Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розвиток сертифікації та оцінювання відповідності в Україні.



1992 року відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" в Україні розпочались роботи з сертифікації продукції та послуг, які очолив Держстандарт України.

З 1993 р. в країні створено декілька систем обов'язкової і добровільної сертифікації, об'єктом діяльності яких є закріплена за ними номенклатура товарів або послуг. Найвизначнішою системою сертифікації серед них є національна Система сертифікації УкрСЕПРО, створена Держстандартом і керована його правонаступником - Держспоживстандартом України.

Безперечно, що початковим етапом у створенні вітчизняної сертифікації стало прийняття Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93, а також затвердження комплексу основоположних стандартів Державної системи стандартизації України, ДСТУ "Сертифікація", ДСТУ "Система сертифікації УкрСЕПРО", ДСТУ "Метрологія", ДСТУ "Системи управління якістю" та ін.

Як вже сказано, наступним кроком удосконалення правової основи сертифікації стало прийняття у 2001 р. Законів України: "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001; "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" 17.05.2001 р.; "Про стандартизацію" від 17.05.2001. Важливу роль у здійсненні сертифікації відіграє нові редакції Законів України "Про захист прав споживачів" від 15.12.93 р. та "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 06.09.2005 р., "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" від 01.12.2005 р. та ін.

30 червня 1993 р. вийшли Накази Держстандарту України: "Про введення обов'язкової сертифікації продукції в Україні" та "Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" (останній згодом неодноразово редагований, у тому числі Держспоживстандартом від 1 лют. 2005 р. № 28).

Свій позитивний внесок у подальше удосконаленні національної системи сертифікації України внесла і заміна основоположних стандартів Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1-93) оновленим комплексом правил і положень системи ДСТУ "Національна стандартизація..." і таке ін.

З 1 березня 1998 р. набула чинності "Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом", цілий ряд статей якої передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською, а саме:

o участь у робочій групі з питань стандартизації Європейської економічної комісії ООН;

o залучення до Міжнародної системи сертифікації (МЕКСЕ та МЕКСБ);

o приєднання у 1996 р. до Кодексу встановленої практики розробки, прийняття та застосування стандартів Угоди по технічних бар'єрах у торгівлі вАТТЛУТО;

o вступ України до Організації метрологічних закладів країн Європи.

 

Сертифікація в СНД.

Стандартизація, сертифікація і метрологія в країнах СНД здійснюються відповідно до “Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації. Країни що підписали Угоду домовились про взаємне визнання органів з серт., випробувальних лабораторій, результатів випробувань і сертифікації, серт. і знаків відповідності на продукцію що взаємопостачається.

Сертифікаційні випробування можуть проводитись в акрелитованій лабораторії будь-якої країни. Нормативною базою серт. визначено міжнародні, міждержавні або національні стандарти, визнані в державах – учасницях Угоди.

Прогресивним кроком у розвитку серт. в СНД стало прийняття НД, які встановлюють єдині вимоги для країн-учасниць угоди з стандартизації, метрології і сертифікації. Це міждержавні НД, які встановлюють порядок серт. однорідних груп продукції, а також деяких видів послуг. Приорітетним напрямком з серт. визнано забезпечення безпеки продукції, що взаємопоставляється. А це пов'язано з взаємним визнанням нац. систем серт.

Для забезпечення захисту населення від неякісних і небезпечних товарів в усіх країнах СНД були прийняті Закони ”Про захист прав споживачів”. Номенклатура продукції, що підлягає обов'язковій серт., у кожній державі встановлюється законодавчими актами. Сертифікацію продукції здійснюють органи з серт. однорідної продукції, акредитовані за правилами, встановленими в нац. системах серт. або акредитації.

У країнах СНД розгорнуто роботи з впровадження міжнародних стандартів ISO серії 9000 на систему управління якістю та серії 14000 на систему управління навколишнім середовищем.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.