1. М’яз як орган, що служить для перетворення потенціальної хімічної енергії в кінетичну енергію руху або потенціальну енергію механічного напруження.
2. Типи будови м’язів, роль величини його фізіологічного поперечного перерізу для механічного ефекту. Динамічна діяльність м’язів, її відносна і абсолютна сила, витрата енергії і коефіцієнт корисної дії, правило середніх (оптимальних) навантажень та швидкостей.
3. Статична діяльність м’язів, іі тонічна і тетанічна форми. М’язовий тонус, його фізіологічні механізми. Діяльність м’яза при рухах в суглобах.
4. Втома м’язів, її причини. Активний відпочинок, його форми і методи. Фізіологічне обгрунтування. Фізіологія фізичної праці. Механізм тренування і адаптації.
5. Особливості гладких м’язів. Будова, електрична та скоротлива активність гладких м’язів. Іннервація та регуляція гладких м’язів.
2.2.Вивчивши тематичний матеріал, Ви повинні знати:
– Типи будови м’язів за ходом волокон, поняття про анатомічний та фізіологічний переріз м’яза;
– Особливості динамічної та статичної роботи;
– Причину втоми м’язів та фізіологічне обґрунтування активного відпочинку;
– Фізіологію гладких м’язів.
Вміти:
– Розрахувати виконану м’язом роботу;
– Визначити абсолютну та відносну силу м’яза;
– Розрахувати коефіцієнт корисної дії м’язів.
– Застосувати закон середніх навантажень та швидкостей при тренуванні.
– Визначити причину втоми та застосувати активний відпочинок для відновлення працездатності.
2.3. Основні терміни та поняття, які необхідно засвоїти і зрозуміти до даної теми: активний відпочинок, адаптація, динамічна робота, статична робота, втома, тонічна статична робота, тетанічна статична робота, тонус, абсолютна сила м’яза, відносна сила м’яза, анатомічний переріз, фізіологічний переріз, коефіцієнт корисної дії.
2.4. Теоретичний матеріал в таблицях:
Табл. 1
Табл. 2
Табл. 3
Механізм стомлення скелетних м’язів
Стомленням називається тимчасове зниження працездатності клітини, органа чи цілісного організму, яке настає внаслідок їхньої роботи і зникає після відпочинку.
Причини стомлення
Ізольованих скелетних м’язів
Рухового апарату в організмі
· Накопичення всередині волокон і в міжклітинному просторі певних продуктів обміну речовин (молочна й фосфорна кислоти).
· Накопичення продуктів обміну, які вимиваються кров’ю.
· Внаслідок стомлення структур ЦНС (нервових центрів).
Табл. 4
Види фізіологічної гіпертрофії м’язів
Фізіологічна гіпертрофія м’язів виникає за рахунок фізичних вправ (тренування)
Саркоплазматичний тип
Міофібрилярний тип
· В м’язах збільшується об’єм саркоплазматичного матриксу і поживних речовин.
· Зростають резерви глікогену.
· Збільшується кількість капілярів.
· Збільшується об’єм міофібрил, оскільки в них стає більше скоротливих міофіламентів.
Сила м’язів не зростає, проте підвищується їхня витривалість.
М’язова сила значно збільшується.
Робоча гіпертрофія м’язів зумовлена як вмістом саркоплазматичного матриксу, так і кількості міофібрил (збільшення діаметру волокна)
2.5. Тести для самоконтролю:
1. Відмінними ознаками функціонування непосмугованих м’язів (в порівнянні з посмугованими) є:
1) більш повільне та тривале скорочення, 2) автоматія, 3) виразна пластичність, 4) всі вище названі.
2. Недостатня рухова активність людини називається:
5. Спортсмен підняв штангу вагою 70 кг на висоту 2м за 1 секунду. Потужність виконаної роботи складатиме (кгм/с):
1) 40, 2) 80, 3) 140, 4) 240.
6. Піднявши штангу 50 кг на висоту 2 м, учень виконав роботу (кг/м):
1) 500, 2) 100, 3) 200, 4) 300.
7. Втома швидше настає при виконанні роботи:
1) динамічної, 2) статичної, 3) змішаної.
8. Абсолютна сила м’яза це:
1) відношення максимально прикладеної сили до анатомічного перерізу м’яза, 2) відношення максимально прикладеної сили до фізіологічного перерізу м’яза, 3) відношення мінімально прикладеної сили до анатомічного перерізу м’яза, 4) відношення мінімально прикладеної сили до фізіологічного перерізу м’яза.
9. Під час підтримання статичної пози тіла у скороченні приймають участь переважно повільні (червоні) м’язові волокна, бо вони:
1) мають більшу збудливість, 2) мають анаеробний метаболізм, 3) мають більшу силу, 4) довго не мають втоми, 5) генерують більшу частоту ПД.
10. Прямим джерелом енергії для м’язового скорочення є:
1) побудовані з гладкої м’язової тканини, 2) побудовані з поперечносмугастої м’язової тканини, 3) здатні до швидкого скорочення, 4) скорочуються повільно.
12. З’ясуйте, яка величина коефіцієнта корисної дії м’яза:
17. Чим червоні волокна не відрізняються від білих?
1) густиною капілярів, 2) швидкістю скорочення, 3) вмістом міоглобіну, 4) скорочення м’язів запускається збільшенням у саркоплазмі концентрації кальцію, 5) утомлюваністю.
18. Автоматизм гладких м’язів зумовлений:
1) поступанням нервових імпульсів із ЦНС, 2) виникненням збудження в інтрамуральних нервових структурах, 3) виникненням збудження в пейсмекерних клітинах, 4) гуморальними впливами, 5) блокуванням нервових імпульсів в ЦНС.
20. Вкажіть помилкову відповідь. Для гладких м’язів характерно:
1) находяться в структурах внутрішніх органів, 2) можливе спонтанне виникнення збудження, 3) іннервуються вегетативними нервами, 4) в цитоплазмі є актинові та міозинові протофібрили, 5) актинові та міозинові волокна лежать впорядковано.
21. Вкажіть помилкову відповідь. Для гладких м’язів характерно:
1) скорочення відбувається при збудженні альфа-мотонейронів, 2) завдяки спонтанним змінам трансмембранного потенціалу можуть виникнути ПД, 3) є актинові та міозинові волокна, 4) слабо виражений саркоплазматичний ретикулюм (СР), 5) зміни трансмембранного потенціалу можуть виникати під впливом медіатора.
22. Вкажіть лишню відповідь. Сила м’яза залежить від:
1) анатомічного перерізу, 2) співвідношення кількості швидких та повільних волокон, 3) грузу, що піднімається, 4) кількості ПД (в “пачці”), які поступають до пресинаптичної мембрани, 5) кількості АТФ в саркоплазмі.
2.6. Завдання для індивідуальної самостійної роботи: