Основні напрямки та принципи природокористування

Проблема раціонального природокористування зумовлена інтенсивним розвитком техніки та промисловості, швидким збільшенням народонаселення та зростаючими негативними наслідками господарської діяльності людини, які привели до порушення екологічної рівноваги у багатьох регіонах світу. Для уникнення загрози виснаження природних ресурсів необхідна розробка наукових основ раціонального природокористування, системи заходів, спрямованих на охорону, раціональне використання та відновлення природних ресурсів. Перераховані проблеми необхідно здійснювати у світовому масштабі, керуючись єдиними законами діалектики. У сучасних умовах лише регіональне природокористування може забезпечити комплексне та виснажливе освоєння ресурсів.

Раціональність природокористування великою мірою залежить від всебічного, комплексного вивчення природних ресурсів та визначення оптимальних норм користування природними ресурсами; обґрунтовані найефективнішого розміщення галузей виробництва; еколого-економічній оцінці природних ресурсів; розробці регіональних систем господарювання, прогнозування та оцінці недоліків господарської діяльності.

У вирішенні регіональних проблем природокористування великого значення набуває регіональне лісівництво, яке базується на глибокому вивченні та врахуванні всіх природних і соціально-економічних умов та чинників.

Складні природоохоронні проблеми доводиться вирішувати і нашій державі, оголошеній на першій сесії Верховної Ради України зоною екологічного лиха.

Внаслідок непродуманого господарювання без врахування особливостей в Україні дійсно склалася критична ситуація: із 45 міст лише у чотирьох концентрація шкідливих речовин перевищує норми. Щороку в річки і водойми скидається понад 5 млн.т. солей. Протягом останніх 30 років вміст їх у воді Дніпра зріс у 1,5 рази, у Дністрі та Південному Бузі – вдвічі. Для потреб вугільної промисловості відчужено 260 тис.га землі, а рекультивовано менше половини, 60 % родючих земель зіпсовано 4 млн.га поглинули води Дніпра, ерозія та безгосподарність забирають щорічно ще по 100 тис.га, 3 млн. 700 тис.га навічно відібрав Чорнобиль.

Вийти з кризової ситуації можливо лише при врахуванні територіальних особливостей природних умов та оптимізації антропогенного впливу на природу та її ресурси.

Розрізняють чотири основних напрямки природокористування та охорони природи: екологічний, ресурсний, заповідний, соціально-економічний і міжнародно правовий.

Екологічний напрям передбачає поліпшення природного середовища, тобто збереження оптимальних екологічних умов у містах та рекреаційних зонах.

Ресурсний напрям базується на принципах збереження і підвищення ресурсного потенціалу та раціонального використання природних багатств.

Заповідний напрям має на меті вивчення заповідних територій і створення заповідників та інших природно-заповідних об’єктів.

Соціально-економічний і міжнародно-правовий напрями охорони природи передбачають розробку соціально-економічних форм регулювання взаємодії суспільства і природи та забезпечення розширеного відтворення природних екосистем.

При веденні лісового господарства необхідно врахувати, що лісові біогеоценози – це складні динамічні системи, які саморегулюються та розвиваються за своїми законами. Однак при цьому між складовими частинами природи існують і суперечності, які визначають її розвиток і можливі зміни. Разом з тим, складна система суперечностей у природі функціонує незалежно від антропогенного впливу на неї. Тому при вирішенні проблеми регіонального природокористування необхідно враховувати весь комплекс складних взаємозв’язків і взаємозалежностей довкілля та добитися оптимізації впливу суспільства на природу.

Професор С.А.Генсірук, посилаючись на праці О.Є.Воєйкова, В.І.Вернадського, В.В.Докучаєва та інших виділяє такі принципи природокористування (1992):

· єдність використання та охорони природних ресурсів;

· необхідність суворого врахування стану природних ресурсів та умов природного середовища;

· вивчення та всебічне врахування законів природи у процесі використання її ресурсів;

· врахування зональності природних умов і ресурсів що історично склалася;

· всебічне вивчення ділянок незайманої природи, що збереглися;

· комплексний підхід до вивчення та використання природних ресурсів;

· застосування досягнень науки і техніки в природокористуванні.

Згідно першого принципу, експлуатація лісових ресурсів обов’язково повинна бути узгоджена із системою природоохоронних заходів, які забезпечують збереження та відновлення лісових насаджень. Першочерговими завданнями лісового господарства повинні стати охорона лісу та захист його від несприятливих антропогенних впливів, вжиття заходів щодо підвищення його продуктивності та біологічної стійкості.

Недооцінка стану природних ресурсів та умов природного середовища (другий принцип природокористування) часто призводить до негативних наслідків.

Приміром неврахування в гірських лісах способів рубань, стану і складу лісів, їх вікової структури, крутизни та експозиції схилу, типів лісу і характеру лісовідновлення, може спричинити інтенсифікацію ерозійних процесів, утворення селів, зсувів, вітровалів і буреломів, що завдають великої шкоди народному господарству.

Прикладом третього принципу природокористування – врахування законів природи при використанні її ресурсів, може бути проведення великомасштабної осушувальної меліорації у Поліссі, яка призвела до зниження біологічної продуктивності не тільки лісових угідь, а й сільгосптериторій.

Додержання принципу зональності природних умов і проведення лісогосподарських заходів на типологічній основі дали змогу розробити відповідні для кожної зони типи лісових культур, способи створення висопродуктивних лісових насаджень і системи рубань лісу. Ефективне використання потенціальних можливостей лісового фонду забезпечує тільки зональний підхід, який враховує екологічні і природні умови кожної лісорослинної зони.

Для порівняльної оцінки продуктивності лісових ландшафтів та визначення ступеня антропогенного впливу на лісові біоценози велике значення має п’ятий принцип регіонального природокористування (РПК) – всебічне вивчення ділянок незайманої природи, природних лісів (пралісів). Такі ділянки повинні відноситись до природно-заповідного фонду України і підлягати охороні.

При вивченні і використанні лісових ресурсів повинен забезпечуватись комплексний підхід. Наприклад, при організації лісового господарства треба виходити з того, що ліс є не тільки джерелом рослинних та побічних ресурсів, а й вагомим середовищеутворюючим і соціальним фактором. Він виконує ґрунтозахисні, водорегулюючі, санітарно-гігієнічні, естетичні та інші функції. Відповідно до цього принципу для вирішення проблеми РПР необхідно глибоко та всебічно вивчити весь комплекс природних ресурсів, обґрунтувати оптимальні норми користування ними, вести систематизований облік та проводити аналіз господарської діяльності, узгоджувати економічні завдання з екологічними та лісівничими вимогами. Складність при цьому полягає у необхідності синтезу соціально-економічних та природно-технічних проблем, основними з яких є: визначення оптимальних норм користування природними ресурсами, обґрунтування ефективного територіального розміщення галузей виробництва; розроблення еколого-економічної оцінки природних ресурсів; розроблення регіональних систем господарства; прогнозування та оцінка наслідків господарської діяльності людини.

Комплексному використанню природних ресурсів повинен сприяти науково-технічний прогрес виробництва. Відтак інтенсивний розвиток індустрії та зростання споживання природних ресурсів без врахування екологічних законів призводить до порушення екологічної рівноваги.

Лісорослинні умови

На формування лісових ресурсів України найістотніший вплив спричиняють природні умови, зокрема геологічна будова, рельєф, ґрунти, клімат та інші. На ріст і розвиток лісу, його поширення та розміщення найістотніше впливає один із провідних і визначальних компонентів природи – рельєф. Г.Ф.Морозов (1924) підкреслював, що рельєф впливає на життя лісу всіма своїми складовими, як – от: висота над рівнем моря, крутість схилів, форми поверхні. Рельєф зумовлює розподіл сонячної енергії, визначає кількість опадів, інтенсивність випаровування, напрям і силу вітру, поверхневий стік та ерозійні процеси ґрунту. Таким чином, рельєф створює місцевий мікроклімат і впливає на ґрунтоутворюючі процеси, які в певній мірі, як вказував Г.Ф.Морозов, впливають на лісову рослинність, зокрема на поширення деревних порід, їх ріст і форму, утворення рас (гірська і долинна смерека). Залежно від рельєфу трансформується вплив екологічних факторів на ріст лісу.

Особливості природи та угруповань зумовлені геологічним минулим. Український кристалічний щит представлений переважно докембрійськими кристалічними породами (магматичні та метаморфічні – граніти, гнейси, кварцити, кристалічні вапняки).

На захід від Українського кристалічного щита розміщується Волино-Подільська плита, яка переходить у Галицько-Волинську западину. Для якої є характерними докембрійські породи. На півдні України знаходиться Причорноморська западина, в межах якої розміщені степові частини Криму та Причорноморської низовини, Азовське море. На Лівобережній Україні знаходиться Дніпровсько-Донецька западина, заповнена, переважно, відкладами девону, карбону, пермі, юри, крейди, палеогену, неогену.

На території України знаходиться частина Альпійської складчастої зони – Кримська і Карпатська складчасті області. Українські Карпати – частина Карпатської гірської системи.

Під четвертинними відкладами Полісся залягає крейда, граніти, третинні піски, супіски і глини, які подекуди виходять на донну поверхню і служать материнськими ґрунтоутворюючими породами. Більша частина Полісся вкрита пісками і супісками. На Мізоцькому і Овруцькому кряжах поверхневі відклади представлено лесами і лесовидними суглинками. У Західному Поліссі зустрічаються сучасні торфи.

Лісостепова зона України має досить складний рельєф, представлений і розчленований височинами і терасовими низинами, і рівнинами. Західну частину Лісостепу займає Волино-Подільська височина. Лівобережна частина Лісостепу переважно рівнинна. Придніпровська низовина утворена надзаплавними терасами дніпровської долини (100-120 м н.р.м.).

Між Сіверським Дінцем і нижньою течією Дніпра розміщені Донецький кряж і Приазовська височина. На півдні України знаходиться Причорноморська низовина з нахилом до моря.

В Українських Карпатах розрізняють три морфочастини гірської області – Прикарпаття (300-500 м н.р.м.), гірська частина Карпат та Закарпатська низовина (100-120 м н.р.м). кримські гори складаються з трьох пасм у широтному напрямку, розчленовані глибокими долинами рік.

У розміщені і продуктивності лісів на території України важливу роль відіграють ґрунти. У Поліссі переважають дерново-підзолисті ґрунти різного механічного складу, глеєві, глинисто-піщані, піщані, борові піски. Лісостепові території займають чорноземи, сірі лісові ґрунти. Ґрунтовий покрив степової зони представлений південними чорноземами, темно-каштановими й каштановими солонцюватими ґрунтами. Вздовж берегів Дніпра поширені дернові й лучні ґрунти, часто оглеєні супіщані, на терасах – піщані. У вузькій прибережній зоні формуються хлорно-сульфатні солончаки і солонці.

Район Прикарпаття представлений дерново-підзолисто-глеєвими ґрунтами. У гірських Карпатах в межах лісового поясу (1200-1500 м) поширені бурі гірські лісові ґрунти (буроземи), у Полонинському поясі – гірсько-лучно-буроземні ґрунти, в Закарпатському передгір’ї – буроземно-глеюваті ґрунти, а в самій низовині – дерново-глейові.

Поширення природних лісів, їх склад, запаси деревини, технічні властивості значною мірою залежать від особливостей клімату. Кліматичні умови України визначаються її географічним положенням і формуються під впливом сонячної радіації, циркуляційних процесів в атмосфері, земної поверхні. Майже вся територія України розташована у помірному поясі з помірно-континентальним кліматом, на південному березі Криму – субтропічним. Континентальність клімату зростає зі заходу на схід. Свої особливості має гірський клімат та клімат морського узбережжя.

У гірських умовах формування клімату залежить від форми рельєфу, експозиції й крутизни схилу. Гори впливають на повітряні течії й фронти, розчленування циклонів, у них випадає більше опадів.

Загалом кліматичні умови України є дуже різноманітні, що позначається на розміщені, видовому складі й продуктивності лісових насаджень. Клімат цілком сприятливий для росту листяних і хвойних порід дерев.

Поиск по сайту: