Влада й підпорядкування

У діловому спілкуванні "зверху - униз", тобто відносно керівника до підлеглого, золоте правило етики можна сформулювати в такий спосіб: "Ставтесь до свого підлеглого так, як ви хотіли б, щоб до вас ставився керівник". Успіх ділового спілкування багато в чому визначається тими етичними нормативами й принципами, які використає керівник стосовно своїх підлеглих. Під нормами й принципами мається на увазі те, яке поводження на службі етично прийнятно, а яке - ні. Ці норми стосуються насамперед того, як і на основі чого віддаються розпорядження в процесі керування, у чому виражається службова дисципліна, що визначає ділове спілкування.

Без дотримання етики ділового спілкування між керівником і підлеглим більшість людей почувають себе в колективі дискомфортно, морально незахищено. Відношення керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування, багато в чому визначає його морально-психологічний клімат. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу моральні еталони ділової поведінки. Відзначимо деякі з них.

• Прагнете перетворити вашу організацію в згуртований колектив з високими моральними нормами спілкування. Долучайте співробітників до цілей організації. (Людина тільки тоді буде почувати себе морально й психологічно комфортно, коли відбудеться її ідентифікація з колективом. Разом з тим кожний прагне залишитися індивідуальністю й хоче, щоб його поважали таким, який він є).

• При виникненні проблем і труднощів, пов'язаних з несумлінністю, керівникові варто з'ясувати її причини. Якщо мова йде про неуцтво, то не слід нескінченно докоряти підлеглого його слабостями, недоліками. Подумайте, що ви можете зробити, щоб допомогти йому перебороти їх. Опирайтеся при цьому на сильні сторони особистості підлеглого.

• Якщо співробітник не виконав вашого розпорядження, необхідно дати йому зрозуміти, що вам відомо про це, інакше він може вирішити, що провів вас. (Більше того, якщо керівник не зробив підлеглому відповідного зауваження, то він просто не виконує своїх обов'язків і поводиться неетично).

• Зауваження співробітникові повинне відповідати етичним нормам. (Зберіть всю інформацію з даного випадку. Виберіть правильну форму спілкування. Спочатку попросіть самого співробітника пояснити причину невиконання завдання, можливо він приведе невідомі вам факти). Робіть ваші зауваження один на один: (необхідно поважати достоїнство й почуття людини).

• Критикуйте дії й вчинки, а не особистість людини.

• Використайте прийом "бутерброда" - сховайте критикові між двома компліментами. Закінчите розмову на дружній ноті й незабаром знайдіть час поговорити з людиною, щоб показати йому, що ви не тримаєте зла.

• Ніколи не радьте підлеглому, як поводитись в особистих справах. (Якщо порада допоможе, вас швидше за все не подякують. Якщо не допоможе - на вас ляже вся відповідальність).

• Не обростайте любимцями. (Ставтеся до співробітників як до рівноправних членів і до усім з однаковими мірками).

• Ніколи не давайте співробітникам можливості помітити, що ви не володієте ситуацією, якщо ви хочете зберегти їхню повагу.

• Дотримуйте принципу розподільної справедливості: чим більше заслуги, тим більше повинне бути винагорода.

• Заохочуйте свій колектив навіть у тому випадку, якщо успіх досягнуть головним чином за рахунок керівника.

• Зміцнюйте в підлеглого почуття власного достоїнства. Добре виконана робота заслуговує не тільки матеріального, але й морального заохочення. (Не лінуєтеся зайвий раз похвалити співробітника).

• Привілеї, які ви робите собі, повинні поширюватися й на інших членів колективу.

• Довіряйте співробітникам і визнайте власні помилки в роботі. Члени колективу однаково так чи інакше довідаються про їх. Але утаювання помилок - прояв слабості й непорядності.

• Захищайте своїх підлеглих і будьте їм віддані. Вони відповідять вам тим же.

• Вибирайте правильну форму розпорядження, з огляду на два фактори: 1) ситуацію, наявність часу для нюансів; 2) особистість підлеглого: хто перед вами - сумлінний і кваліфікований працівник або людина, яку потрібно підштовхувати на кожному кроці. Залежно від цього варто вибирати й етично найбільш прийнятні норми поводження й форми розпорядження.

Формами розпорядження можуть бути: наказ, прохання, питання й так званий "доброволець".

Наказ найчастіше варто використати в надзвичайній ситуації, а також відносно несумлінних співробітників.

Прохання використається в тому випадку, якщо ситуація рядова, а відношення між керівником і підлеглим засновано на довірі й доброзичливості. Така форма дозволяє співробітникам висловити свою думку на проблему в тому випадку, якщо вона за якимись причинами не може бути вирішена. А якщо відповідним чином вимовити фразу, то в співробітника не виникає ніякого сумніву, що це наказ.

Форму звертання питання ("Чи є сенс зайнятися цим?") краще застосовувати в тому випадку, коли керівник хоче викликати обговорення, як краще виконати роботу або підштовхнути співробітника до того, щоб він взяв ініціативу на себе.

Форма "добровольця" ("Хто хоче це зробити?") підходить для такої ситуації, коли роботу не хоче робити ніхто, але проте вона повинна бути зроблена. У цьому випадку "доброволець" сподівається, що його ентузіазм буде відповідним чином оцінений у подальшій роботі.

Етичні обов'язки керівників.

1. Керівники повинні бути зразком морального поводження. Вони повинні жити відповідно до цінностей, що сприяють процвітанню очолюваних ними організацій.

2. Керівники відповідальні за перспективи очолюваної ними організації.

3. Керівники повинні постійно інформувати підлеглих про свої наміри. Працівники очікують від керівництва, що воно буде надавати їм всю інформацію, необхідну для ефективної роботи.

4. Керівники відповідальні за формування злагоджено працюючого колективу, заснованого на високому рівні довіри. Члени колективу повинні знати, що вони будуть винагороджені за співробітництво з іншими людьми на благо фірми навіть у тому випадку, якщо буде здаватися, що їхній власний внесок зменшується. І звичайно варто винагороджувати їх за прийняття рішень, що відповідають стратегічним інтересам організації.

5. Керівники відповідають за створення обстановки, що заохочує розвиток особистості й творчість.

Приведемо ряд рис, властивим гарним підлеглим. Гарні підлеглі:

1) у відношенні з начальством створюють атмосферу взаємного прагнення до виконання поставленого завдання;

2) досить упевнені в собі, щоб сперечатися з начальником і бути коректними опонентами;

3) виконують накази начальника, не стаючи при цьому раболіпними;

4) вносять свій досвід, уміння й знання в роботу колективу, не прагнучи зайняти місце інших його членів;

5) вірні своєму начальникові й цілям, що коштують перед колективом, у той же час зберігаючи здатність тверезої оцінки й конструктивної критики;

6) ідуть, коли стає очевидним, що вони більше не можуть підтримувати цінності й мети організації або її керівника.

Використання мотивації співробітників і проблема маніпулювання.

Три критерії можуть допомогти правильно оцінити засоби мотивації.

1. Люди, що призивають інших до дій, повинні апелювати до шляхетних спонукань.

2. Керівники не повинні приховувати використання ними способів керування мотивацією, тому що приховані форми тотожні маніпулюванню (якщо люди, на яких направлено вплив, залишаються в невіданні про нього, виходить, ці способи неправомірні й нечесні).

3. Правильні методи заохочують людей до активного вибору, допомагаючи в кожному конкретному випадку виявити альтернативи, варіанти, можливості. Вони також сприяють прийняттю сміливих рішень. Маніпуляція настільки тісно пов'язана з результатом, що в тих, хто перебуває під її впливом, немає іншого вибору, як підкоритися їй.

Проблема службових викриттів

Якщо ви тривалий час працювали в області бізнесу або на урядовій службі, ви, імовірно, зустрічалися з волаючими фактами розтрат, обману або корупції. Чи намагалися ви щось зробити для боротьби з ними? Більшість із нас цього не робить. Починаючи з дитячого віку, інформування старших про непорядні справи своїх ровесників, а пізніше - колег по службі або безпосереднього начальства досить негативно сприймається багатьма.

З етичної точки зору необхідно визнати, що в таких ситуаціях дійсно існує моральна дилема. Критерієм правильності такого роду інформування вищих органів про порушення в організації є мотив, за якоим здійснюється даний учинок. Якщо ви інформуєте не для рішення власних кар'єрних проблем або помсти якій-небудь конкретній особі, якщо ціль даного вчинку не особиста вигода, а турбота про благо інших людей, то ваше поводження можна визнати скоріше правильним з етичної точки зору, ніж неправильним.

Американські дослідники Майрон і Пенайна Глейзер спеціально вивчали проблему викриття службових зловживань. Сформульовані ними висновки можна коротенько звести до наступного. Тверда віра в особисту відповідальність, що рухає борцями за етичну чистоту, часто підкріплена почуттями професійної етики, релігійними міркуваннями й лояльністю стосовно суспільства.

Борці за етичну чистоту на власному гіркому досвіді пізнали й ціну, яку треба заплатити за "стукачество", і те, чим воно винагороджується. М. і П. Глейзери зацікавилися, що вони порадять молодим людям, які можуть піти їхнім прикладом. Один з них виразив свої міркування в наступному узагальненому виді: «Моя рада потенційним "інформаторам" можна звести до двох слів: забудьте це! Але якщо ви не можете забути про це, організуйте витік інформації, переконавшись, що ваше ім'я не буде пов'язане з нею. ...Нарешті, якщо ви не можете дослухатись наведеної вище поради, принаймні, усвідомте, що значить бути успішним "стукачем" і до чого це може привзести? Готуйтеся бути підданими остракізму, гальмуванню вашої кар'єри й, можливо, навіть доведенню до банкрутства».

Практично всі борці за етичну чистоту довго й успішно працювали. Вони вони спочатку твердо вірили у свою організацію, були переконані, що, якщо вони подадуть скаргу начальникові, по ній будуть вжиті відповідні заходи. Ця наївність приводила їх у збиткові пастки. Вони виявляли, що їхня попередня робота й відданість погано захищають їх від сутичок з прихованою корпоративною мораллю й правилами поведінки.

В інших "стукачів" були різноманітні пропозиції, більшість із них включене в список з десяти пропозицій, наданих Ширлі Столл, медсестрою, що викрила завдання збитків пацієнтам госпіталю адміністрації по справах ветеранів.

1. Майте факти й можливість довести їх.

2. Дійте після ретельного обмірковування й з обережністю - не дійте необачно або в поспіху.

3. Перед тим, як щось повідомити контролюючій особі, розберіться в каналах передачі вашої інформації. Потім повідомите йому або його босові.

Помилково думати, що хтось нагорі, довідавшись про те, що відбувається, відразу ж все виправить. Ця помилка може виявитися фатальною.

4. Очікуйте гіршого: принаймні, втрати вашої роботи.

5. Будьте готові пройти весь шлях незалежно від того, як далеко він вас заведе.

Не боріться з вітряними млинами: не витрачайте чинності й мужність у свідомо програній битві. Навколо більше чим досить битв, у яких є шанс перемогти.

6. Знайте, що ви зазнаєте критики й принижень.

7. Не висловлюйте погрози зробити дію, якщо ви не виконаєте її насправді. Вони будуть вирішувати проблему тільки в тому випадку, якщо будуть знати, що ви виконаєте вашу обіцянку.

8. Порадьтеся із близькими - спробуйте домогтися їхньої підтримки й згоди. Вам знадобиться допомога.

9. Не розраховуйте, що ваше життя залишиться таким же. Цього не буде. Ви зміцнитеся в самоповазі, зробивши шляхетний вчинок. Ви також зазнаєте шкоди, наприклад, у доходах, можливо, у здоров'я й у людських відносинах.

10. Нарешті, пам’ятайте, що на Землі немає нічого сильніше, ніж ваша віра в себе. Пам’ятайте слова Х’ю Кауфмана, борця за етичну чистоту, що усе ще працює в Агентстві охорони навколишнього середовища: "Якщо на вашій стороні Бог, закон, преса й факти, ваші шанси на успіх становлять 50 на 50".

Поиск по сайту: