Зупинка № 4. Площа Ринок № 14. Будинок Массарі.

Будинок – збудований у 1589 р., (арх. П. Римлянин, П. Щасливий) перебудований у ХІХ ст . На фасаді над входом герб Венеціанського консула Антоніо Массарі. Крилатий лев Святого Марка спирається на Євангеліє. Згідно з переказами мощі Святого Марка під час захоплення Візантії було перенесено до Венеції. Виготовлення герба на фасаді датується 1600 роком.

Зупинка № 5. Площа Ринок, 4 – „Чорна кам’яниця”

Чорна кам’яниця, житловий будинок № 4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам’ятка. Збудована 1577 р. (замовник– Томасо Альберті) арх. П. Красовським у стилі ренесансу. У 1875–1877 рр. відновлено аттик і портали, 1884 надбудовано 4 поверх. Фасад і наріжні пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам’яниці тепер міститься історичний музей.

Першим власником цієї кам’яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва і тому її називали Київською. У кінці XVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського і вже у XVII столітті кам’яниця називалася „докторівською”. Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам’яна лавочка, на якій сидів охоронець.

Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам’яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. Таємничість цієї кам’яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковику внаслідок багаторічного опалення кам’яниці.

На фасаді вміщено гмерк (міщанський герб власників будинку). Посередині смерку зображений лев, який стоїть на мурах, в лапі він тримає меч.

Гмерки міщан

У другому виданні монографії про львівське міщанство й патриціат В. Лозінський опублікував зображення ще 110 гербів львівських міщан, зокрема, Н. Айхінґера, Й. Алембека (з публікації Старовольського і з вежі старої ратуші), М.-Н. Анчевського(з кам’яниці на Ринку), Ансеріна (зі старої ратуші), А. де Валетарііса (з документа), Аттаванті (з печатки) та ін. Як зауважує автор, він не претендує на жодні наукові узагальнення, залишаючи їх спеціальним дослідникам. Разом із тим, В. Лозінський зробив кілька висновків: 1. Міщанські гербики мають німецьке походження і були принесені до Львова вже першими німецькими колоністами (німецький каменярський тип – лінійна комбінація чи монограмне поєднання літер), за прикладом котрих пішли й польські міщани. 2. Поряд із ними побутували й місцеві гербики, близькі до шляхетських чи запозичені з шляхетської геральдики. Це образи з тваринного, рослинного світу, предмети. 3. Поступово ці герби змінюють вигляд. Однак автор не подав гербів міщан-українців (хоча в книзі є репродукція натрунного портрета М. Красовського з його гербом), греків та ін. Гмерки оздоблені міфологічними й літературними постатями: зображеннями геральдичного галицького лева, папуги, равлика, чорта. Символіка згаданих печаток відрізнялася від шляхетської. З одного боку, вона булла продовженням каменярських знаків і ремісничих клейм, що базувалися на прямих і навскісних рисках, з іншого, використовувала також зображення рослин, тварин і різних предметів.

Поиск по сайту: