Етика вигідних зв'язків

Рішення ділових й особистих проблем з порушенням існуючого юридичного, економічного й морального порядку, за рахунок використання положення окремих людей, що мають привілейований доступ до товарів або послуг, досить поширене в Україні. Слово "блат" знайомо кожній українській людині. "Дістати по блату", "прийняли у вуз (на роботу) по блату", "зробили щось по блату" і подібні вирази зустрічаються в нашій мові досить часто.

Нільс Нільсон, що спеціально досліджував проблему блату в СРСР і сучасних країнах СНД, сформулював кілька питань, які, на його думку, здатні прояснити моральну природу конкретного вчинку. У випадку, якщо якась особа, наділена певними повноваженнями (як говорять у нас, "використовуючи службове становище"), зробило вам якусь послугу, необхідно задати собі наступні питання:

• чи має дана особа законні права на продукти або послуги, які вона надала вам? Або вона фактично краде їх? Яка природа її влади поводитися так у цьому випадку? Кому насправді належать ці продукти або послуги?

• чи мають інші люди, крім вас, подібну можливість? Основне міркування в питаннях правосуддя, до якого ми ще повернемося, міститься в "рівних можливостях". Чи справедливо поширюється послуга або можливість і чи всі в організації мають рівний доступ до неї?

• чи вважається це секретним договором? Чи можна це відкрити іншим, не потрапивши в незручне становище або без негативних наслідків?

Це, звичайно, неоднозначний тест, але він допоможе нам зрозуміти, наскільки пристойний ваш вчинок.

Звичайно, участь у такого роду угодах припускає відповідні послуги з вашої сторони. Розростаючись, система такого роду неформальних взаємин, роз'їдає, як іржа офіційні взаємини між людьми й організаціями. Використання правила "ти - мені, я - тобі" руйнує не тільки ділові, суспільні або урядові організації, але й взагалі відносини між людьми. Цінність людини починає визначатися не її заслугами, професіоналізмом і людськими якостями, а здатністю що-небудь "дістати" конкретній особі або виконати будь-яку її вказівку (особиста відданість, а не відданість інтересам справи).

Однак ситуація з незаконним або аморальним одержанням деяких товарів або послуг може прийняти більш складну форму. Мова йде про ситуації, коли ви представляєте не свої особисті інтереси, а інтереси організації. Чи припустимо погодитися з порушенням існуючих правил, щоб зробити гарну справу? Грубо кажучи, чи потрібно давати хабар, або взяти кого-небудь на роботу ("влаштувати"), або зробити що-небудь подібне й теоретично морально небездоганне, щоб зареєструвати організацію, відкрити нову справу, одержати те, що вам належить згідно із законом. Ви знаєте, що за вами стоять інтереси багатьох людей: працівників вашого підприємства, ваших майбутніх клієнтів, споживачів вашого майбутнього продукту або послуги. Як вчинити?

Одним з найбільш відомих проявів "етики вигідних зв'язків", хоча й що носить, як правило, короткочасний характер, є хабар. Ми не будемо обговорювати юридичну сторону питання. Розглянемо більше складну проблему границі між схованою формою хабара й подарунком. Чи є, наприклад, схованою формою хабара запрошення на банкет? або на партію гольфа в престижному клубі? або, нарешті, невеликий подарунок від фірми, що хотіла б укласти вигідний контракт із вашою компанією?

Етичні рекомендації багатьох транснаціональних компаній радять враховувати етичні й культурні традиції тієї країни, у якій ви перебуваєте й працюєте. Культурна традиція, тісно пов'язана із системою взаємних послуг, - це подарунки. Зробити або одержати подарунок значить набагато більше, ніж просто дружній жест. Це може покласти початок довгої серії обміну подарунками. Фахівець із даного питання Джеффрі Фейдиман вважає: "Подарунки є просто каталізаторами. При ідеальних обставинах цей процес повинен стати нескінченним ланцюгом подій, включаючи візити, подарунки, дружні жести й послуги, які ллються рікою від учасника до учасника протягом всього їхнього життя".

Включившись у традиційний обмін подарунками й послугами й увійшовши в замкнуте коло, бізнесмен може завоювати довіру, одержати більш вільний доступ на місцевий ринок товарів і технологій і звести до мінімуму ризик у чужому середовищі. Труднощі, пов'язані з участю в традиційному обміні подарунками, містяться в тім, щоб навчитися відрізняти подарунки від хабарів. Попросивши у вас гроші, чи займається ваш контрагент вимаганням або він підштовхує вас до вступу в систему взаємних послуг? Як критерій можуть виступати розмір суми (чим менше сума, тим це менш схоже на хабар), а також призначення грошей (якщо гроші передбачається передати третій стороні, що володіє особливою владою, те це, швидше за все, хабар).

Американські компанії пропонують у подібного роду випадках наступну пораду. Вони не дають гроші приватним особам, а пропонують безоплатні субсидії для будівництва лікарень і шкіл, забезпечуючи технічну й експертну допомогу для організації суспільних робіт, надають робочі місця. Усе це створює сприятливу атмосферу в чужій країні. Компанії здобувають гарну репутацію, надаючи соціальні послуги, замість того щоб давати хабара, а ті місцеві чиновники, які домовляються про ці субсидії, також зміцнюють свій престиж.

Таким чином, маючи у своєму розпорядженні певні знання й користуючись вищезгаданими методами, можна вести ділові операції в неєвропейських країнах, не поступаючись своїми моральними принципами. На місцевому рівні подарунки виконують важливу традиційну функцію; їх можна вважати люб'язністю, а не хабарем. На більш широкому рівні компанії можуть уникнути сумнівних виплат, надаючи важливі соціальні послуги, які приносять користь кожній людині й сприяють встановленню довгострокових відносин довіри.

Окремим питанням є виплати копманії, які по суті стають хабарами.

Як далеко варто йти при веденні бізнесу? Які платежі з метою одержання замовлення є для компанії законними й у який момент подарунки для співробітників перетворюються в хабарі? "Я користуюся двома простими правилами перевірки того, наскільки платіж є прийнятним з погляду компанії, - пише А. Кедбери. - чи відбитий платіж у платіжному документі? Чи не заперечує одержувач подарунка проти того, щоб про нього згадали в газеті компанії?"

Перше правило гарантує, що всі платежі, якими б дивними вони не здавалися, фіксуються й записуються в платіжній відомості. Будь-які платежі за межами документації компанії є коррумпованими за своєю суттю й коррумпують інших.Друге правило спрямоване на розрізнення хабара й подарунка - визначення залежить від вартості подарунка й від впливу, що він може зробити на одержувача.

Ці два правила мають наступну логіку: відкритість й етика йдуть рука об руку й будь-які дії вважаються неетичними, якщо їх не можна привселюдно обговорити. Відкритість не панацея для поліпшення взаємин між бізнесом і суспільством, але прагнення діяти у відкритій системі лежить в основі подібних взаємин. Бізнес повинен бути відкритим для думок суспільства й відкрито говорити про себе. Це необхідно для створення довіри.

Поиск по сайту: