Сфера технічного регулювання стосовно оцінки відповідності регулюється законами:
1) «Про підтвердження відповідності» (2001 р.) – визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.
2) «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (2005 р.) – визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів, процедур ОВ, також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та ОВ.
Технічні регламенти містять:опис видів продукції, вимоги безпеки для життя, здоров'я людей, майна, охорони довкілля, опис процедур підтвердження відповідності, встановленим вимогам, правила маркування, введення продукції в обіг.
3) «Про акредитацію органів з ОВ» (2001 р.) – визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з ОВ в Україні.
Завдання акредитації:забезпечення єдиної технічної політики у сфері ОВ; забезпечення довіри споживачів до діяльності з ОВ; створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному ринку.
4) Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 р.) – встановив в Україні обов’язкову сертифікацію продукції на відповідність вимогам безпеки для життя, здоров'я громадян, охорони навколишнього середовища.
Декрет визначає такі цілі сертифікації:
- запобігання реалізації продукції. небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; - сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
- створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
5) Постанова КМУ «Про затвердження технічного регламенту модулів ОВ» (2003 р.) - встановлює основні вимоги до проведення процедури ОВ та визначає модулі (комплекси уніфікованих процедур ОВ) її проведення: А, А1, В, С (С1, С2), D, D1, Е, Е1, F, F1.
Модулі застосовуються з урахуванням таких принципів:
- недопущення введення в обіг продукції, яка не відповідає, зокрема, вимогам безпеки для життя та здоров'я людини, майна, а також охорони навколишнього природного середовища;
- достатньої кількості модулів для забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, вибору модулів з урахуванням виду продукції, наявністю чи відсутністю третьої сторони, умов виробництва;
- неприпустимості застосування надто складних модулів з огляду на мету забезпечення відповідності продукції встановленим технічним регламентом вимогам;
- виробник повинен мати можливість вибору між модулями забезпечення якості та модулями сертифікації продукції (крім випадків, коли для забезпечення відповідності вимогам, установленим технічними регламентами, застосовується конкретна процедура).
Основні поняття сертифікації.
Сертифікація – це процедура за допомогою якої 3 сторона дає письмову гарантію, що процедура, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.
3 сторона – це особа або орган, які визначаються незалежними від сторін учасників у питанні , що розглядаються
Відповідність – дотримання усіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги.
Система сертифікації – система, яка має власні правила процедури та управління для проведення сертифікації відповідності.
Система сертифікації однорідної продукції – система сертифікації, що стосується певної продукції, процесів, послуг, для яких застосовують такі самі конкретні стандарти та правила і така сама процедура.
Орган з сертифікації – орган, який здійснює сертифікацію відповідності
Сертифікат відповідності – документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який зазначає, що забезпечується необхідна впевненість в тому, що потрібним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандартові чи іншому НД
Обов’язкова сертифікація – сертифікація на відповідність вимогам, які віднесені НД до обов’язкових до виконання
Добровільна сертифікація – сертифікація на відповідність вимогам, не віднесеним НД до обов’язкових, яка проводиться на добровільних засадах за ініціативою виробника, постачальника чи споживача
Система управління якістю – сукупність органів та об’єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально – технічних та інформаційних засобів під час управління якістю продукції
Акредитація – процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідального органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт