ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 6 страница

Обов'язки, що випливають із патенту. Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добро­совісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Примусове відчуження прав на винахід, корисну модель чи про­мисловий зразок. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 24 Закону України «Про охо­рону прав на промислові зразки», якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок, крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні про­тягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про ви­дачу патенту або від дати, коли використання об'єкта було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використову­вати об'єкт, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання. Якщо власник патенту не доведе, що факт невико­ристання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка зумовле­ний поважними причинами, суд виносить рішення про надання до­зволу заінтересованій особі на використання об'єкта з визначенням

обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку ви­плати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патен­ту надавати дозволи іншим особам не обмежується.

Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл на використання вина­ходу, корисної моделі чи промислового зразка власнику пізніше вида­ного патенту, якщо об'єкт останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може ви­користовуватися без порушення прав власника раніше виданого патен­ту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання об'єкта власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше ви­даного патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання досягнення, що охороняється пізніше виданим па­тентом.

Із метою забезпечення здоров'я населення, оборони держави, еко­логічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу чи корисної моделі визначеній ним особі без згоди власника патенту (де­клараційного патенту) у разі його безпідставної відмови у видачі лі­цензії на використання об'єкта. При цьому: 1) дозвіл на таке викорис­тання надається, виходячи з конкретних обставин; 2) обсяг і тривалість такого використання визначаються метою наданого дозволу, і у ви­падку напівпровідникової технології воно має бути лише некомерцій-ним використанням органами державної влади чи виправленням анти­конкурентно! практики за рішенням відповідного органу державної влади; 3) дозвіл на таке використання не позбавляє власника патенту права надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі); 4) право на таке використання не передається, крім випадку, коли воно передається разом із тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання; 5) використання дозволяється переважно для забезпечення потреб внутрішнього ринку; 6) про на­дання дозволу на використання винаходу (корисної моделі) власнику патенту надсилається повідомлення одразу, як це стане практично можливим; 7) дозвіл на використання відміняється, якщо перестають існувати обставини, через які його видано; 8) власнику патенту спла­чується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі).

Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на ви­користання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок виплати винагоро-

Розділ VI. Право інтелектуальної власності

Глава 27. Патентне право

ди власнику патенту можуть бути оскаржені в судовому порядку. Спо­ри щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника, перед­бачені ст. 470 ЦК, ст. 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Право попереднього користувача. Будь-яка особа, яка до дати по­дання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підго­товку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Таким чином, права у попереднього користувача виникають при наявності у сукупності кількох обставин. По-перше, повинно бути два тотожних рішення, одне з яких реально готується до застосування чи використовується без закріплення виключних прав на нього, а на інше видано охоронний документ відповідно до законодавства України. По-друге, заявлений на патентування об'єкт був практично використаний іншою особою чи остання здійснила значну і серйозну підготовку до такого застосування. Тобто тільки факт паралельного створення твор­чого досягнення не породжує аналізованого права. По-третє, перед­бачені законодавством дії (застосування чи підготовка до нього) повин­ні мати місце до дати подачі до Установи заявки або, якщо заявлений пріоритет, до дати її пріоритету. У випадку здійснення цих діянь у пе­ріод між подачею заявки і видачею патенту аналізоване право не ви­никає. По-четверте, таке використання повинне здійснюватися тільки в інтересах діяльності особи, яка претендує на виникнення права. По-п 'яте, необхідна добросовісність застосування тотожного рішення чи приготування до нього. Наприклад, таке досягнення повинне бути створене в результаті самостійної паралельної творчої роботи чи ді­яльності інших осіб, але обов'язково незалежно від патентовласника.

По-шосте, факт використання чи готування до використання повинен мати місце на території України. Застосування об'єкта за межами нашої країни не є підставою для придбання аналізованого права, оскільки у зв'язку з територіальною сферою дії охоронного документа особа, що використовувала тотожний результат за межами країни патентуван­ня, може безперешкодно продовжувати там таке застосування.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, викорис­тання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка: 1) в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іно­земної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, по­вітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу; 2) без комерційної мети; 3) з науковою метою або в порядку екс­перименту; 4) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та виплатою йому відповідної компенсації.

Також не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу (принцип вичерпання прав).

Так само не визнається порушенням прав, що випливають з патен­ту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи вве­дений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до за­конів або за згодою сторін. Спори щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку.

__ § 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроко­во за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить

Розділ VI. Право інтелектуальної власності

Глава 27. Патентне право

умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 466 ЦК). Підстави припинення дії патенту передбачені ст. 32 За­кону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 24 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

По-перше, власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. Однак не допускається повна або часткова відмова від патенту на винахід без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчують­ся патентом.

По-друге, дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір за під­тримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії, почи­наючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначе­ного збору має надійти до Установи щодо винаходів і корисних моде­лей — не пізніше 4 місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту, а стосовно промислових зразків — одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року дії патенту за умови сплати збору щодо вина­ходів і корисних моделей протягом його останніх 4 місяців, а стосовно промислових зразків — 2 місяців.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений щодо винаходів і корисних моделей протягом 12 місяців, а стосовно промислових зразків — 6 місяців після закінчення встанов­леного строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється. Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа публікує у своєму офі­ційному бюлетені інформацію про припинення дії патенту. Збір за підтримку чинності патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель не сплачується.

У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелек­туальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок ці об'єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою

особою, за винятками, встановленими законом. Якщо у зв'язку з до­строковим припиненням чинності виключних майнових прав інте­лектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на використан­ня цих об'єктів, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 467 ЦК).

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інте­лектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення (ст. 468 ЦК).

Підстави визнання патенту повністю чи частково недійсним перед­бачені ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу, ко­рисної моделі чи промислового зразка умовам патентоздатності; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) чи у сукупності сут­тєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення порядку патентування винаходу чи корисної моделі в іно­земних державах; г) видачі патенту внаслідок подання заявки з пору­шенням прав інших осіб.

З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка осо­ба за умови сплати збору може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу чи корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту, про що Установа по­відомляє у своєму офіційному бюлетені.

тшшшшшшттшшт § 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземних державах

Оскільки права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки мають територіальний характер, тобто поширюються на територію держави, яка визнала їх такими, то з метою правової охорони в інших

Розділ VI. Право інтелектуальної власності

Глава 27. Патентне право

країнах необхідно одержувати охоронний документ, який би надавав права саме на цій території.

Специфіка об'єктів патентного права обумовлює різний підхід за­конодавця до вирішення цього питання. Так, для патентування про­мислового зразка в інших країнах не існує ніяких обмежень. Що ж сто­сується винаходів та корисних моделей, то у цьому випадку потрібне додержання певної процедури, оскільки, виходячи із суті об'єктів, можливі перешкоди для оформлення прав в іноземних державах.

Перш за все зацікавлена особа повинна спочатку подати заявку на винахід чи корисну модель до Держдепартаменту інтелектуальної власності, до відома якого і віднесене вирішення цього питання. Якщо протягом трьох місяців від дати подання заявки до заявника не надій­де повідомлення про віднесення заявленого винаходу чи корисної моделі до державної таємниці, з цього моменту він може патентувати об'єкт в інших державах. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості іноземного патентування раніше за­значеного строку. Якщо патентування винаходу (корисної моделі) провадиться за процедурою Договору про патентну кооперацію, між­народна заявка подається до Держдепартаменту України. Порушення цього порядку є підставою для визнання патенту України на зазначений об'єкт недійсним. Однак, якщо заявник не має наміру отримувати правову охорону на території України, а обмежитися лише зарубіжним патентуванням, зазначені негативні наслідки для нього не настають.

Необхідність подачі заяви спочатку до компетентного органу Укра­їни і повідомлення про намір здійснення патентування за кордоном пояснюється тим, що державі потрібен час для визначення доцільнос­ті залишення такого об'єкта в режимі таємності. Така дозвільна сис­тема іноземного патентування є досить поширеною у світі, а її пору­шення тягне за собою застосування санкцій. Зокрема, у США у цьому випадку сплачується штраф у розмірі 10 тисяч доларів.

шшшшшшшшшш Питання для самоконтролю

1. Об'єкти патентного права.

2. Умови надання правової охорони і критерії патентоздатнос-ті винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

3. Поняття новизни, винахідницького рівня та промислової придатності винаходу.

4. Об'єкти винаходу, корисної моделі та промислового зраз­ка.

5. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі та про­мислового зразка.

6. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

7. Особисті немайнові права винахідника та автора промисло­вого зразка.

8. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корис­ну модель, промисловий зразок.

9. Строки чинності прав на винаходи, корисні моделі та про­мислові зразки.

10. Правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

11. Обов'язки, що випливають із патенту.

12. Примусове відчуження прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.

13. Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника.

14. Право попереднього користувача на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.

15. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелекту­альної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

16. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корис­ну модель, промисловий зразок недійсними.

Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

ГЛАВА 28 -»—■■■_««■-—«— ПРАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власнос­ті від 20 березня 1883 р. об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовіс­ної конкуренції. Минуло більше століття з часу прийняття цього акта, і сьогодні можна констатувати, що з права промислової власності виді­лилася окрема група об'єктів, які створюють окрему групу прав — пра­вові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і по­слуг. До останніх, враховуючи термінологію України, належать: комер­ційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення.

Мета зазначених об'єктів — виділити учасників цивільного обо­роту, їх товари та послуги серед інших. Оскільки цю функцію може виконувати вже існуюче позначення (наприклад, назва населеного пункту, якщо говорити про географічне зазначення, чи певне слово — стосовно торговельної марки), то творчість тут взагалі може бути від­сутньою. У зв'язку з цим, на відміну від інших результатів творчої діяльності, на комерційні найменування, торговельні марки та геогра­фічні зазначення особисті немайнові права не виникають.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої ді­яльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визна­чений цим Кодексом та іншим законом. Тобто всі об'єкти інтелекту­альної власності за наявністю чи відсутністю творчості для їх створен­ня можна поділити на дві групи: 1) ті, які є результатами творчої ді­яльності (об'єкти авторського, патентного права тощо), та 2) ті, які не є результатами творчої діяльності (комерційні найменування, торго­вельні марки та географічні зазначення).

Цивільний кодекс Російської Федерації (ч. 1 ст. 1225) до інтелек­туальної власності відносить результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, товарів, осіб і підприємств.

Оскільки як результати творчої діяльності (твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), так і засоби індивідуалізації (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення) є нематеріальними об'єктами, які надають певні переваги їх правоволодільцям, то з метою економії правових норм має місце їх спільне правове регулювання в рамках права інтелекту­альної власності.

тшшшт^шшш, § 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

Поняття комерційного найменування. Паризька конвенція з охо­рони промислової власності від 20 березня 1883 р. серед об'єктів за­значає «trade name». Цей термін був перекладений з англійської мови як «фірмове найменування» і набув широкого використання за часів Радянського Союзу. Однак, якщо здійснити дослівний переклад, то слід було б говорити про торговельне або комерційне найменування¹. Мож­ливо, враховуючи саме цю обставину, ЦК України при регулюванні цього об'єкта використав термін «комерційне найменування».

Відповідно до ст. 489 ЦК, правова охорона надається комерційно­му найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Таким чином, основною функцією комерційного наймену­вання є індивідуалізація суб'єктів — учасників цивільного обороту.

Комерційне найменування — це найменування, під яким особа ви­ступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Суб'єктами прав на комерційне найменування є юридичні та фі­зичні особи — підприємці.

У зв'язку з цим виникає потреба з'ясувати співвідношення термінів «найменування юридичної особи» та «ім'я фізичної особи — підпри­ємця», з одного боку, та «комерційне найменування» — з другого.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. У той же час ч. 2 цієї статті передбачає, що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

¹ Досить цікавою є та обставина, що «trade name» було перекладено як «фірмове найменування», у той час як «trade mark» як «товарний знак». Тобто слово «trade» у першому випадку було перекладено як «фірмовий», а у другому - як «товарний».

Розділ VI. Право інтелектуальної власності

Глава 28. Правові засоби індивідуалЬації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

Як бачимо, без найменування юридична особа існувати не може. Це положення не викликає жодних сумнівів. Звичайно, щоб виник новий суб'єкт права, потрібно, щоб він мав своє ім'я. Це обумовлено перш за все такою прагматичною метою, як потреба обліку осіб, тобто мова передусім іде про адміністративні відносини. Отже, найменуван­ня юридичної особи відіграє роль ідентифікатора суб'єкта подібно імені фізичної особи.

Що стосується підприємницьких юридичних осіб, то особливість їх діяльності полягає, зокрема, в тому, що вони досить часто вступають у правовідносини з різноманітними особами, які є споживачами їх товарів та послуг. У цій сфері зазначення свого найменування не завжди є вдалим, наприклад, із маркетингової позиції. Підприємці зацікавлені використовувати позначення, які б легко могли запам'ятати споживачі, що дозволяє в подальшому бути їх постійними клієнтами. Саме тому суб'єктам підприємництва поряд із найменуванням надається можли­вість використання комерційного найменування, тобто позначення, яке дає можливість вирізнити їх з-поміж інших осіб. До того ж це позна­чення не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої ді­яльності особи, тобто відповідати принципу істинності.

У цьому випадку можна провести аналогію з ім'ям фізичної особи. Відповідно до ст. 28 ЦК фізична особа набуває прав та обов'язків і здій­снює їх під своїм ім'ям, яке за загальним правилом складається із прі­звища, власного імені та по батькові. Однак при здійсненні окремих ци­вільних прав фізична особа, відповідно до закону, може використовува­ти псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Досить наглядно це можна проілюструвати на прикладі сфери авторського пра­ва. Стаття 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. серед особистих немайнових прав автора закріплює право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання. Отже, створюючи твір науки, літератури чи мистецтва, автор має можливість скористатися своїм ім'ям. Однак з певних причин за наявності бажання він може зазначити не дійсне своє ім'я, а вигадане ім'я, тобто псевдонім¹.

¹ До речі, багато хто з авторів навіть не здогадуються, що публікують свої твори під псевдонімом (і далеко не завжди з власного бажання), оскільки вилучення з імені фізич­ної особи по батькові, на думку багатьох вчених, перетворює ім'я на псевдонім (див.: Гаврилов, Э. П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар [Текст] / Э. П. Гаврилов. - М. : Юрид. лит., 1988. - С. 24; Слободян, С. Про право на творчий псевдонім [Текст] / С. Слободян // Інтелект, власність. - 2007. - № 11. - С. 8).

Аналогічна ситуація можлива і з суб'єктами підприємництва. При здійсненні своєї діяльності вони можуть виступати під своїм власним ім'ям (найменуванням юридичної особи чи ім'ям фізичної особи — підприємця) чи під вигаданим ім'ям (своєрідним комерційним псевдо­німом). Таким вигаданим ім'ям для суб'єкта підприємництва може служити, зокрема, комерційне найменування, тобто певне позначення, яке дозволяє вирізнити цю особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. При цьому зовсім не обов'язково, щоб воно збігалося чи якимось чином було пов'язано з найменуванням юридичної особи чи ім'ям фізичної особи — підпри­ємця. Одна з основних вимог — використання цього позначення на практиці для вирізнення суб'єкта підприємництва.

На підставі цього можна запропонувати такі варіанти співвідно­шення комерційного найменування і найменування юридичної особи:

1) вони можуть збігатися (наприклад, ТОВ «Дозвілля» виступає в обороті під цим найменуванням);

2) комерційне найменування може бути частиною найменування юридичної особи (наприклад, ТОВ «Дозвілля» відкрило магазин «До­звілля» і використовує позначення «Дозвілля» для індивідуалізації суб'єкта — учасника цивільного обороту);

3) комерційне найменування і найменування юридичної особи можуть бути різними (наприклад, ТОВ «Дозвілля» відкрило ресторан «Гурман» і використовує позначення «Гурман» для індивідуалізації суб'єкта).

Отже, якщо юридична особа при здійсненні підприємницької ді­яльності використовує лише своє найменування, то воно виконує також функцію комерційного найменування (тобто найменування юридичної особи і комерційне найменування збігаються). У цьому випадку в юри­дичної особи виникає право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Коли мова йде про фізичних осіб, то ЦК України відносить право на ім'я до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяль­ності.

Як було показано вище, стосовно об'єктів авторського права особа може використовувати вигадане ім'я, тобто літературний псевдонім. Якщо ж мова йде про здійснення підприємницької діяльності, то в цьо­му випадку фізична особа — підприємець також може не обмежува­тися використанням свого імені, а скористатися комерційним найме-

Розділ VI. Право інтелектуальної власності

Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

нуванням. На сьогодні ми досить часто можемо спостерігати картину, коли фізичні особи — підприємці при здійсненні підприємницької ді­яльності досить широко використовують певні позначення, які від­різняються від їх імені. Особливо наглядно це видно при відкритті такими особами магазинів, кафе, ресторанів тощо.

Що стосується фізичних осіб — підприємців, то можливі такі ва­ріанти співвідношення імені і комерційного найменування:

1) ім'я фізичної особи і комерційне найменування збігаються (на­приклад, кафе «Колос Світлани Олександрівни»);

2) комерційне найменування може бути частиною імені фізичної особи (наприклад, кафе «Світлана» чи «Колос»);

3) комерційне найменування і ім'я фізичної особи можуть бути різними (наприклад, кафе «Ласунка»).

Отже, комерційне найменування не зводиться до найменування юридичної особи чи імені фізичної особи, оскільки ним може бути й інше позначення, яке використовується для вирізнення особи у сфе­рі підприємництва.

Виникає запитання, яку кількість псевдонімів може використову­вати суб'єкт підприємництва? Коли ми говоримо про сферу творчості, то не виникає сумнівів, що не існує кількісних обмежень вигаданих імен стосовно однієї особи, тобто автор може обрати кілька літератур­них псевдонімів. Доречно це, наприклад, у випадку, коли фізична осо­ба пише твори з різної проблематики чи в різних жанрах. Тому вдалий псевдонім для сатиричного жанру може виявитися недоречним стосов­но інших сфер творчості (наприклад, творів для дітей).

Чинне законодавство України не містить відповіді на запитання, яку кількість комерційних найменувань може мати суб'єкт підприєм­ництва. Однозначно можна сказати лише одне: ці особи можуть мати як мінімум одне комерційне найменування.

До комерційного найменування висуваються певні вимоги. Прин­цип істинності полягає в тому, що найменування повинне відповідати виду діяльності юридичної особи і не вводити в оману споживачів. Відповідно до принципу виключності найменування повинно відріз­нятися від інших, щоб не допускати змішування. Однак у деяких ви­падках допускається виняток із цього правила: особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману спо­живачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Це можливо, зокрема, коли суб'єкти діють у різних сферах. Постійність комерційного найменування полягає у тому, що право на нього строком не обмежене. 604

Поиск по сайту: