Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Лісорослинні умови заплавних лісів та особливості їх поширення



Розробка лісогосподарських заходів у заплавних лісах повинна базуватися на науково-обгрунтованій типологічній оцінці заплавних місцезростань. П.С. Погребняк (1955) зазначив, що заплави рік необхідно виділяти в особливу категорію місцезростань, оскільки вони характеризуються контрастністю водного режиму, рухомістю ґрунтового субстрату, додатковим зволоженням, його ритмічною пульсацією і періодичним порушенням цього режиму. Залежно від рельєфу окремі ділянки заплави затоплюються на різний проміжок часу. Тому, на думку вченого, необхідно розрізняти три категорії заплавності: короткострокову, середню і тривалу. Відповідно до цієї градації типи лісу того або іншого трофотопу можуть позначатися за допомогою індексів (І, ІІ, ІІІ), наприклад, - СІ0-5; ВІІ1-5; АІІІ2-5. Ці індекси використовують як показники тривалості затоплення.

В.П.Ткач (1999), враховуючи неоднорідність рельєфу заплави, режим затоплення та ступінь дренованості грунтів, для заплавних умов рекомендує виділяти такі варіанти едафотопу (заплавності):

6) добре дреновані ділянки з короткостроковим затопленням (до 15 днів) – ЗІ;

7) добре дреновані ділянки з середнім затопленням (до 30 днів) – 3ІІ;

8) добре дреновані ділянки з тривалим затопленням (до 60 днів і більше) – 3ІІІ;

9) погано дреновані ділянки з тривалим затопленням (до 60 днів і більше) – 3IV.

10) погано дреновані ділянки з дуже тривалим затопленням (більше 60 днів) – 3V.

За наявності в ґрунтах і ґрунтових водах солей доцільно виділяти також запропоновані О.С.Мігуновою (1978) варіанти засолення місцезростань:

5) слабозасолені – hІ;

6) середньозасолені - hІІ;

7) сильнозасолені - hІІІ.

Така індексація заплавних варіантів дозволяє в зручній формі позначати типи місцезростань. Наприклад, тип лісорослинних умов, позначений індексом D2, ЗІ; hІ, розшифровуються так: слабо засолений свіжий груд з короткостроковим затопленням і доброю дренованістю грунтів.

Таким чином, при оцінці типів місцезростань заплавних лісів, окрім провідних факторів, що визначають едатоп, необхідно враховувати й інші фактори – режим затоплення, ступінь дренованості та засоленість грунтів, які суттєво впливають на генезис, склад, продуктивність лісової рослинності і визначають тип лісової ділянки. Лісогосподарські заходи в заплавних лісах повинні базуватися на знанні специфічних лісорослинних умов, що визначаються з одного боку, впливом елювіальних і руслових процесів, мандруванням річки, а з іншого – геологічною будовою водозбору, його типологічними відмінностями. Вони повинні проводитись на програмно-цільовій і зонально-типологічній основі з врахуванням необхідності оптимізації структури заплавних ландшафтів та досягнення в них оптимальної лісистості.

Поширення лісів у заплавах рік має характерні особливості і залежить від природної зони та типу руслового процесу річки. Так, на Поліссі наявна велика кількість річок, які за типом руслових процесів належать до меандруючих і тому мають добре розвинену заплаву. Крім цього, заплави рік Полісся відрізняються високим відсотком боліт та озер, а також луків. Лісистість заплав Полісся рідко перевищує 5% (Ткач В.П., 1999). У заплавах Горині, Стира, Стохода, Тур’ї, Ірпеня фрагментарно зустрічаються вільхові, вербові, тополеві біоценози. У заплавах рік Лівобережного Полісся (Десна, Сейм, Сожа, Шостка, Зноб і ін.) переважають вільхові ліси, а також насадження верб та тополь. У заплавах Дніпра ліси відрізняються більшим різноманіттям лісових порід. Тут, окрім вербових і тополевих біоценозів формуються також в’язево-дубові, берестово-дубові.

Найбільші площі заплавні ліси України займають в лівобережних лісостеповій та степовій природних зонах. Основна частка лісів виростає в заплавах Ворскли, Псла, Сіверського Дінця та їх притоків. Найвищий ступінь заліснення заплави (понад 50%) є характерним для Сіверського Дінця в межах Луганської області. Проте на окремих ділянках лісистість заплави цієї річки є відносно низькою – в межах 10-15%.

У заплавах таких рік Лісостепу, як Сула, Хорол, Удай зростають переважно мішані дубові насадження. У степовій зоні Лівобережжя у заплавах Орелі, Вовчої, Самари формуються також переважно дубові лісостани, які добре описані О.Л. Бельгардом (1950). Проте частка лісів у заплавах більшості рік Степу не перевищує 10%, а на окремих вони взагалі відсутні.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.