До безсполучникових складних речень з однотипними частинами належать такі безсполучникові складні речення однорідного складу, що характеризуються перелічувальною та протиставною інтонацією, за допомогою якої об'єднуються в одне ціле їхні предикативні частини. Предикативні частини у цих безсполучникових складних реченнях однорідно незалежні, семантично скоординовані, співвідносні із частинами складносурядних речень. Та й взагалі своєю будовою і значенням безсполучникові складні речення з однотипними частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвідносні із ними.
З погляду значення, семантики безсполучникових складних речень з однотипними частинами серед них можна виділити два різновиди: 1) з перелічувальними відношеннями; 2) із зіставно-протиставними відношеннями. Різниця між цими двома основними різновидами безсполучникових складних речень із однотипними частинами полягає не лише в їх семантиці, вони різняться і своєю структурою: безсполучникові складні речення з перелічувальними відношеннями є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикативних частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлювання, обсягом інформації, її вичерпністю, теоретично є необмеженою; безсполучникові складні речення з зіставно-протиставними відношеннями є реченнями закритої структури, кількість предикативних частин у їх складі обмежується двома компонентами.
Серед складних безсполучникових речень із перелічувальними відношеннями можна виділити два різновиди: 1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ; 2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.
Складні безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями, що означають одночасність перелічуваних явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-при-судків в їхніх предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після кожної з них. Дієслова-присудки у предикативних частинах таких складних безсполучникових речень можуть бути виражені формами теперішнього і минулого часу недоконаного виду, формами минулого часу доконаного виду із значенням початку дії чи результативності, формами теперішнього або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з попередніми: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови (Т. Ш.); Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь курився синій димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гулом котився грім (Коц.); порівняйте також випадки, коли дієслова-присудки виражені формами наказового способу: Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, над прахом царських коругов, Цвіти над нами веселково, як мир, як щастя, як любов! (Рил.).
Складні безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями, що виражають часову послідовність дій, явищ, крім перелічувальної інтонації, характеризуються також сталим порядком компонентів, а дієслова-присудки їхніх предикативних частин можуть бути виражені формами минулого або майбутнього часу доконаного виду, хоч іноді виражаються й формами теперішнього часу: Настало літо, настали й жнива (Н.-Лев.); Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (Коц.); Сонце сховалось за зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробилась одлига (П. М.); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ян.).
Для підкреслення часової послідовності іноді в безсполучникових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й прислівники відповідної семантики: Спочатку примовкли коники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша (См.).
Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями є поєднанням в одне ціле предикативних частин, протилежних своїм змістом, причому граматичними засобами вираження зіставних і протиставних відношень у таких реченнях виступає звичайно своєрідна інтонація, яка характеризується поступовим підвищенням тону у першій частині і поступовим його зниженням — у другій, а також структурний паралелізм частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з них: Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона до колиски, за дитину — дитина холодна лежить (М. В.); Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Учора се була казка — сьогодні дійсність (Коц.); Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Гуц.).