Розділ 4. Стан ринку праці в Україні на сучасному етапі

Економічне зростання, над забезпеченням якого працює український уряд, створює передумови для збільшення зайнятості, доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Вихід з фінансово-економічної кризи, що в певній мірі характеризує сучасну українську економіку, відбувається повільно та нерівномірно для окремих виробничих галузей і підприємств, що неминуче призводить до диспропорції національного ринку праці, до різновекторності розвитку окремих його сегментів.

Заробітна плата для більшості працюючих українців фактично перетворилася на один із варіантів соціальної допомоги, який мало залежить від результатів праці (таблиця 4.1.).

Таблиця 4.1

Середньомісячна заробітна плата в Україні за 2000-2012 рр.

[13]

Хоча спостерігається стійка динаміка зростання заробітної плати: у 2012 році середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників становила 3026 грн., що у 13 разів перевищує рівень середньомісячної номінальної заробітної плати 2000 року (230 грн.)(рис. 4.1).

Рис. 4.1. Динаміка середньомісячної заробітної плати в Україні у 1995 – 2012 роках

В рамках проведення профспілкового моніторингу стану погашення заборгованості з виплати заробітної плати ФПУ направила Мінсоцполітики наступну інформацію. За інформацією членських організацій ФПУ за період з 08.04.2013 до 08.05.2013 сума заборгованості з виплати заробітної плати збільшилася на 42,1 млн. грн. або на 11,1% і становить 421,5 млн. грн. Збільшення заборгованості відбулося, зокрема, на ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (на 40,0 млн. грн.), ДП «Київське обласне дорожнє управління» (на 5,0 млн. грн.), АУ ДП «Запорізький облавтодор» (на 3,0 млн. грн.), ДАХК «Артем» (на 1,5 млн. грн.). Зменшення заборгованості спостерігається на таких підприємствах як ВАТ «Краян» (на 6,1 млн. грн.), ПАТ «Київський завод «Радар» (на 3,1 млн. грн.), КП «Житомирське ТТУ» (на 2,0 млн. грн.), КП «Донелектроавтотранс» (на 1,2 млн. грн.), ПрАТ «Росава» (на 1,4 млн. грн.). Водночас, утворилася заборгованість із виплати заробітної плати вже у 2013 році на ЖКП «Азовжилкомплекс» (0,5 млн. грн.) [14].

Станом на 1 травня 2013 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 1056, 2 млн. грн., з яких 572,3 млн. грн. заборгували економічно активні підприємства. Якщо розглянути заборгованість по областям, то найбільше заборгували в Донецькій області – 216,7 млн. грн. (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2

Динаміка заборгованості з виплати зарплати

Станом на 1 серпня 2013 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 985,4 млн. грн. (додаток А). Як бачимо, заборгованість із виплати заробітної плати з квітня 2013 року почала знижуватись з 1078,4 млн. грн. до 985,4 млн. грн. Якщо розглянути заборгованість по областям, то станом на 1 серпня 2013 року найбільше заборгували в Донецькій – 157,3 млн. грн., Київській– 152,1 млн. грн., в Харківській – 97,6 млн. грн. та Луганській – 63,1 млн. грн. областях. Найменше в Волинській – 3,3 млн. грн., Рівненській– 0,7 млн. грн., в Чернівецькій – 0,1 млн. грн. областях.

Залишається значною диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності. Найвищі розміри заробітної плати у 2005 році зафіксовані у працівників, які займаються у діяльності авіаційного транспорту – 1622 грн. та фінансовій діяльності (1553 грн.) , в той час низькою залишається заробітна плата у працівників сільського господарства (415 грн.). Найнижчі розміри заробітної плати у 2013 році зафіксовані у працівників, які займаються у діяльності авіаційного транспорту – 9817 грн. та фінансовій діяльності (5954 грн.) , в той час низькою залишається заробітна плата у працівників сільського господарства (2023 грн.) та рибальства (1552 грн.)(додаток Б).

Отже, існує парадокс: на 2012 рік безробіття в Україні чи не найменше серед країн Європи – 7,5 % (за даними Євростату: Греція – 9 %, США – 9,6 %, Франція – 8,9 %, Іспанія – 20,5 %, Польща – 11,2 % [28]), проте рівень бідності свідчить про значне відставання від багатьох держав. Тобто, в Україні є проблема низької оплати праці і неадекватної зайнятості. А багато людей, що залишилися без роботи, зазнають дійсний психологічний шок: страждає їх людська гідність, оскільки вони відчувають себе не потрібними суспільству і родині. Психологічні потрясіння, пережиті безробітними, породжують хвилю злочинів, самогубств. Статистика показує, що ріст безробіття збільшує число розлучень та захворювань. Все це підриває фізичне і моральне здоров’я суспільства.

Ситуація на вітчизняному ринку праці викликає у фахівців дедалі більшу тривогу. Деякі компанії Центральної та Східної Європи, переживаючи кадровий голод, приймають рішення шукати персонал у сусідніх державах. Україна, не витримуючи конкуренції, продовжує втрачати кадровий потенціал.

Навіть при тому, що зарплати працівників особливо затребуваних професій зростають прискореними темпами, чимало наших співвітчизників їдуть за кордон. Річ у тому, що тамтешні компанії мають можливість платити в кілька разів більше, створювати кращі умови для праці і життя. В умовах загострення демографічної кризи від розв’язання кадрової проблеми в усіх її аспектах вирішальною мірою залежить рівень конкурентоспроможності країни.

Абсолютна більшість українців за кордоном працює нелегально, тобто без укладання трудової угоди, відповідно без соціального захисту з боку іноземного роботодавця. Трудові мігранти, здебільшого з вищою освітою, за кордоном задовольняють попит на тяжку фізичну роботу, яку відмовляються виконувати місцеві жителі, що зводить нанівець трудовий потенціал вітчизняного дипломованого спеціаліста. Відсутність дозволу на працю, незнання мови, своїх прав і законів країни перебування сприяють тому, що трудові мігранти стають жертвами рекету, торгівлі людьми та сексуальної експлуатації, залякування, погроз тощо.

Протягом останнього десятиліття та в найближчому майбутньому в Україні поглиблюється диспропорція між працівниками та пенсіонерами, що спричиняє підвищене навантаження на працюючих осіб, адже бюджет пенсійного фонду, тобто виплата та розміри пенсій сьогоднішніх пенсіонерів, формується за рахунок пенсійних внесків нині працюючих осіб. Так, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, до 2050 року на 100 осіб, які роблять пенсійні внески, припадатиме 139 пенсіонерів [28]. Отже, існування лише солідарної пенсійної системи є неефективним з соціального та економічного погляду.

На характер розвитку трудового потенціалу регіонів негативно впливає ще один внутрішній чинник – складна демографічна ситуація, яка містить загрозливі особливості для українського суспільства. Критичний спад народжуваності й високий рівень смертності, а також захворюваності та інвалідності людей призвели до того, що катастрофічно зменшується населення. На 1 липня 2013 року в Україні за даними Держкомстату проживало 45 мільйонів 469 тисяч 812 людей. Населення зменшується виключно за рахунок природного скорочення (101,5 тис. ), яке не перекриває незначний міграційний приріст населення (26 тис. осіб) [13].

Для природного відтворення населення потрібно кожній жінці репродуктивного віку народити троє дітей. Особливістю демографічної кризи України є те, що вона відбувається на тлі старіння населення всіх регіонів – у середньому кожна п’ята економічно активна особа – старша 50 років, а кожна 14 – старша працездатного віку.

Забезпечення молодих людей, які здобули професійно-технічну або вищу освіту, першим робочим місцем — виразна ознака соціальної спрямованості державної політики. Дані проблеми можуть бути вирішені за допомогою цілеспрямованої профорієнтаційної роботи закладів освіти, державної служби зайнятості та роботодавців, що сприятимуть правильному вибору професії та наближатимуть збалансованість попиту і пропозиції робочої сили на вітчизняному ринку праці, а також створення конкурентних переваг вітчизняного ринку праці.

За даними Державної служби статистики України, у середньому за І квартал 2013 року чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років, у порівнянні з відповідним періодом 2012 року, збільшилася на 44,2 тис. осіб та становила 20,1 млн. осіб.

Зростання чисельності зайнятого населення відбулося за рахунок сільського населення – на 140,8 тис. осіб, а у міській місцевості чисельність зайнятих зменшилася на 96,6 тис. осіб. За статевою ознакою, зростання зайнятості населення спостерігалося серед чоловіків (на 150,4 тис. осіб), в той же час серед жінок зазначений показник зменшився на 106,2 тис. осіб.

Рівень зайнятості населення зріс з 58,8% у І кварталі 2012 року до 59,3% у І кварталі 2013 року. Зростання цього показника спостерігається серед сільського населення, а також серед чоловіків. У міських поселеннях та серед жінок рівень зайнятості дещо знизився (відповідно, на 0,1 та 0,2 в.п.).

Зростання рівня зайнятості відбулося в усіх регіонах. Найвищий рівень зайнятості спостерігався у містах Києві (63,8%) та Севастополі (63,3%), в Дніпропетровській області (61,2%), в АР Крим (61,1%), а найнижчий - в Івано-Франківській області (53,8%).

Середньооблікова кількість штатних працівників в середньому по Україні у червні 2013 року зменшилася на 431 тис. осіб та становила 10 млн. 164 тис. осіб. Скорочення спостерігалося в усіх регіонах України.

В адміністративних відпустках без збереження заробітної плати у І кварталі 2013 року перебувало 72,9 тис. осіб (0,7% середньооблікової кількості штатних працівників), що на чверть менше, ніж у відповідному періоді 2012 року. Кількість працюючих у режимі неповного робочого дня (тижня) у І кварталі 2013 року збільшилася, у порівнянні з відповідним періодом 2012 року, на 43,1 тисячі та становила 565,7 тис. осіб (5,5% середньооблікової кількості штатних працівників).

Чисельність безробітних в середньому за І квартал 2013 року зменшилася на 89,1 тис. осіб і становила 1,8 млн. осіб. Зменшення чисельності безробітних відбулося серед міського (на 67,5 тис. осіб) та сільського населення (на 21,6 тис. осіб), а також спостерігалося серед чоловіків (на 132,8 тис. осіб), в той же час серед жінок зазначений показник збільшився (на 43,7 тис. осіб).

Рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 8,4% до 8,0% економічно активного населення. Рівень безробіття скоротився серед чоловіків (з 10,4% до 9,3%) та зріс серед жінок (з 6,2% до 6,7%). У сільській місцевості рівень безробіття знизився з 9,0% до 8,6%, а у міських поселеннях - з 8,2% до 7,8% економічно активного населення.

У І кварталі 2013 року рівень безробіття в Україні залишається нижчим, ніж в країнах Європейського Союзу, де він становив 11% (зокрема, в Греції та Іспанії – 27%, Хорватії – 18%, Португалії – 18%, Словаччині – 15%, Ірландії – 14%, Латвії – 12%).

Всього послугами державної служби зайнятості у січні-липні 2013 року скористалися майже 1,3 млн. громадян, з них отримали роботу за направленням центрів зайнятості – 488,0 тис. осіб. До участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру залучено 125,1 тис. осіб.

Статус зареєстрованого безробітного у січні-липні 2013 року мали 1,1 млн. осіб, у тому числі 550,8 тис. осіб отримали статус безробітного з початку року. У січні-липні п. р. за направленням державної служби зайнятості працевлаштовано 320,0 тис. осіб, з числа зареєстрованих безробітних, що на чверть більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

Рівень працевлаштування безробітних в середньому по Україні зріс з 26,7% у січні-липні 2012 року до 30,3% у січні-липні 2013 року. Кількість безробітних, які отримали допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, збільшилася з 7,0 тис. осіб до 8,8 тис. осіб.

Чисельність працевлаштованих безробітних на нові робочі місця, за яких здійснюється компенсація єдиного внеску роботодавцям – 1,2 тис. осіб. Проходили професійне навчання за направленням центрів зайнятості 142,5 тис. безробітних, що на 3,7 тис. осіб більше, ніж у січні-липні 2012 року.

У громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру взяли участь 122,8 тис. безробітних, зокрема 39,6 тис. осіб залучено до громадських робіт. Станом на 1 серпня 2013 року мали статус безробітного 451,5 тис. осіб, з них отримували допомогу по безробіттю – 353,5 тис. осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю у липні 2013 року становив 1 133 грн. [13].

Позитивна динаміка спостерігається у всіх регіонах. Найвищою питома вага вакансій із заробітною платою, вищою за мінімальну, була в Одеській (95,0%), Івано-Франківській (94,5%), Донецькій (93,6%) областях, а найнижчою – у Кіровоградській (68,9%) та Чернівецькій (63,9%) областях.

Забезпечено зростання на 26,7% кількості безробітних, працевлаштованих за направленням Державної служби зайнятості (зі 252,6 тис. до 320,0 тис. осіб). Позитивну динаміку досягнуто в усіх регіонах, зокрема у Херсонській, Одеській, Дніпропетровській, Луганській областях чисельність працевлаштованих безробітних зросла більш ніж на третину, у Закарпатській, Донецькій областях – майже на 50%, у Івано-Франківській області, м.Києві - понад 50%, а у Запорізькій області – цей показник сягнув 61%.

У результаті прискорення працевлаштування громадян, загальна тривалість зареєстрованого безробіття скоротилася на 14 днів (зі 163 днів до 149 днів). Скорочення цього показника відбулося в усіх регіонах. Найнижчою тривалість зареєстрованого безробіття була в Одеській області та м. Севастополі, найвищою – у Житомирській, Чернівецькій та Миколаївській областях.

За сприяння державної служби зайнятості у січні-липні 2013 року:

Ø отримали роботу - 488,0 тис. осіб, з них 320,0 тис. зареєстрованих безробітних;

Ø брали участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру – 125,1 тис. осіб, з них 122,8 тис. зареєстрованих безробітних;

Ø проходили професійне навчання – 142,5 тис. безробітних;

Ø працевлаштовано шляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності – 8,8 тис. осіб.;

Ø працевлаштовано безробітних на нові робочі місця, за яких здійснюється компенсація єдиного внеску роботодавцям – 1,2 тис. осіб.;

Ø кількість осіб старше 45 років, які отримали ваучер на навчання – 5,4 тис. осіб, у т.ч. безробітні – 2,5 тис. осіб.

Станом на 1 серпня 2013 року кількість зареєстрованих безробітних становила 451,5 тис. осіб, з них отримували допомогу по безробіттю – 353,5 тис. осіб, проходили професійне навчання – 16,2 тис. безробітних, брали участь у роботах тимчасового характеру – 2,8 тис. осіб.

Серед зареєстрованих безробітних: жінки – 254,6 тис. осіб (56,4%); молодь – 189,0 тис. осіб (41,9%); особи, що проживають у сільській місцевості – 165,3 тис. осіб (36,6%); особи, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню – 161,7 тис. осіб (35,8%)[17].

Отже, першочергове завдання для українського ринку праці– перейти від моделі з дешевою робочою силою до моделі з високим рівнем оплати та ефективною працею, яка побудована на якості продукції і продуктивності праці, що призведе до збільшення доходів місцевих бюджетів, збільшення відрахувань до Пенсійного фонду, зменшення трудової міграції. Для того, щоб розширити зайнятість та поліпшити її якість, подолати високе безробіття, зменшити соціальне та економічне напруження в Україні, вирішальним моментом державної політики зайнятості повинен бути добре зважений вибір заходів у поєднанні з макроекономічною, політичною та соціологічною політикою держави.

Поиск по сайту: