Проблеми працюючих жінок

З кожним роком частка жінок у бізнесі, керуванні, державній службі безупинно зростає. Жінки завойовують усе більш високооплачувані сфери зайнятості й професії, розрив в оплаті між ними й чоловіками знижується: наприклад, якщо середній заробіток жінок у США на початку 80-х років становив 60% від заробітку чоловіків, то через 10 років - близько 70%. Але, незважаючи на досягнутий прогрес, жінки продовжують заробляти істотно менше чоловіків, що працюють у тій же сфері. Виділимо кілька проблем, з якими зтикаються працюючі жінки.

Перша з них пов'язана з обмеженням кар'єрного просування жінок на вищі керуючі посади. Багато жінок натрапляють на так звану скляну стелю (або стіну), що представляє собою слабку дискримінацію, що не дозволяє їм зайняти найвищі посади. Зі 100 вищих посад у найкрупніших компаніях США на початку 90-х років тільки три обіймали жінки (як і за десятиліття до цього). Не краще йде справа й у Західній Європі, й Україні. Жінкам часто відмовляють у просуванні, тому що багато хто думають, що вони менше цікавляться роботою й більше прив'язані до родини, ніж чоловіки.

На думку фахівців, гарний спосіб боротьби із цим упередженням міститься в наданні жінкам двох різних шляхів кар'єри: швидкого - для тих, хто вважає, що робота має найвищий пріоритет, і так називаного материнського шляху - для тих, хто хоче більш рівномірно розподіляти свій час між роботою й родиною. Хоча багатьох жінок турбує концепція "материнського" шляху, тому що їм здається, що вона може служити для виправдання дискримінації, 82 % жінок-професіоналів показали при опитуванні, що вони скоріше віддали перевагу би такому шляху кар'єри, у якому сполучалися б гнучкий графік роботи, повний робочий тиждень, можливість витрачати більше часу на родину, нехай навіть і при більш повільному просуванні по службі, ніж шлях швидкого просування по службі в сполученні із твердим графіком роботи.

Інша розповсюджена проблема, з якої зіштовхуються працюючі жінки, - проблема сексуальних домагань. Необхідно відзначити, що дана проблема стосується не тільки жінок, але й чоловіків. Однак кількість сексуальних домагань стосовно жінок у кілька разів більше (принаймні, у наші дні), ніж стосовно чоловіків, чому ми й не будемо зупинятися на другому аспекті проблеми.

За визначенням американської Комісії із забезпечення рівних можливостей зайнятості сексуальні домагання являють собою неспровоковані сексуальні домагання, спроби домогтися прихильності й інші словесні й фізичні дії сексуального характеру, звернені на працівника, які впливають на його (її) діяльність і подальшу кар'єру. Дослідження показують, що найчастіше сексуальне домагання спрямоване від начальника до підлеглого.

В етиці бізнесу виділяють дві форми сексуальних домагань: очевидна вимога поступитися сексуальному тиску, що зв'язується недвозначно із заохоченням або покаранням по роботі (залежно від відповіді жертви); і менш відверта форма - створення такої атмосфери, у якій службовці почувають себе незатишно через непристойні жарти, похітливі зауваження або непристойні пози.

Як показують американські дослідження, 40% жінок зіштовхуються на роботі з тією або іншою формою сексуальних домагань. Однак тільки 5% жінок піддавали це розголосу. Більше того, п'ятеро чоловіків з десяти визнають, що вони говорили або робили щось, що могло бути сприйняте колегами-жінками як сексуальне домагання.

У визначенні того, чи містить та або інша дія сексуальне домагання, присутня частка суб'єктивності. Звичайно в судових процесах подібного роду використається критерій - наявність у компанії ефективної процедури розгляду скарг, що давала б персоналу можливість висувати обвинувачення, не побоюючись негативних наслідків.

Для боротьби із цим явищем фірми використовують освіту працівників, проводять спеціальні семінари й конференції, попереджають своїх співробітників про звільнення при доказі сексуальних домагань в організації.

Поиск по сайту: