожежі наведений на рисунку 4.

Рис. 4 – План евакуації із приміщення

(1- досліджуване приміщення, - шляхи евакуації)

Наведений аналіз дозволяє студентові-дипломнику визначити місця, де існує потенційна небезпека негативного впливу на персонал, та запропонувати заходи щодо поліпшення умов праці.

При розробленні заходів щодо поліпшення умов працідля кожного визначеного при аналізі випадку невідповідності умов праці нормативним вимогам необхідно запропонувати заходи щодо їх поліпшення. Дієвість запропонованих заходів необхідно підтвердити відповідними розрахунками.

Поиск по сайту: