Підрозділу диплому «Охорона праці»

При написанні аналітично-розрахункового підрозділу «Охорона праці» необхідно перш за все визначитися з об’єктом дослідження. В якості об’єкта дослідження в залежності від того, де студент проходив переддипломну практику, можуть бути виробничі приміщення (менеджер, маркетолог та ін.) або офіси, які є основним робочим місцем економістів (фінансистів, банківських працівників тощо) та юристів.

Тому стан умов праці може охоплювати різноманітні виробничі приміщення, але здебільшого це робочі місця в офісі з використанням комп’ютера.

Для написання даного підрозділу використовують нормативно-правову базу з охорони праці в Україні (закони, державні та галузеві стандарти, санітарні норми і правила тощо), теоретичні першоджерела (підручники, монографії, статті в періодичних виданнях та сайти Інтернету), матеріали і досвід накопичені при проходженні переддипломної практики.

Основні зусилля при написанні аналітичної частини повинні бути спрямовані на аналіз шкідливих та небезпечних виробничих факторів на досліджуваному об’єкті; на з’ясуванні відповідності між дійсним станом охорони праці та нормативними вимогами і критеріями. Потім потрібно зупинитися на якості роботи відділу охорони праці, надати пропозиції щодо покращення ситуації або подальших шляхів розвитку охорони праці та оцінити з економічних позицій заходи по поліпшенню умов праці і організації роботи структур з охорони праці.

Таким чином, аналітично-розрахунковий підрозділ «Охорона праці» повинен складатися з:

- аналізу умов праці;

- аналізу системи управління охороною праці на підприємствах та організаціях;

- розрахункової частини, яка передбачає економічну оцінку вже використаним або рекомендованим заходам по поліпшенню умов та організації праці на досліджуваному об’єкті.

Небезпечні та шкідливі фактори існуючі на підприємствах за природою дії підрозділяються на групи.

До групи фізичних факторів належать рухомі машини і механізми, підвищений рівень шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, освітленість робочої зони, підвищена або зниження температура, запиленість повітря тощо.

До хімічних небезпечних виробничих факторів відносяться різноманітні сполуки хімічних речовин.

Група біологічних виробничих факторів – це фактори, дія яких на працюючого викликає травми або захворювання макро- та мікроорганізмами.

Група психофізіологічних виробничих факторів за характером дії на працюючого підрозділяється на перенавантаження фізичні (статичні, динамічні, гіподинамічні) і нервово-психічні (розумове перенапруження, монотонність, емоційні фактори).

На працюючих з ПК можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори: фізичні – підвищений рівень шуму (від вентиляторів та процесорів), електромагнітне випромінювання, статична електрика, підвищена напруга, замикання якої може статися через тіло людини, несприятливий розподіл яскравості в полі зору та психофізіологічні – фізичні перенавантаження статичної та динамічної дії, нервово-психічні перенавантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів від монотонності праці, емоційні перенавантаження).

В умовах виробництва, як правило, виникають шуми різної інтенсивності і спектру, внаслідок дії різноманітних механізмів, агрегатів, технологічного обладнання. Класи умов праці залежно від рівня шуму поділяють на допустимі, які відповідають державним санітарним правилам ДСН 3.3.6 037-99, шкідливі і небезпечні. Необхідно виявити джерела шуму, дати характеристику їх параметрів, які можна отримати в відділах охорони праці підприємства (організації, установи), одержані значення шуму необхідно порівняти із санітарними нормами.

В умовах виробництва спостерігається місцева (локальна) і загальна вібрація. Виробничої джерелами локальної вібрації є ручні механізовані машин, ударної, ударно-обертальної дії з пневматичним або електричним приводом. До ручних механізованих машин обертальної дії відносяться шліфувальні, свердлувальні машини. ГОСТ 12.1. 012-78 ССБТ Вібрація. Загальні вимоги безпеки передбачає допустимі значення для локальної і загальної вібрації.

Ультразвукові коливання у виробництві застосовують з технологічною та дослідницькою метою: очищення поверхні листової сталі, дефектоскопії прокатних виробів. Джерелами УЗ-коливань є генератори ультразвуку, обладнання, в якому генерується ультразвук та побічні явища. Допустимі УЗД регламентовані ГОСТ 12.1.001-83. Ультразвук. Загальні вимоги безпеки.

Системою стандартів безпеки праці ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» та ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми виробничих приміщень» встановлені нормативні документи, які регламентують метеорологічні умови виробничого середовища. Згідно з цим ГОСТом нормуються оптимальні і допустимі метеорологічні умови на робочому місці.

Багато технологічних процесів супроводжуються виділенням у повітря виробничих приміщень пари, твердих і рідких частинок. Найпоширеніша шкідливість на промислових підприємствах гірничо-металургійного комплексу пил і хімічні речовини. Згідно з державним стандартом системи праці ГОСТ 12.1.007-76 «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки» всі шкідливі речовини поділяють на певні класи безпеки.

В ГОСТі 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» наведені граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

Стосовно цих шкідливих і небезпечних чинників студент-дипломник, порівнюючи з нормативними документами, пропонує можливі санітарно-гігієнічні, організаційні рішення та заходи. У разі потреби розглядається необхідність застосування колективного ті індивідуального захисту.

Оскільки основним робочим місцем більшості економістів-фінансистів та юристів є робоче місце в офісі із комп’ютером, увага приділяється особливостям умов праці користувачів ПК.

Площу приміщень, в яких розташовують персональні комп’ютери, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане ПК:

- площа – не менше 6,0 кв. м;

- обсяг – не менше 20,0 куб. м, з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні;

- робочі місця повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 1 м від стіни з вікном;

- відстань між бічними поверхнями комп'ютерів має бути не меншою за 1,2 м;

- відстань між тильною поверхнею одного комп'ютера та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

- прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Заземлені конструкції, що знаходяться в приміщеннях (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном тощо), мають бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

У приміщеннях з персональними комп'ютерами слід щоденно проводити вологе прибирання.

Також в цих приміщеннях повинні бути медичні аптечки першої допомоги та система автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними оповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв. м площі приміщення. Підходи до засобів пожежогасіння повинні бути вільними.

Вимоги до організації робочого місця.

Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; стегна - в горизонтальній площині; передпліччя – вертикально; лікті – під кутом 70-90 град, до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 град, відносно горизонтальної площини, нахил голови – 15-20 град, відносно вертикальної площини.

Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку.

Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.

Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90-140 град.

Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680 - 800 мм, а ширина – забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

Рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм.

Робочий стіл для ПК повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги – не менше 650 мм.

Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20 град. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов'язковим.

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники.

У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи,що не є обов'язковими: підголівник та підставка, для ніг. Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.

Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових – 2-5 град. Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400 - 500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15 град, вперед до 5 град. назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край -заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30 град. відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260 - 400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною - 50 - 70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 23-30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.

Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм'якою, з неслизьким, ненаелектризовуючим, повітронепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.

Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.

Відстань від екрана до ока працівника повинна складати:

При розмірі екрану по діагоналі Відстань від екрана до ока працівника:

35/38 см (14"/15") 600-700 мм

43 см (17") 700-800 мм

48 см (19") 800-900 мм

53 см (21") 900- 1000 мм

Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом 30 град від лінії зору працівника.

Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15 град.

Робоче місце з ПК слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів, що легко переміщується. Пюпітр (тримач) для документів повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПК, що і монітор.

Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм.

При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5-2 м.

Вимоги до освітлення

Відносно вікон робоче місце повинно бути розміщено так, щоб природне світло було збоку, переважно з лівого та забезпечувати коефіцієнт природної освітленості не нижче 1,5%. Робоче місце, обладнане ПК повинно бути розташоване так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела штучного світла рекомендується розташувати з обох сторін від екрану паралельно напрямку зору. Щоб уникнути світових блисків від екрану, клавіатури, освітлювальних пристроїв, сонця в напрямку очей необхідно застосовувати антиблискові сітки, спеціальні фільтри для екрану, захисні козирки, жалюзі на вікнах. Вікна приміщень повинні мати регулювальні пристрої для відкривання.

Штучне освітлення приміщення має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення). Загальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників. Допускається застосовувати світильники таких класів світлорозподілу: світильники прямого світла – П, переважно прямого світла – Н, переважно відбитого світла – В.

Застосування світильників без розсіювачів та екранних сіток забороняється.

Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ. Допускається у світильниках місцевого освітлення застосовувати лампи розжарювання. Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 до 90 град, відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна складати не більше 200 кд/кв. м , а захисний кут світильників повинен бути не більшим за 40 град. Коефіцієнт запасу для освітлювальної установки загального освітлення слід приймати рівним 1,4. Коефіцієнт пульсації повинен не перевищувати 5%. Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк.

У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж до 300 лк. Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40 град. Необхідно передбачити обмеження прямої близькості від джерела природного та штучного освітлення, при цьому яскравість поверхонь, що світяться (вікна, джерела штучного світла) і перебувають у полі зору, повинна бути не більшою за 200 кд/кв. м. Необхідно обмежувати відбиту близькість шляхом правильного вибору типів світильників та розміщенням робочих місць відносно джерел природного та штучного освітлення. При цьому яскравість відблисків на моніторі не повинна перевищувати 40 кд/кв. м, яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/кв. м. Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору осіб, що працюють з монітором, при цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, обладнання) – 5:1.

Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення. Для забезпечення нормованих значень освітлення необхідно очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік, та своєчасно проводити заміну ламп, що перегоріли.

Поиск по сайту: