Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Водні туристичні ресурси



 

А

бсолютна більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, туристичних баз та інших оздоровчо-відпочинкових закладів розміщені на берегах або у безпосередній близькості до водних об'єктів, наявність яких значно підвищує рекреаційний потенціал місцевості. Як свідчить статистика, відпочинок на березі водойм є пріоритетним для двох третин респондентів.

Водні туристичні ресурси включають в себе моря, озера, річки, водосховища, ставки, які придатні для занять водними видами відпочин­ку, туризму та спорту. За словами В. Мацоли, не зважаючи на відносно слабку забезпеченість водними ресурсами Україна може задовольнити відповідні туристичні потреби практично на всій території.

Найпотужніші не лише водні, айв цілому, туристичні комплекси України сформувалися на узбережжі теплих Чорного та Азовського морів. За даними Шуйського Ю.Д., довжина берегової лінії нашої дер­жави становить 3744, 6 км: Чорне море - 1829,1 км; Керченська прото­ка - 64,0 км; Азовське море -799,8 км; затока Сиваш - 1051,7 км.

На 1 км узбережжя припадає приблизно 160 км2 площі і 12.8 тисяч жителів України (для порівняння: Греція - 8,7 та 70; Італія - 42 та 8,1, Хорватія - 23 та 1,7, Польща - 637 та 78,6).

На Україну припадає 41,3% довжини берегів Чорного моря[13]. Крім того, саме північна частина моря вважається найсприятливішою з точки зору рекреації, оскільки невелика глибина (близько 100 м) та при­хід теплих річкових вод влітку забезпечують значно більше прогрівання, ніж на інших ділянках. Середня температура води в літній період стано­вить +20—1-24 °С, деінде - +27 °С. Береги Чорного моря в межах України переважно низовинні, за виключенням ПБК. Поширенні намивні піщані коси (Кінбурнська, Тендрівська, Бакальська та інші). Солоність поверх­невих вод також незначна: 14 %о, у лиманах - 1-10 %о. Вода Чорного моря, за виключенням районів близьких до промислових центрів та портів, є прозорою, що в сукупності з багатим рослинним (660 видів) та тваринним (понад 2 тисячі видів) світами є сприятливим фактором для підводного полювання та дайвінгу.

Найкращі піщані пляжі властиві Північно-Західній, Дніпровсько-Каркінітській та Західно-Кримській, а гравійні - Південно-Кримській береговим областям. У той же час. Дунайська берегова лінія та узбе­режжя деяких лиманів через значну заболоченість і замуленість берегів не задіяні в рекреаційне господарство. В цілому з рекреаційною метою використовується дуже незначна кількість чорноморських пляжів. Крім того, руйнівну дію на пляжі мають зимові шторми та забирання пляжного




матеріалу (тещ гальки) у якості будівельних матеріалі» їх приватизація під будівництво дач, барів, ресторанів, кафе, атракціонів. Завдяки цьому площа «золотих» пляжів Євпаторії, Феодосії, Коктебелю, Ялти та інших курортів ПБК значно скоротилася [1, с. 69]. За даними А. Оліферова, ширина кримських пляжів скорочується на 0,3-0,5 м/рік.

Якщо не брати до уваги Сиваш, то на Україну припадає 43 % найбільш якісних у рекреаційному відношенні берегів Азовського моря. Зважаючи на свою мілководність (пересічна глибина 7,4 м, максимальна - 15м), температура поверхневого шару води влітку становить +25°-+32° С. Пересічна температура (+22°-+24 °С) та вологість (55-77 %) повітря у прибережній смузі влітку можуть бути оцінені як найсприятливіші для різноманітних туристичних занять. Пересічна солоність води - 13,8 %о, максимальна в затоці Сиваш - 250 %о. Ропа затоки Сиваш поки що вико­ристовується лише в якості сировини для хімічної промисловості, однак, має і важливе бальнеологічне значення. Прозорість води в Азовському морі невисока внаслідок значної кількості планктону, завислих частинок та під впливом хвильових процесів (висота хвиль у холодний період року сягає 2 м і більше). Це невелике за площею море (39 тис. км2) має над­звичайно багатий рослинний і тваринний світ. Зокрема видовий склад риб становить 79 видів, зустрічається азовський дельфін - азовка.

Південні береги Азовського моря урвисті, погорбовані; західні та північні - переважно низькі, піщані. Особливу туристичну цінність мають піщані коси з чудовими пляжами: Арабатська Стрілка (довжина узбереж­жя - 261,8 км), Федотова з Бирючим Островом (166,2), Обитічна (66,5), Бердянська (43,2), Білосарайська (26,0), Крива (21,3) [див. табл. 2.11]. Дно моря переважно рівне, з повільним зростанням глибини, у прибереж­ній частині вкрите піском та черепашкою, окремі ділянки (переважно затока Сиваш) замулені. Ці фактори перетворюють наймілководніший морський басейн світу у надзвичайно придатний для розвитку дитячої рекреації.


Тривалість купального сезону в Азово-Чорноморському басейні становить більше 4 місяців - з кінця травня до початку жовтня. Однак, варто пам'ятати, що відпочинок на морі корисний не всім, а в основному практично здоровим людям молодого та середнього віку.

Традиційною поки що залишається орієнтація переважної більшості туристів на курорти ПБК, Одеси, Скадовська, Бердянська, однак, останнім часом значно розвинулась інфраструктура і підвищився рівень обслу­говування (при значно нижчих цінах) на західному узбережжі Криму, в окремих районах Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей. Загальна одноразова місткість всіх пляжів регіону оцінюється в 5 млн. чоловік.

В Україні налічують близько 20 тисяч озер, у тому числі 43 з площею понад ЮкмЧза даними Держводгоспу]. В цілому озера України мають велике значення для організації туризму та відпочинку. Вони придатні для купання, рибалки, заняття водними видами спорту та пізнаваль­ної діяльності. Географічно озера України об'єднуються в такі групи: Шацькі, Слов'янські, Турійсько-Озерянські, Перекопські, Євпаторійські, Керченські та Придунайські. Найбільшу бальнеологічну цінність мають приморські озера та лимани, оскільки є місцем зосередження лікуваль­них грязей (Сасик, Тилігульський, Хаджибейський, Куяльницький [див. вище]).

Широко задіяними у туристичну галузь є озера півночі України, зокрема, Волині, Карпат. Крім Шацьких озер у Волинській області вели­ке значення для відпочинку мають озера Біле, Люб'язь, Волянське, Оріхове, Турське та інші. Відомі туристичні зони Полісся розташовані



біля озер Білого (Володимерецький р-н Рівненської обл.), Борового та Оріхового (Коропський р-н Чернігівської обл.), Десняка (Сосницький р-н Чернігівської обл.), Красного (м. Новгород-Сіверський), Нобеля (Зарічанський р-н Рівненської обл.), озера Києва.

Велике естетичне забарвлення несуть у собі гірські озера Карпат, які мало придатні для купання, однак, зачаровують своєю красою: Бребенескул (на висоті 1801 м на р.м.), Синевир, Ворожеська, Несамовите, Драгобратське, Апшинецькі, Марічейка та багато інших.

Надзвичайно широкий спектр туристичного використання річок. При тому, що переважна кількість річок не відіграє безпосередньої рекреаційної ролі, вони є невід'ємною складовою краєвиду і за пев­них сприятливих умов (чиста вода, атрактивність ландшафту) навіть невеличкі струмки приваблюють туристів. За даними В. Вишневського, в Україні налічується від 63 до 71 тисячі річок загальною довжиною близько 204 тис. км., з них завдовжки понад 10 км - 3,3 тисячі загальною довжиною 94,4 тис. км [3]. Пересічна густота річкової мережі становить 0,34 км/км2, досягаючи свого максимуму в Карпатах - 2,0 км/км2 (в АР Крим - 0,22 км/км2).

Найбільше абсолютне рекреаційне навантаження припадає на Дніпро та його притоки: Прип'ять, Тетерів, Рось, Тясмин, Інгулець, Десну, Сулу, Псел, Ворсклу, Самару та ін. Ця найдовша водна артерія України проходить через два міста-мільйонери, важливі економічні та культурно-історичні центри держави (Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Нову Каховку, Херсон тощо), які виступають не лише генераторами туристичних потреб, а й вагомими


круїзними центрами. На берегах приток Дніпра знаходяться такі міста, як Ковель, Луцьк, Рівне, Житомир, Біла Церква, Кривий Ріг, Чернігів, Суми, Полтава, Миргород, Павлоград тощо. Це зумовило розміщення вели­кої кількості санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів саме у басейні Дніпра.

Південний Буг протікає через відносно чисті в екологічному відно­шенні регіони серед мальовничих берегів (особливо в межах Поділля) і вважається спеціалістами найперспективнішим районом для туристич­ного використання. В басейні Південного Бугу знаходяться такі міста як Хмельницький, Вінниця, Умань, Кіровоград, Первомайськ, Миколаїв тощо.

Важливу і своєрідну туристичну роль виконують гірські річки Карпат, в т.ч. притоки Дністра, Пруту та Тиси. Окрім купання та рибалки, овіяні легендами та піснями ріки Черемош, Прут, Ріка, Тересва, Теребля, Уж, Стрий та інші придатні для сплавляння на байдарках та каное. Малі річки Карпат чи не єдині в Україні, з яких безпосередньо можна пити воду. Меандруючи Подільською височиною Дністер та його притоки утворю­ють казкові каньйони і дають змогу споглядати величні панорами, у тому числі зі стін давніх фортець. У басейні цих річок знаходяться Дрогобич і Трускавець, Івано-Франківськ, Галич і Коломия, Тернопіль і Заліщики, Кам'янець-Подільський, Чернівці і Хотин, Білгород-Дністровський і Затока, міста і курорти Закарпаття.

Річки Криму (Салгир, Альма, Кача, Чорна, струмки ПБК) утворюють велику кількість водоспадів, каньйонів і тому, в першу чергу, є важли­вими екскурсійними об'єктами. Вагому туристичну функцію вони вико­нують для жителів Сімферополя, Білогірська, Нижньогірського.

Сіверський Донець з головними притоками (Лопань, Лугань, Оскіл, Айдар, Деркул) є водною артерією найбільш індустріалізованого райо­ну України. Звідси, з одного боку, високий рівень забруднення відхо­дами металургійної, хімічної та нафтохімічної промисловості (особливо в межах Луганщини), з іншого - високий рекреаційний попит на від­починок біля води. В басейні Сіверського Донця розміщена величез­на кількість баз відпочинку, в т.ч. курорти Рай-Оленівка, Святогірськ та Кремінна.

Дуже забрудненим є Кілійське гирло Дунаю (в межах України лише 174 км), однак, воно цілком придатне для організації круїзів (Ізмаїл, Кілія, Вилкове) та екологічного туризму (Дунайський біосферний запо­відник).

Важливою проблемою України е забруднення та зменшення чисельності малих річок. Особливо гостро ця проблема стоїть перед Донецьком та Львовом, водні артерії яких перетворилися на стічні



канави. Крім промислового забруднення, серед факторів, що обмеж­ують рекреацію на водних об'єктах є: заболоченість берега, абразивні береги, замулення і заростання, висока мутність, цвітіння, близькість сільськогосподарських угідь, концентрація розчиненого кисню.

Зарегульованість стоку дає можливість більш повного туристично­го використання річок, особливо завдяки водосховищам. Рекреаційна цінність останніх визначається: типом ландшафту і формою берега, кіль­кісними характеристиками (площею, формою, глибиною), температурою води, транспортною доступністю до великих міст. В Україні спорудже­но 1160 водосховищ загальною площею понад 9 тис. км2 [4]. Найбільші водосховища споруджено на Дніпрі, Дністрі та Сіверському Донці [див. табл. 2.14]. Серед найбільших водосховищ найкраще туристичні потреби задовольняють Дніпровське, Дністровське, Сімферопольське (р. Салгир, площа - ЗД" км2), Ладижинське (р. Південний Буг) та інші.

Водосховища суттєво впливають на гідрологічний режим та мікро­клімат прилеглої території, тому їх створення повинно бути екологічно обґрунтованим та економічно доцільним. В результаті господарської діяльності зменшується здатність до самоочищення, спостерігається «цвітіння» води, зникають цінні види риб, відбувається підтоплен­ня узбереж і саме це є причиною низького залучення водосховищ Дніпра, Сіверського Донця, Інгульця, Кальміусу до туристичного гос­подарства.


Потреби в купанні, рибалці, деяких видах водного спорту можуть задовольнити ставки, рекреаційна цінність яких визначається тими ж критеріями, що й водосховищ. Кількість ставків в Україні за різними даними від 27 до 29 тисяч, їх площа оцінюється в 2,2 тис. км2. Часто саме ставок є єдиним місцем відпочинку біля води по місцю проживання для жителів багатьох сіл і містечок України. Особливо мальовничими є став­ки, створені на місці колишніх гранітних (кам'яних) та піщаних кар'єрів Полісся і лісостепу.

Приблизно половина всіх водосховищ та ставків створені в басейні Дніпра.

Тривалість купального сезону на річках, озерах та водосховищах залежить від багатьох факторів, однак, можна виділити два великі регіо­ни. На Поліссі та Заході України вона становить 90-120 днів, у централь­них, східних та південних областях - більше 120 днів [8]. Гірські річки Карпат та Криму, зважаючи на низьку температуру води, високу швид­кість течії та низьку глибину є взагалі малопридатними для купання.

Для організації повноцінного відпочинку населення велике зна­чення має якість води та пляжів. За гігієнічними нормативами вона визначається за сумою органолептичних, хімічних та бактеріологічних показників. Якість природного середовища водних об'єктів зазнала дуже сильного антропогенного впливу (хімізація с/г, викиди неочищених стіч­них вод, неконтрольоване будівництво і організація сміттєзвалищ та ін.), що негативно вплинуло на їх рекреаційне освоєння.

Територія України надзвичайно багата на цікаві і атрактивні гідро­логічні об'єкти (каньйоноподібні річкові долини, водоспади, карстові озера, джерела цілющої води, витоки рік тощо). Більшість з них оголо­шено заказниками, пам'ятками природи, заповідними урочищами і всі вони можуть виступати у якості об'єктів пізнавальної рекреації, в тому числі і для іноземних туристів. Зокрема, витоки Тиси щороку відвідують сотні туристів з Угорщини. За умов мінімального розвитку туристичної індустрії в її околицях ця цифра може бути набагато більшою.

В Україні на 2003 рік існувало 639 гідрологічних заказники (державного значення - 38) та 435 пам'яток природи (державного зна­чення _ 21) [див. табл. 2.15]. За їх кількістю серед областей України виділя­ються: Чернігівська (відповідно 90 та 28), Волинська (58, 17), Полтавська (57, 3), Хмельницька (49, 8); гідрологічних пам'яток природи найбільше у Вінницькій (61), Тернопільській (53) та Чернівецькій (49). Як правило, це об'єкти масового відпочинку, купання, рибалки, любительського вес­лування на човнах, відправлення культових обрядів.




Особливий інтерес серед водних об'єктів завжди викликали водо­спади. Особливо їх багато в Карпатах, Кримських горах, на Подільській


височині [див. табл. 2.16]. Зокрема на р. Стрипі поблизу с. Русилів можна спостерігати за мальовничим каскадом з 12 водоспадів, висота окремих з них до 13 м. Найвищим водоспадом України і одним з найвищих у Європі є Учансу (висота падіння води - 98,5 м). В залежності від сезону він перетворюється, то в бурхливий потік, який можна спостерігати навіть з набережної Ялти, то стає подібним до Бахчисарайського фонтану.

Серед заказників та пам'яток природи місцевого значення осо­бливий рекреаційний інтерес можуть викликати Манявський водо­спад, гірське озеро Розсохан (Івано-Франківщина), Чехівська криниця (Луганщина), карстові озерця Вікнини (Тернопільщина), Микільське та Понятівське поселення змій (Херсонщина), Суворівська криничка та жит­тєдайне джерело Богородиці (Житомирщина), джерела мінеральних вод та багато-багато інших об'єктів.


Велика кількість водних видів відпочинку і спорту вимагає диферен­ційованого підходу до вирішення питання туристичного водокористу­вання. Водні об'єкти України здатні задовольнити практично весь спектр потреб туристів, однак потребують як матеріально-технічного облашту­вання, так і подальшого науково-методичного обґрунтування оптимізації туристичного водокористування. Нині найбільше рекреаційне наван­таження припадає на узбережжя теплих Чорного та Азовського морів; водосховища та річки. Найбільша загальна площа потенційно туристич­них акваторій в структурі туристичних угідь знаходиться у південних областях України: Херсонській, Одеській, Запорізькій та АР Крим.

Список посилань:

1. Багрова Л.А., Боков В.А., Багров Н.В. География Крьіма. - К • Либідь
2001.

2. Васильєв Ю.С, Кукушкин ВА. Использование водоемов й рек в целях
рекреации. - Ленинград: Гидрометеоиздат, 1988.

3. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. - К.:
Віпол, 2000.

4. Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: ... О.М. Маринич
(відпов. ред.) та ін. - К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. - Т. 1: А - Ж.; 1990
-12:3-0.; 1991. - Т. 3: П - Я.

5. ІльїнЛ.В., МольчакЯ.О. Озера Волині. - Луцьк: Надстир'я, 2000.

6. Леоненко В.Б., Стеценко М.П., Возний Ю.М. Атлас об'єктів природно-
заповідного фонду України. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.

7. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів,
1997.

8. Рекреационное использование водохранилищ: проблеми й реше-
ния. - М.: Наука, 1989.

9. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - К.:
ВД «К.-М. Академія» - Чернівці: Зелена Буковина, 1999.

10.Україна. Природне середовище і людина. Серія карт. / Відп. ред.
Л.Г. Руденко, В.М. Ліпінський, АЛ. Бондар. - К., 1993.

11.Фоменко Н.В. Туристичні ресурси та курортологія. - Івано-Франківськ
2001.

12.Царик Л., Чернюк Г. Природні туристичні ресурси. Методи оцінки і
аналізу. - Тернопіль, 2001.

13.Шуйський /ОД Довжина берегів Чорного та Азовського морів у межах
України. // УГЖ. - 2001. - № 1. - с. 33-36.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.