Корпоративна геральдика

Довідкові дані про екскурсію

Територія:: Львів у межах історичної забудови XV–ХХ століть.

Територія центральної частини Львова та львівських передмість, вулиці та окремі споруди громадської та житлової забудови, яких розташовані гербові знаки, смерки та інша символіка.

Мета екскурсії: ознайомити учасників екскурсії з місцями, що пов’язані з розташуванням гербів Львова, шляхетських родин, установ, ремісничих цехів, громадських та державних установ, які існували у Львові протягом останніх 500 років.

Засоби реалізації: розповідь про окремі споруди, вулиці, пам’ятники, меморіальні дошки на території Львова, використовуючи матеріали, зібрані на основі різноманітних джерел, літератури, з використанням архівних та сучасних фотографій.

Завдання: сприяти вивченню учнями та учасниками екскурсій основ допоміжної історичної науки – геральдики на прикладі символічних геральдичних знаків: зображення тварин, рослинного орнаменту, знакових символів, поглибити свої знання у вивченні історії рідного краю та видатних людей Західної України. Цей екскурсійний маршрут сприятиме розвитку уваги, поваги до історичного минулого, розширює між предметні зв’язки і може використовуватися для гурткової роботи та організації навчальної практики.

Коло учасників: учні, студенти, вчителі, широкий загал любителів історії та архітектури Львова.

Маршрут екскурсії: комбінований пішохідно-автобусний маршрут в межах міста. Можуть бути використані маршрути трамваю №№ 1, 9, 2, 7, 6.

Тривалість: 3-4 години

Сезонність: весна, літо, осінь

Вступ

В геральдиці немає випадкових символів. Кожна деталь родинного герба, годла професійних об’єднань, організацій, міст і держав має значення. Багато елементів не можна було "домальовувати" за власним бажанням, адже вони означали привілеї, нагороди, тобто те чим міг гордитися рід чи громада міста. З бігом часу герби видозмінюються, збагачувалися новими деталями. В такий спосіб геральдичні символи можуть розказати довгу та цікаву історію, що закодована в образах, деколи фантастичних, але майже завжди незрозумілих пересічним людям.

Довідковий матеріал

Герб (пол. herb від нім. Erbe – спадщина) – емблема, усталений відповідно до законів геральдики відмітний символічний знак (зображення) що належить державі, населеному пункту, дворянському роду або окремій особі. Герб зображають на прапорах, хоругвах, монетах, печатках, документах, тощо. Вивченням гербів і їх історії займається геральдика. Упорядкованою збіркою гербів є Гербовник. Усний або письмовий опис герба називають блазоном.

Прототипи гербів беруть початок із давніх часів, коли люди на скелях, стінах печер робили різні символічні зображення сонця, води, вогню тощо. Так, символом Шумерських держав був орел із левиною головою, Афін – сова, Стародавнього Риму – орел.

Власне герби виникли в добу хрестових походів і набули дальшого вдосконалення з розвитком феодального устрою. Найраніше свідчення герба – емалевий малюнок з могили Жоффруа Плантагенета, графа Анжу і Мена у Франції, що зображає самого Жоффруа з гербовим щитом, де на блакитному полі зображено ймовірно чотирьох золотих левів на дибах (точне число левів було важко визначити за положенняv, в якому намальований щит). Граф був зятем Генріха I, короля Англії, що правив в 1100–1135 роках, який, згідно хроніці, і подарував йому цей герб.

Одним із перших англійських королів, що мали особистий герб, був Річард I Левине Серце. Його три золоті леопарди (леви) в геральдиці використовували всі королівські династії Англії.

Спочатку герб давав змогу закутим у броню лицарям під час бою пізнавати один одного. Пізніше гербами стали користуватися й у мирні часи та передавали їх нащадкам як ознаку роду, не обов'язково аристократичного.

Герби синів

Оскільки всі сини мають право успадковувати герб батька, в їх герби включаються особливі маркери – бризури, обслуговуючі поняття „cadency” – молодших гілок в генеалогії, і вказуючи на положення сина в сім’ї. Маркерами служать не спеціально створені, а стандартні геральдичні фігури, які можуть використовуватися не тільки як маркери:

· при живому батьку (носієві родового герба) його старший син поміщає в свій герб знак „label”, також званий „титлом” або „турнірним коміром”, хоча походить він, ймовірно, від деталі кінської збруї. Це дуже стара відзнака, що використалася князями королівської крові. „Label” Т-подібний формою, але не з одним, а з трьома або більш зубцями. Кількість зубців не обов’язково повинна щось означати, але вважалося, що фігура з трьома зубцями повинна розташовуватися на щиті спадкоємця при живому батьку, з п’ятьма зубцями – при живому дідові, з сім’ю – при живому прадідові;

· другий син має в своєму гербі знак „crescent” – півмісяць. Він потрапив в геральдику з хрестових походів і вважався дуже почесним знаком, особливо у французьких хрестоносців;

· третій син повинен був помістити в герб „mullet” – п’ятикутну зірку;

· четвертий син позначався знаком „martlet” – міфічним птахом-вісником;

· п’ятий син мав в гербі „annulet” – невелике кільце;

· шостий син – „fleur-de-lis” – геральдичну лілію;

· сьомий позначався знаком „rose” – трояндою;

· восьмий син позначався хрестом „Cross Moline”, названим так через подібність з деталлю млинового механізму. Це хрест з роздвоєними і завитими кінцями;

· дев’ятий син позначався знаком „Octofoil” – восьмипелюстковою квіткою.

Корпоративна геральдика

Разом з індивідуальною геральдикою, в середньовіччі отримали розвиток та інші її напрями, зокрема корпоративне. Міські ремісники і торговці створювали гільдії, що реєструвалися як „юридичні особи” і забезпечували себе відповідно гербами. Було прийнято, що члени гільдії носили одяг геральдичних кольорів своєї асоціації – особливі лівреї. На корпоративні герби поміщалися головним чином знаряддя праці. Аптекарі зображають на гербах ваги і ланцет, гвоздарі – молоток і цвяхи, колісники – колеса, виготівники гральних карт – символи карткових мастей. Крім того, в корпоративних гербах зустрічалися зображення святих покровителів відповідних ремесел. Корпоративні герби називали гмерками.

Геральдичні корони

Корона поміщається на шолом або, як в державних гербах, прямо над щитом (наприклад, княжа корона в гербі Ліхтенштейну). Корона вказує на положення її власника в суспільній ієрархії та титул володаря герба.

Спочатку корони поміщали тільки на гербах суверенів. Як правило, корона на гербі монарха повторювала своїм виглядом оригінал. Інші шляхетські корони (Герцогські або князівські, графські, баронські і прості шляхетські), які з’явилися пізніше, в кожній європейській країні були однаковими в межах одного титулу, і мало відрізнялися одна від одної в різних країнах. Так:

· у Німеччині, геральдика якої справила значний вплив на центральноєвропейську геральдику, графська корона має дев’ять зубців з перлами на кінцях, баронська – сім, а проста шляхетська – п’ять;

· в Речі Посполитій шляхетська корона, покладена на шолом, символізує рівність шляхти, хоча деколи це правило порушувалось і використовувалися рангові, в основному німецькі, корони. Князівські герби з самого початку вінчалися червоними шапками, підбитими горностаєм.

У церковній ієрархії корони заміняли капелюхами з китицями, розміщеними на декоративно заплетених шнурках. Причому, кожний сан мав не тільки відповідний колір капелюха: червоний – у кардиналів, зелений у архієпископів та єпископів, фіолетовий – у папських прелатів, але й усталену кількість китиць: у гербі архієпископа, наприклад, зображали капелюх з десятьма китицями, а у гербі єпископа – з шістьма.

Стінні корони, складені з кріпосних башт і стін, поміщаються в міських гербах.

Звичай прикрашати шолом короною з’явився у лицарів в XV столітті. Шоломи з коронами носили під час турнірів, особливо в Німеччині, де увінчаний короною шолом вважався ознакою дворянства. Використання корони для прикраси щита і як гербова фігура прийшло, ймовірно, від монет – при французькому королеві Филипі VI почали чеканити монети, на зворотному боці яких зображалася корона. Тоді тільки королі поміщали корони в свої герби, але з розвитком феодалізму навіть найдрібніші феодали почали носити корони і прикрашати ними герби. Дуже часто корона не є знаком належності до королівської або княжої родини, а виконує чисто декоративну функцію. Ця геральдична корона, або діадема, поміщається на шолом як нашоломок, підтримує сам нашоломок замість бурлета , або разом з ним, розташовуючись зверху.

Шолом

Важливою частиною герба є шолом, хоча і з’явився він лише в XIV столітті. Шолом поміщається над щитом. В геральдичних системах Західної Європи існували різні типи шоломів, що залежали від титулу чи звання власника герба. Навіть положення шолома – пряме, повернуте вправо чи вліво – мало відповідати усталеним правилам.

· У гербі французьких королів шолом був золотим, розташовувався прямо і мав підняте забрало, бо його володар мусив все бачити і знати. На герцогських і князівських гербах шоломи були срібні з позолотою і розташовувалися також прямо. Маркізи також мали право на розміщений у фас шолом, але уже з чистого срібла. На графському гербі срібний шолом повертали на три четверті вправо. Не титулована шляхта мала сталеві шоломи, цілком повернуті вправо. У бастардів (дітей, якій народилися по за шлюбом) на гербах шоломи були повернені вліво і мали опущене забрало;

· В англійській геральдиці золотий шолом з гратчастим забралом, повернений прямо був для гербів суверенів і принців королівської крові. Срібний шолом із золотим гратчастим забралом, повернений геральдичне праворуч – для перів. Срібний шолом з піднятим забралом, повернений прямо – для баронетів і лицарів. Срібний турнірний шолом, повернений геральдичне праворуч – для есквайрів і джентльменів.

Нашоломники

Шоломи прикрашалися нашоломниками або клейнодами. Крім чисто психологічного фактора (клейноди мали лякати коней противника), вони допомагали уникати трагічних помилок під час бою – дозволяли розпізнавати лицаря, обличчя якого було закрите забралом. Спочатку для клейнодів використовували пір’я страусів чи павичів, роги звірів тощо. У ХІІІ столітті були модні фігури людей та тварин, виготовлені з легких матеріалів: шкіри, дерева, пергаменту. Та з часом, у зв'язку з незручністю таких нашоломників у бою, їх стали вживати тільки на турнірах, а ще пізніше – лише у гербах. Часто в клейнод переносилися головні фігури з герба. Так в клейноді герба Сас поміщено стрілу, Леліви – півмісяць та зірку тощо. Зустрічаються герби з декількома шоломами, що мають різні нашоломники. Головні типи нашоломників такі:

· Роги;

· Крила;

· Пір’я і прапори;

· Природні фігури (людини або тварин);

· Штучні фігури;

· Щитові дошки;

· Головні убори.

Поиск по сайту: