РОЗДІЛ II -———_— ЦИВІЛЬНІ 9 страница

ЦК не дає поняття правонаступництва, а визначає тільки існуючі її форми — злиття декількох юридичних осіб в одну юридичну особу; поділ однієї юридичної особи на декілька самостійних юридичних осіб; приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи; перетворення, тобто зміну організаційно-правової форми юри­дичної особи.

Припинення юридичної особи у формі правонаступництва здійсню­ється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповно­важеного на це установчим документом, а у випадках, установлених законом, — за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Таким чином, припинення у формі правонаступництва передбачає добровільнийі примусовийпорядок припинення юридичної особи.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних ор­ганів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злит-

¹ До речі, нові ЦК РФ, Білорусі та Казахстану зберегли такий спосіб припинення юридичної особи, як реорганізація, що може відбуватися у формах злиття, приєднан­ня, поділу, виділу та перетворення.

Розділ II. Цивільні правовідносини

Глава 7. Юридична особа як суб'єкт цивільних правовідносин

тя або приєднання. Таку згоду відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» треба одержати від антимонопольних органів — Антимонопольного комітету України (далі — АКУ) чи ад­міністративної колегії АКУ, які контролюють появу юридичних осіб, що можуть зайняти домінуюче становище на товарному ринку. При порушенні цих вимог АКУ має право у судовому порядку вимагати визнання недійсним такого припинення юридичної особи.

При злиттідвох або більше юридичних осіб вони припиняють свою діяльність, а замість них створюється нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов'язки останніх.

При поділіна базі однієї юридичної особи, яка припиняє свою діяльність, утворюється дві або більше юридичних осіб. Усе майно юридичної особи на підставі роздільного акта (балансу) поділяється на відповідні частки майна та відповідні права та обов'язки юридичної особи, що припиняє свою діяльність, і переходять до створених юри­дичних осіб.

При приєднанніоднієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи всі їх права і обов'язки переходять до останньої одночасно з припиненням діяльності всіх юридичних осіб і виникнен­ням нової юридичної особи.

Перетворенням юридичної особиє зміна її організаційно-правової форми.У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, всі права та обов'язки попередньої юридичної особи¹.

Окремо слід зупинитися на такому способі, як виділ. Відповідно до ст. 109 ЦК виділ— це перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох ство­рюваних нових юридичних осіб. Таким чином, при виділі юридична особа зберігає своє існування як вже нова юридична особа і частина її майна теж оформлюється як нова юридична особа (юридичні особи). Цей спосіб законодавець помістив серед норм, які регулюють порядок припинення діяльності юридичних осіб, хоча і не відніс його до таких форм правонаступництва, як злиття, приєднання, поділ, перетворення. На наш погляд, це технічний прийом, який застосовано, виходячи

¹ Даний спосіб масово застосовувався в процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. Сьогодні він використовується у Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинен­ня або розірвання договору оренди (див.: Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання до­говору оренди, затверджений наказом Фонду державного майна України 7 серпня 1997 р. (діє сьогодні зі змінами та доповненнями)).

з того, що у даному випадку відбувається не тільки «переродження» юридичної особи, а й створення нових юридичних осіб (юридичної особи), про що прямо вказується в ч. 1 ст. 109 ЦК.

До виділу застосовуються за аналогією положення про припинен­ня юридичної особи у формі правонаступництва (частини 1, 2, 4 ст. 105; статті 106, 107 ЦК).

Ліквідація — це така форма припинення діяльності юридичної особи, яка не передбачає перехід прав і обов'язків у порядку право­наступництва до інших юридичних осіб, оскільки сама юридична особа, а звідси також її права і обов'язки ліквідуються.Незважаю­чи на те, що юридичні особи різних організаційно-правових форм та видів мають особливі підстави ліквідації, можна виділити загальні, більш-менш притаманні усім юридичним особам.

Законодавець розрізняє добровільнийі примусовий порядок ліквідації. Добровільний порядокпередбачає, що юридична особа припиняє свою діяльність за рішенням учасників або органу юридич­ної особи, уповноваженого на це установчим документом. Мотиви ініціативи учасників можуть бути різними. Зокрема, це може бути пов'язано із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, з досягненням мети, для якої її створено, а також із певними обставини, що не дають можливості функціонування юридичної осо­би в тій чи іншій організаційно-правовій формі. Наприклад, коли в повному товаристві залишається один учасник, воно ліквідується, якщо учасник протягом шести місяців з цього моменту не перетворить таке товариство в інше господарське товариство (ч. 1 ст. 132 ЦК). Якщо вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідаль­ністю стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації (ст. 144 ЦК). Установчим документом юридичної особи можуть бути передбачені й інші підстави припинення її діяльності (наприклад, висновок за­сновників про недоцільність її існування). Спеціальні закони, які визначають правове становище тієї чи іншої форми юридичних осіб, містять особливі підстави їх ліквідації. Зокрема, особливості лікві­дації банків встановлюються Законом України «Про банки і банків­ську діяльність», пенсійних недержавних фондів — Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» тощо.

Примусова ліквідація юридичної особипровадиться на підставі рішень суду. Це можливо, зокрема, при визнанні недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушен-

Розділ II. Цивільні правовідносини

Глава 7. Юридична особа як суб 'єкт цивільних правовідносин

ня, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом. З вимогою до суду про ліквідацію юридичної особи може звертатися орган державної реєстрації, а також учасник юридичної особи.

Для ліквідації юридичної особи органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію, створюється ліквідаційна комісія, встановлю­ються порядок і строки ліквідації. Суд може покласти обов'язки щодо ліквідації юридичної особи на учасників або орган, уповноважений приймати рішення про ліквідацію.

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і вона виступає у суді від імені цієї юридичної особи. Порядок ліквідації юридичної особи вста­новлюється ст. 111 ЦК. Ліквідаційна комісія повідомляє про ліквідацію у пресі за місцем знаходження юридичної особи, про порядок і строки ліквідації, вживає необхідних заходів для стягнення дебіторської за­боргованості юридичної особи, виявлення її кредиторів та претензій останніх, провадить інвентаризацію і оцінку майна, складає проміжний ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію. У разі недо­статності в юридичної особи коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна останньої і провадить розрахунки з кредиторами (задоволення вимог кредиторів відбуваєть­ся відповідно до ст. 112 ЦК). Тільки після цього складається ліквіда­ційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її ліквідацію. Майно, що залиши­лося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної осо­би або законом.

Припинення юридичної особи у формі ліквідації через про­цедуру банкрутства.Ринкова економіка не може ефективно функці­онувати за відсутності законодавства, яке охороняло б цивільний обо­рот від наслідків неефективної роботи юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, що виявляється в невиконанні прийнятих останніми на себе зобов'язань, коли таке невиконання набуває стійко­го систематичного характеру. Виникає потреба офіційного визнання вказаного учасника неплатоспроможним боржником (банкрутом) і вжиття певних заходів, включаючи і ліквідацію.

Відповідно до чинного законодавства банкрутство — це визнана господарським судом (далі — судом) неспроможність боржника

Поиск по сайту: