Розділ 2. Структура і механізм функціонування ринку праці

Необхідним компонентом змісту ринку праці є його структура. Структура ринку праці - це його будова і внутрішня форма організації, що виступає як єдність стійких взаємозв'язків між його елементами.

З одного боку, ринок праці є одним з ринків економічних ресурсів. З іншого боку, сам ринок праці варто розглядати як систему - сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою й утворюють певну цілісність, єдність.

Оскільки ринок праці має свою структуру, то сутність ринку визначають: 1) суб'єкти; 2) об'єкти; 3) суб'єктно-об'єктні відносини.

У ролі суб'єктів виступають юридичні і фізичні особи. Структура суб'єктів ринку праці багатогранна і неоднорідна. У ній виділяють роботодавців, найманих робітників, державу, тощо. Наймані робітники виступають на ринку з пропозицією своєї робочої сили. Вони можуть бути згруповані різними способами: працездатне, економічно активне, зайняте населення, тощо. Роботодавці - це юридичні і фізичні особи, що використовують найманих робітників у своїй господарській і іншій діяльності.

Роботодавці пред'являють попит на товар робоча сила. Ще одним найважливіший суб'єктом ринку праці є держава, у задачі якого входить регулювання відносин між роботодавцями і найманими робітниками, проведення активної чи пасивної політики на ринку праці з метою зм'якшення проблеми безробіття.

Свої функції держава виконує через інфраструктуру ринку праці - мережу фондів, центрів зайнятості (бірж праці), центрів підготовки і перепідготовки, підвищення кваліфікації, тощо. Головним інституціональним елементом інфраструктури ринку праці є спеціальна державна служба зайнятості.

Об'єктом ринку праці є специфічний товар - робоча сила (здатність до праці). Носіями робочої сили є живі люди, що наділені людськими якостями, тому ціна робочої сили являє собою не лише різновид ціни на економічний ресурс, але ціну соціального престижу, благополуччя працівника.

Не існує єдиного підходу щодо визначення структури ринку праці. Так, Васильченко В. С, Василенко П. М. до елементів, за допомогою яких функціонує ринок праці відносять: товар — він виступає у формі робочої сили; ціна, яка виступає у формі заробітної плати; попит, який визначає потребу країни, галузі, регіону, фірми в робочої силі; пропозиція, тобто чисельність і структура наявних трудових ресурсів. Позитивним у визначенні є врахування товару як елементу ринку праці, що визначає необхідність його якісного визначення [25, с. 29].

Інші автори до основних елементів ринку праці відносять попит та пропозицію робочої сили, ціну праці та конкуренцію. згідно з більш розширеним підходом, до основних елементів ринку праці крім попиту і пропозиції, ціни робочої сили та конкуренції відносять також кон'юнктуру, вартість робочої сили та її резерв.

Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.

Попит на ринку праці (рис 2.1) — платоспроможна потреба суспільства в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічно системи, формуючи властиву для не організацію зайнятості на ринку праці. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами, визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця.

Рис. 2.1. Крива попиту на працю

де, W – заробітна плата, L – чисельність працівників, D – попит на працю

Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:

1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;

2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність –кількість часу яку витрачають на виробництво одиниці продукції);

3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;

4) втілення нових технологій;

5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.

Попит на працю (як і на інші ресурси) залежить від попиту на товари і послуги, тобто є похідним від попиту на товари. Крім того, попит на працю залежить від її продуктивності. У цілому, чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї.

Пропозиція на ринку праці (рис. 2.2) — це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робоча сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.

де, W – заробітна плата, L – чисельність працівників, S – ппропозиція праці

Рис. 2.2. Крива пропозиції праці

Визначальним економічним мотивом пропозиції робочої сили є рівень заробітної платні (W): чим він вищий, тим більша її пропозиція. Але це збільшення відбувається до певного моменту, що пов’язано з домінуванням потреб вищого порядку (потреб вільного часу, розваги, дозвілля тощо). Тому крива пропозиції робочої сили матиме такий вигляд:

Умови формування пропозиції: у разі підвищення заробітної плати діє «ефект заміни»: працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля заради збільшення робочого часу, якщо ціна його праці забезпечує йому більше переваг; збільшуючи свій робочий час, працівник витрачає більше енергії на кожну додаткову одиницю робочого часу, тобто граничні витрати праці зростають. Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати індивід погодиться працювати більше; підвищення заробітної плати створює «ефект доходу». Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу плату, більше цінує дозвілля. Але для нових працівників працює «ефект заміни».

Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо [9, с. 102].

Кон'юнктура ринку праці— це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових структури ринку праці, що залежить від: стану економіки (піднесення чи спад); галузевої структури господарства; рівня розвитку технічної бази, добробуту (рівень доходів населення, в тому числі подушний); розвитку ринку товарів, послуг, житла, цінних паперів; стану соціальної і виробничої інфраструктури; ступеня розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв'язків (галузевих і територіальних); демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних та інших факторів.

Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною - певним рівнем заробітної плати (рис.2.3).

Рис. 2.3. Рівновага ринку праці

Підвищення заробітної плати вище рівноважного рівня приведе до безробіття, оскільки працівники погодяться виконувати більший обсяг роботи, а значить, наймати нових при розширенні виробництва недоцільно. Зниження заробітної плати приведе до нестачі працівників. Це можна пояснити тим, що мало робітників матимуть бажання продавати свою робочу силу за таку заробітну плату. В умовах вільної конкуренції рівновага постійно порушується і виникає безробіття.

Серед закладів інфраструктури ринку праці слід назвати біржу праці, рекрутингові агентства, компанії з найму персоналу тощо. В Україні функції біржі праці виконує Державна служба зайнятості в обов'язки якої входить:

- аналіз і прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу, інформування населення й державних органів управління про стан ринку праці;

- консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій чи уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості;

- реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і грошової;

- участь у підготовці перспективних і поточних державної та територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробітгя [18, с. 85].

Поиск по сайту: