В одному складному реченні, до якого входить кілька предикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв'язку. Одні частини таких речень з'єднуються сполучниками сурядності, інші — сполучниками підрядності та сполучними словами, ще інші — взагалі безсполучниковим зв'язком. Це в основному так звані сурядно-підрядні складні речення, що властиві переважно мові художньої літератури та публіцистичному й науковому функціональним стилям мовлення. Вони досить різноманітні з погляду можливих у них поєднань їхніх предикативних частин, проте серед цих синтаксичних конструкцій можна виділити кілька типів: 1) з сурядністю і підрядністю; 2) з сурядністю і безсполучниковим зв'язком; 3) з підрядністю і безсполучниковим зв'язком; 4) з сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком.
Найпоширенішими із відзначених конструкцій є так звані сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні частини поєднані сурядним зв'язком, а інші — підрядним.
Серед сурядно-підрядних складних речень відзначається три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин поширюються однією, спільною для всіх них підрядною частиною; б) з двох чи кількох сурядних частин лише одна має при собі підрядні частини; в) кожна з двох чи кількох сурядних частин має при собі підрядні частини.
Перший із відзначених різновидів сурядно-підрядних складних речень, коли дві чи кілька сурядних частин мають одну спільну для всіх них підрядну частину, що пояснює їх, трапляється порівняно рідко. Так, у реченні: Така там була температура, так мене парою проймало, стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ян.) підрядна частина що я відчув себе здоровшим однаковою мірою пов'язана із кожною з трьох сурядних частин, які стосовно підрядної виступають як головні.
Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин виступає одна чи кілька підрядних частин: / день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Ш.); Ідуть од шахти шахтарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум'яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом (Сос.). У першому реченні, що має три сурядні частини, лише при третій із них виступають підрядні частини, а в другому реченні, до складу якого входить дві сурядні частини, підрядні виступають лише при другій із них.
Нерідко також зустрічаються сурядно-підрядні складні речення, в яких при кожній сурядній частині є одна чи кілька підрядних частин: Коли мені кажуть «Київ», я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, неначе я птах, мовби лечу я, розпластавши руки-крила, заточую великі кола над тим чарівним світом, яким лежить унизу (Загр.).
У художній літературі, щоправда зрідка, трапляються випадки вживання складних синтаксичних конструкцій з сурядністю і безсполучниковим зв'язком: І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки та відривки скали: Ми з силою розпуки раз по раз гримали о кам'яне чоло (Фр.).
У наведеному реченні до останньої з трьох частин, пов'язаних між собою сполучниками сурядності 1 — і — і, приєднується безсполучниковим причиновим зв'язком четверта предикативна частина.
Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні конструкції, в яких предикативні частини поєднані між собою підрядністю й безсполучниковим зв'язком: Коли вона проснулась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче билися дзьобиками в скло ластів'ята, шукаючи, де б погрітись (Гонч.).
У наведеному реченні перша підрядна частина, яка стоїть на самому початку розглядуваної складної синтаксичної конструкції, пояснює всі три наступні головні частини, пов'язані між собою однорідною безсполучниковістю, до третьої з головних частин приєднується друга підрядна частина сполучником підрядності наче, а до неї вже й третя підрядна частина сполучним словом де.
Четвертий різновид складних багатокомпонентних конструкцій з різними типами зв'язку, в яких предикативні частини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв'язком, також зустрічаються порівняно рідко — переважно в художньому структурному стилі мовлення. За типом цієї конструкції, наприклад, можна побудувати цілий вірш: Осліплені місяцем гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем гори блищать, Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (Ол.).
У наведеному вірші, що складається лише з двох складних речень, перші дві предикативні частини кожного речення поєднані безсполучниково, третя предикативна частина кожного речення приєднується до попередніх частин за допомогою сполучників сурядності і, а, а остання частина, що виступає в кожному з речень як присубстантивно-предикативна частина, приєднується до третьої підрядним зв'язком за допомогою сполучного слова що.
Лекція 3. Період
1.Поняття про період.
2.Роль інтонації в періоді.
3.Будова періоду.
Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко представлена в мові художньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні, відома під назвою «період».
Період— це розгорнутий вислів, що як своїм змістом, так і інтонаційно чітко розпадається на дві взаємно врівноважені частини і характеризується єдністю змісту й інтонації. За своїм складом це звичайно багаточленне складне речення, хоча зрідка трапляється й ускладнене просте, яке характеризується вичерпною повнотою змісту й гармонійністю синтаксичної структури. З інтонаційного погляду період характеризується ритмічною завершеністю інтонації, тобто закономірним підвищенням і зниженням голосу.
Період — це не окремий структурний тип, а лише різновид існуючих типів речень, який відзначається деякими специфічними ознаками своєї будови й особливою вимовою. При читанні періоду утворюється певна ритмічність вислову: його починають читати спокійним голосом, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після паузи знову знижується до первісного спокійного тону.
Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову і характеризується наростанням інтонації, називається підвищенням, а друга, заключна — зниженням. У великих за обсягом періодах підвищення і зниження за допомогою невеликих пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період являє собою закінчене структурне ціле. Семантичні відношення між частинами періоду ті самі, що й між частинами складного речення — часові, причинові, умовні, протиставні, розділові тощо.
За своєю будовою період найчастіше — це багатокомпонентне складнопідрядне речення, що складається з головної і кількох однорідних підрядних частин, які звичайно містяться у першій частині періоду. Характерною ознакою періоду, що являє собою складне речення, є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так і за змістом: перша частина періоду — підвищення, в якій перелічуються окремі явища, зіставляється з другою, заключною, яка містить у собі висновок, узагальнення, наслідок. Періодові властивий постійний порядок розміщення його частин: перша частина містить у собі ряд звичайно однорідних елементів, які і за своїм змістом, і граматично залежать від другої частини, причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що створює завершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки терни на шліху знайду, Чи до мети я повної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, -- Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п'ятдесят років тау на Хрещатику були тільки шинки й винокурні, коли згадаємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (Загр.); Коли глухого генія музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (Рил.). В основі наведених періодів лежать складні речення: у першому — з кількома сурядними частинами, у другому — з кількома підрядними умови, у третьому — з підрядними часу, які разом з другою частиною, що виступає як головна, утворюють складні речення ускладненої структури. Чітке розмежування першої й заключної частин періоду, який звичайно має структуру складнопідрядного речення, на письмі здійснюється й за допомогою розділових знаків: між першою і другою частинами такого періоду, як це видно і з наведених прикладів, ставиться кома і тире.
Зрідка, як уже відзначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами однорідних членів речення у першій частині: Микола Дем'янович побудував собі трохи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з прибудовою, хату на дерев'яній підлозі, під шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з телевізором - все як у людей (Лев.). Друга, висновкова частина в цьому періоді, як бачимо, зовсім коротка.
У періодах, що становлять просте ускладнене речення, друга, заключна частина починається звичайно з узагальнюючого слова, перед яким ставиться тире.