Географічні відкриття греків

Лабораторне заняття 16

Географічні уявлення в давніх цивілізаціях,

Античному світі та середньовіччі

Мета: сформувати уявлення про систему географічних знань у давніх народів; значення античного періоду в історії пізнання Землі.

Необхідні матеріали: географічні атласи, настінна фізико-географічна карта світу, кольорові олівці, фломастери, лінійка, довідкова література.

лово “географія” у перекладі з грецької мови означає “землеопис”. Але ще задовго до того, як виникла писемність, а географія перетворилась у науку, людина почала робити свої перші географічні відкриття.

1. Для того, щоб здобувати засоби для існування і відчувати себе у безпеці на власній території, первісна людина повинна була пам’ятати усі її прикмети, де можна зібрати ягоди та корінці, а також остерігатись хижих тварин. У його голові з часом складалась “розумова карта” території племені, де він жив. Її відтворювали у скельних малюнках, де вказувались річки, дороги, місця мисливства та рибалки.

2. Розселення людей, що відбувалось протягом тисячоліть, призвело до освоєння нових територій. Значні за протяжністю походи сприяли розширенню географічного кругозору людини. Обмін різноманітними товарами вимушує людину включати до своєї “розумової карти” території своїх партнерів.

3. Із розвитком знань про територію і досвіду їх, графічного вираження у первісних людей виробляються свої специфічні засоби орієнтування. Для цього вибираються річки та хребти (у лісових жителів), по сторонам світу, морських течіях, постійних напрямках вітру (у степових та приморських територіях).

4. Накопичення географічних знань, отриманих під час безпосереднього освоєння територій, у доісторичні, безписьмові часи, відбувалось у вигляді усної передачі даних (легенди, розповіді).

Завдяки цьому ми можемо представити географічних кругозір найдавніших цивілізацій Землі: Ассирії, Єгипту, Індії, Фінікії та Китаю.

Географія у стародавньому Єгипті

1. Про географію у Єгипті вчені довідались по ієрогліфічним надписам на різноманітних спорудах, табличках зі слонової кістки і папірусах, які свідчили про військові походи та торгівлю, землеробство у долині Нілу й збір податків. Значне місце у цих надписах займають відомості про місцевості та народи, що їх населяли.

2. Знайомство єгиптян із довкіллям розтягнулось на сторіччя. Причина: довгі перерви між походами до віддалених країн. За цей час географічні знання втрачались, і багато територій відкривались заново.

3. Вийшовши до берегів Червоного моря, єгиптяни приступили до освоєння морського шляху вздовж берегів Африки до країни Пунт (сучасні Сомалі та Йемен), звідки вони везли ароматичні смоли.

Географія у давньому Китаї

1. Як і в інших державах того часу географічні відомості здобувались переважно у військових походах та торгівельних заходах.

2. У IV – початку III ст. до н.е. у Китаї почали з’являтись твори, повністю присвячені географії (у першій половині III ст. до н.е. анонімний географ царства Цинь склав перший опис значного регіону).

3. Судячи з даних китайських хронік, вже у XI-VIII ст. до н.е. при виборі місць для побудови фортець з’являлись карти сприятливих ділянок.

4. Точність контурів китайських карт дозволяє завбачити, що їх створювали на основі безпосередніх зйомок на місцевості. Головним інструментом служив компас (III ст. до н.е.).

Географічні відкриття греків

Географічні здобутки у древніх греків та римлян знаходились на досить високому рівні. Це вже була система географічних знань, а не розрізнені відомості.

Останні сторіччя до нашої ери і перші нашої стали часом осмислення географічного матеріалу, накопиченого давніми цивілізаціями.

Основоположником давньогрецького природознавства вважається Фалес із Мілету (VI ст. до н.е.). Він першим ввів ряд понять, таких як “горизонт” і “сторони світу”. Створення першої карти на основі орієнтування до сторін світу приписується Анаксимандру.

Мілетські географи ввели до вжитку також поняття “частини світу” (Асія, Європа). Гекатеєм Мілетським виділялась ще одна частина світу – Лівія (Африка).

1. Ідея кулеподібності Землі була вперше висунута Парменідом з Елеї (540-470 р. до н.е.), що було продуктом візуального філософствування. Його обґрунтування отримано у Евдокса з Кніду й Аристотеля зі Стагіри. Їх доведення складаються у тому, що при затемненні Місяця земна тінь має форму кола; при підйомі на гору кругозір розширяється, при рухові спостерігача на південь чи північ відбувається зміна панорами відносно горизонту. Використовуючи елементарні інструменти, олександрійський вчений Ератосфен із Кірени (III-II ст. до н.е.) провів перше, але досить точне вимірювання великого кола земної кулі – 39 690 км (сучасні дані – 40 076 км). Пізніше на межі II-I ст. до н.е., Посідоній проводить нові дослідження окружності Землі, що склала 180 000 стадій. Це була помилка у бік зменшення, що відіграла значну роль в історії Великих географічних відкриттів.

2. Поділ Землі на зони вперше проведено Гіппархом (II ст. до н.е.). Розділивши найбільшу паралель на 360 частин, він відобразив градусну мережу і виділив у межах заселеної землі 12 кліматів (від грец. “кліма” – ухил).

3. Іншою, визначною ідеєю античної географії є думка про єдність та неперервністьСвітового океану, що вперше була запропонована Аристотелем, а потім розвинена Ератосфеном.

4. Картографічні твори греків формувались на досить примітивних уявленнях про форму Землі (Фалес вважав Землю плоским диском, плаваючим у воді; його учень Анаксимандр, вважав, що Земля представлена циліндром, що висить у просторі).

Поиск по сайту: